Частина державних організацій наділяється владними повноваженнями, тобто правом видавати загальнообов'язкові рішення і вимагати та контролювати процес їхнього виконання, що використовуються для здійснення управління у суспільстві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина механізму держави називається апаратом держави.

Державні підприємства і державні установи -- це такі організації, які під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства -- завод, фабрика, хлібопекарня), чи діяльності, пов'язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи -- школи, театри, музеї, лікарні). Державні підприємства й установи, як складові частини системи державних організацій, тобто механізму держави, являють собою організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним державою і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від державного апарату, зміст діяльності державних підприємств полягає у створенні матеріальних цінностей, задоволенні суспільних інтересів, здійсненні інших економічних функцій. Державні установи займаються невиробничою діяльністю і покликані задовольнити суспільні інтереси у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, освіти тощо.

Державні установи й організації відрізняються від державних органів тим, що вони не мають владних повноважень, тобто не є носіями державної влади. Вони відрізняються від державних органів також своєю, тільки їм притаманною, організаційною структурою, характером повноважень. Так, адміністрація підприємства чи установи здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності в рамках конкретного підприємства чи установи, у той час, коли владні повноваження державного органу поширюються на невизначене коло осіб. Пам'ятаючи відмінність між державними організаціями й установами та державними органами, необхідно мати на увазі, що їх не можна протиставляти одне одному, вони є складовими механізму держави, і власне державний апарат, тобто система державних органів, у процесі здійснення державного керівництва забезпечує практичну реалізацію функцій держави, завдяки діяльності підприємств і установ, якими він керує.

1.2 Поняття механізму держави, як системи всіх державних органів

Механізм держави являє собою ієрархічну систему всіх державних органів, які здійснюють державну владу та систему державних підприємств та установ за допомогою яких держава виконує завдання та функції, які стоять перед нею. Таким чином за допомогою державного механізму держава здійснює регулювання усіх сфер життя та керує ними.

Механізм держави включає в себе апарат держави, що являє собою систему всіх державних органів, які здійснюють безпосереднє управління суспільними відносинами та встановлюють загальнообов'язкові для виконання правові норми, а також органи примусу та силові структури, які мають на меті запобігати порушення законів та виконувати покарання при правопорушеннях. Всі ці органи державного апарату тісно взаємодіють між собою. Також до складу механізму держави входять державні підприємства та установи, які реалізують своєю практичною діяльність функції та завдання держави. Вони підпорядковуються та є відповідальними перед спеціалізованими органами держаного апарату.

Таким чином механізм держави є чіткою впорядкованою системою державних органів, які діють на принципах субординації, постійно взаємодіють між собою, вдосконалюються та оновлюються з метою забезпечення їх основного призначення - управління державою.

1.3 Структура та складові елементи механізму держави

Механізм держави має таку структуру: державні підприємства, державні установи та апарат держави.

Державні підприємства - це самостійні господарюючі суб'єкти, котрі мають самостійний баланс та права юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність для отримання відповідного прибутку.1

Державні установи - це такі державні організації, які здійснюють безпосередню практичну діяльність для виконання функцій держави в різних сферах: економічній, соціальній, культурній, охоронній, керуючись при цьому статутом, наділені правами юридичної особи і мають визначену характерну їм організаційну структуру.1

Апарат держави - це частина організацій держави, що наділені владними повноваженнями для управління суспільством з метою виконання функцій і завдань держави.1

Силові відомства : прокуратура, військо, міліція або поліція, органи виконання покарань, органи розвідки та органи безпеки. Основною метою таких органів є забезпечення суверенітету держави, особистої та майнової безпеки громадян та стабільності суспільства.

Державні підприємства та установи здійснюють практичну діяльність, основною метою яких є реалізація завдань які стоять перед державою. Вони на відміну від органів держави не наділені владними повноваженнями. Основними завданнями які стоять перед ними є виробництво в матеріальній та духовній сфері ( виробництво продукції, здійснення господарської діяльності, громадські роботи, реалізація функцій у галузях охорони здоров'я, освіти, культури).

Апарат держави здійснює контроль над державними підприємствами та державними установами.

Апарат держави являє собою систему вищих державних органів, які складаються з глави держави, органів представницької (законодавчої) влади, органів державного управління (виконавчої влади), судової влади та у деяких країнах має місце система органів прокуратури.

Глава держави - це посадова особа, яка виступає від імені держави, представляє державу усередині держави та за її межами, в міжнародних відносинах. У більшості країн главою держави є одна особа, але у деяких главою держави є колегіальний орган, як наприклад Державна Рада Куби. У республіках главою держави є президент, а у монархічних - монарх.

