На знімках в профіль та анфас особа повинна бути зображена зі звичайним виразом обличчя, без головного убору та інших предметів одягу, що можуть приховувати які-небудь прикмети; волосся повинне бути причесане (у жінок волосся не повинне закривати вушну раковину). На знімках з поворотом голови та у повний зріст особа зображується в тому вигляді, в якому вона була затримана (у головному уборі, окулярах тощо.). Ці зображення призначені в основному для пред'явлення потерпілим і свідкам з метою впізнання, тому на них повинні бути відбиті такі важливі ознаки, як вигляд і стан верхнього одягу, манера носити головний убір тощо. Сигналетична зйомка проводиться при освітленні, що дозволяє найбільш повно виявити рельєф обличчя та його особливості. Як правило, застосовується комбіноване освітлення, що складається з одного достатньо інтенсивного джерела світла та екрана з білої тканини або паперу. Джерело розташовують на відстані 1,5-2 м від особи, попереду та ліворуч від неї, дещо вище рівня голови . Більш точно місцезнаходження джерела світла визначається по зображенню особи, яка фотографується в профіль. Вирішальним моментом при цьому є правильне висвітлення вушної раковини: на знімку повинні чітко відобразитися всі її особливості.

Екран розташовують праворуч від об'єкта зйомки так, щоб відбиті промені повно висвітлювали затінені частини обличчя. Замість екрана може бути використане інше, менш інтенсивне джерело світла для того, щоб характер освітленості обличчя при цьому був аналогічний освітленості, одержуваній в умовах описаного варіанту. При такому освітленні фотознімки відображають всі основні ідентифікаційні ознаки обличчя аж до дрібних зморщок та інших особливостей шкіри. При будь-якому варіанті освітлення зображення не повинно мати великих різко затінених ділянок, що заважають достовірному судженню про прикмети. При зйомці необхідно використовувати рівний, відносно світлий нейтральний фон.

2.4 Стереоскопічна фотозйомка

Стереофотографією називають метод одержання фотографічних знімків, що дозволяє сприймати об'ємність знятих предметів. Цей метод фотозйомки застосовується для фіксації і дослідження просторових властивостей об'ємних об'єктів. По стереознімкам легше усвідомити будову і взаємне розташування предметів.

В слідчій практиці стереофотографія, як правило, використовується для фіксації складної обстановки місця події, наприклад при дорожньо-транспортній пригоді, аварії на виробництві, при проведенні слідчого експерименту, коли важливо з'ясувати чи показати взаємне розташування об'єктів. Застосовувати стереозйомку особливо доцільно, коли обстановка місця події швидко змінюється. В експертній діяльності до стереозйомки доцільно вдаватися при фіксації пристроїв і взаємного розташування деталей різних механізмів, для фіксації взаємодії частин об'єктів в ході експерименту.

За звичайними фотографічними знімками можна судити про розміри і розміщення предметів в глибину по закриванню (перекриванню) одних предметів іншими, по зменшенню розмірів більш віддалених предме- тів та іншим непрямим ознакам. Якщо ж одержати два фотографічних зображення одного і того самого об'єкта з точок зору, що відповідають позиціям лівого і правого очей, а потім ці зображення розглядати так, щоб ліве око бачило тільки той кадр, який знятий з позиції лівого ока, а правий - правого, то з'явиться відчуття об'ємності і просторової глибини сфотографованих об'єктів. Це явище носить назву штучного бінокулярного стереоефекта.

Фотографічні знімки з двох позицій можна одержати за допомогою спеціальної стереокамери, що дозволяє одночасно знімати два кадри, або звичайним фотоапаратом, переміщаючи його чи предмет зйомки так, щоб два знімка були зроблені з різних позицій . В результаті стереозйомки виходять два фотозні-мка - стереопара. Спеціальні стереоскопічні фотоапарати оснащені двома однаковими об'єктивами, розставленими по го-ризонталі на величину базису. Це забезпечує одночасність фіксації обох зображень і дає можли-вість робити стереозйомку нерухомих і рухомих об'єктів, а також різних процесів. Оптичні вісі об'єктивів у таких стереофотоапаратів паралельні, а величина базису фотографування постійна і дорівнює 65 мм. Стереозйомку можна здійснювати звичайною малоформатною камерою за допомогою спеціальної стерео насадки. Стереонасадка являє собою оптичну систему, яка жорстко з'єднується зі звичайною однооб'єктивною камерою і забезпечує одержання двох зображень об'єкта на одному стандартному кадрі 24*36 мм. Тому розмір кожного зображення виходить рівним 18*24 мм. Стереонасадки розраховуються для певного базису (рівного середньому базису очей - 65 мм), формату кадру, фокусної відстані і світло-сили об'єктива. Вони можуть використовуватися тільки з певним об'єктивом, яким є основний об'єктив камери відповідного типу. Існують призматичні і дзеркальні стереонасадки. До комплектів стереонасадок входять спеціальний ви-дошукач і стереоскоп для розглядання отриманого зображення. Призматичні насадки, що випускаються промисловістю для фотоапарата “Зоркий”, можуть бути використані і для камер типу “Зеніт”.

Стереонасадки різних конструкцій прості і зручні у використанні. Мінімальна дистанція, з якої можна здійснювати стереозйомку камерами “Зоркий”, “Зеніт” з насадкою, складає 1,5 м, а з камерою “Київ” зі сте-реонасадкою - 1 м. Таким чином, ці стереонасадки не дозволяють одержувати крупномасштабні стереозображення.

2.5 Репродукційна фотозйомка

Репродукційна зйомка - зйомка плоских оригіналів (креслень, малюнків, текстових документів тощо) з метою одержання їх копій (репродукцій).

Репродукція - зображення рисунка, креслення, картини, фотознімка, документа тощо, відтворене фотографічним або поліграфічним способом, а також сам процес одержання (в тому числі розмноження) зображення.

До репродукційної зйомки відносяться всі види оперативного копіювання з використанням методів і засобів звичайної фотографії, діазотипії, електрофотографії, термографії, що поєднуються одним загальним терміном - репрографія.

Репрографія - узагальнена назва усієї сукупності копіювально-множних процесів одержання копій зі штрихових або напівтонових оригіналів (текстів, креслень, малюнків тощо) фотографічним чи іншими способами, не пов'язаними (на відміну від поліграфії) з виготовленням і застосуванням друкарських форм.

Сукупність рекомендацій про прийоми зйомки текстів, малюнків, схем, креслень та інших плоских зображень для одержання фотокопій називається репродукційним методом.

Діяльність правоохоронних органів неможлива без реєстрації і тиражування інформації, без копіювання і розмноження документів. Репродукційний метод застосовується з метою виготовлення фотокопій різних документів, що знаходяться в кримінальній справі, розмноження фотознімків при розшуку злочинця, документування злочинної діяльності в ході оперативно-розшукової роботи. Репродукційна фотографія широко застосовується в експертно-криміналістичній практиці при проведенні почеркознавчих, дактилоскопічних, портретних експертиз, а також в судово-технічній експертизі документів. Так, при дослідженні відбитків печаток і штампів, машинописних і рукописних текстів вона дає уявлення про індивідуальні особливості відбитків, почерку особи, що виконала текст тощо. У сукупності з іншими методам вона дозволяє виявляти витравлені, змиті, залиті або закреслені записи в документах, встановлювати факт внесення змін в їх зміст.