Представницькі органи державної влади - провідні органи державної влади.

Ці органи створюються безпосередньо народом шляхом встановленого законом порядку і від народу отримують свої повноваження, таким чином ці органи є первинними. Через ці органи народ реалізує свій суверенітет.

Основними функціями представницьких органів є законодавча, бюджетна, установча та контрольна.

Судові органи - основним завданням цих органів є розгляд справ, що мають юридичне значення; а також забезпечення принципу верховенства права і закону, захист прав особи та громадянина. В демократичний державах судові органи є самосійними, вони підпорядковуються виключно законам та здійснюють правосуддя у встановленому процесуальним законодавстві порядку, в деяких країнах джерелом права є судовий прецедент (США, Канада, Великобританія).1

Збройні Сили займають чинне місце в механізмі багатьох держав. Вони протягом багатьох століть відігравали значну роль у здійсненні як внутрішніх так і зовнішніх завдань держави. На сьогоднішній день основним завдання Збройних Сил є забезпечення державного суверенітету та оборони держави від агресорів. Структура та завдання військ більшості країн закріплені Конституцією держави та спеціальними нормативно-правовими актами. Верховне керівництво Збройними Силами країни належать вищим представницьким органам держави, Главі держави чи Главі уряду. Безпосереднє керівництво здійснює Міністерство оборони. До основних характеристик Збройних Сил більшості держав належать: оснащеність високоефективними засобами збройної боротьби; висока боєготовність, боєздатність, професійність; деполітизованість, департизованість.

Таким чином механізм держави має складну структуру до якої входять органи державної влади, які здійснюють управління державними підприємствами та установами а також силові органи.

Розуміння механізму держави, як системи всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління загальносуспільними справами, але й забезпечують життєдіяльність всього суспільства, показує не тільки характер держави, як політичної організації, але й її соціальну спрямованість. Такий підхід до визначення держави характерний для сучасного конституційного законодавства України. Так, у Конституційному договорі вказано у ст.1: “Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, яка утворена на основі здійснення українським народом свого суверенного права на самовизначення, виражає волю народу і захищає інтереси своїх громадян”. Це дає змогу визначити межі впливу держави на суспільство не тільки у політичному, але й соціальному, економічному та інших аспектах. Ці межі можна визначити так: держава діє лише у тих сферах суспільного життя і у тих об'ємах, що не можуть бути вирішені і врегульовані громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності і розвитку.

Виходячи з цього, можна визначити ті напрямки розвитку і вдосконалення, які характерні для механізму сучасної демократичної держави:

1. Наявність ефективно функціонуючого недержавного виробничого та невиробничого секторів;

2. Скорочення державного апарату, вдосконалення його структури та підвищення ефективності роботи;

3. Високий рівень професійної майстерності та фахової підготовки державних службовців;

4. Наявність ефективних механізмів контролю за діяльністю державних органів, підприємств та установ;

5. Чітка законодавча регламентація компетенції державних органів.

Розділ ІІ

2.1 Загальна характеристика апарату держави

Апарат держави є частиною механізму держави, він включає в себе всі органи держави, які наділені владними повноваження і безпосередньо реалізують функції та завдання держави. Ця система державних органів взаємопов'язана спільними принципами організації та діяльності.

Можливо двояке розуміння апарата держави: у вузькому і широкому змісті.

Апарат держави (у вузькому змісті) -- власне управлінський чи апарат виконавчої влади, що складається з чиновників і очолюється виконавчими вищими органами.

Апарат держави (у широкому змісті) -- поряд із власне управлінським апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи керування, збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном і ін.

Ознаки апарата держави:

1) система державних органів, що представляє собою налагоджену структурну організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінцевої мети, взаємодії й орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;

2) система юридично оформлених державних органів, тобто наділених компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною відповідальністю) і суспільства, що займаються керуванням, на професійній основі як носіїв влади;

3) система державних органів, у рамках якої діяльність державних службовців строго відмежована від «власності», що належить їм як суб'єктам;

4) система органів, кожний з який має матеріально-технічні кошти для здійснення цих функцій;

5) система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади на законодавчі, виконавчі і судові;

6) система органів, що здійснює свою діяльність по керуванню суспільством і виконанню функцій держави у формах безпосередньо управлінських і правових.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарата не мають юридичного характеру.

Їхньої функції:

* організаційно-регламентуюча -- розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів і ін.;

* хазяйновита-господарча-організаційно-господарська -- бухгалтерський облік, статистика, постачання й ін.;

* організаційно-ідеологічна -- роз'яснення нормативних актів, формування суспільної думки й ін.