Зазначений підхід підсилюють й запропоновані зміни до Конституції щодо адміністративно-територіального устрою України, суттю яких є визнання адміністративно-територіальними одиницями "громад" (сільських, селищних, міських) замість сіл, селищ, міст. Відповідно представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) іменуватимуться радами громад. При цьому громадою визнається адміністративно-територіальна одиниця, до якої входять не лише жителі населених пунктів (як це було досі), а й, що дуже важливо, яка має визначені в установленому законом порядку межі її території. Запропонована модель відкриває шлях до реалізації принципу повсюдності місцевого самоврядування, за якого влада територіальних громад розповсюджується на всій території України без будь-яких обмежень.

Таким чином, Конституція України вказує на місцеве самоврядування як одну з демократичних основ системи управління суспільством, важливу складову публічної влади - самостійну форму реалізації народовладдя, а територіальну громаду визначає основним суб'єктним началом місцевого самоврядування. При цьому соціально-філософський підхід розглядає місцеве самоврядування як своєрідний вид соціальної самоорганізації населення, а політико-правовий - як форму народовладдя, спосіб вирішення питань місцевого (локального) значення. Звідси місцеве самоврядування можна окреслити, як соціальний феномен, специфічне соціально-політичне явище, що передбачає:

а) самостійне вирішення населенням питань місцевого значення;

б) організаційне відокремлення у системі управління суспільством;

в)_різноманітність організаційних форм здійснення місцевого самоврядування;

г) відповідність повноважень місцевого самоврядування матеріально-фінансовим ресурсам території.

У науковій літературі дискутується питання про те, чи є місцеве самоврядування, а отже, і здійснення публічної самоврядної влади, проявом народовладдя?

На думку Григор'єва В. А., це питання має принципове значення не тільки для визначення природи публічної самоврядної влади, а й становлення суб'єктно-об'єктної і структурно-функціональної її характеристик [19].

Дійсно, якщо розглядати місцеве самоврядування як одну з форм народовладдя, то це означає, що суб'єктом місцевого самоврядування є безпосередньо народ, тобто "громадяни України всіх національностей" (преамбула Конституції Ук­раїни), що, у свою чергу, суперечить ст. 140 Конституції України, яка визначає місцеве самоврядування як "право територіальної громади", а також ст. 1,2 Закону України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", які визначають первинним суб'єктом місцевого самоврядування територіальну громаду, тобто "жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, чи добровільне об'єднання жителів декількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр". Висновок про те, що на локальному рівні члени територіальної громади виступають і функціонують насамперед як жителі відповідної території, визначеної територіальної одиниці, а не як громадяни України, логічно підтверджує неправильність такого підходу.

Отже, необхідно визнати конструктивним і підтримати висновок А. Р. Крусян про помилковість ототожнення термінів "народовладдя" і "місцеве самоврядування", "народне" і "місцеве" самоврядування. Ці явища розрізняються насамперед за суб'єктною ознакою. Суб'єктом народного самоврядування є народ, який має суверенітет, є єдиним джерелом влади. Суб'єкт місцевого самоврядування - територіальна громада, що на місцевому рівні здійснює гарантовану державою самоврядну діяльність [20, с. 11].

Територіальна громада не має суверенітету, ця якість належить винятково народу. В даному випадку "суверенні права держави трансформуються в самоврядні повноваження територіальних колективів". Тому суб'єктом місцевого самоврядування повинний визнаватися не сам народ України, а власне територіальна громада, що, на думку М. П. Орзіха, виступає як "нормативно-правова модель самоорганізації населення з відповідними організаційними (управлінськими) структурами, здатними виражати, реалізовувати і захищати територіальний інте­рес у якості права і законного інтересу місцевого самоврядування" [21, с. 93].

До основних ознак і особливостей муніципальної влади науковці Баймуратов М. О., Григор'єв В. А. віднесять такі :

· муніципальна влада структурується в системі публічноївлади у формі публічної влади в процесі усвідомлення державою наявності інших, недержавних інтересів - інтересів локального характеру, які не збігаються з державними, але й не є антагоністами їм;

· муніципальна влада характеризується більшою часткою демократизму, ніж влада державна, оскільки її первинним суб'єктом є територіальні громади, що складаються з жителів певних територій, і конституюється з основною метою -розв'язання питань місцевого значення;

· водночас муніципальна влада має підзаконний характер, оскільки легалізується і регламентується публічною державною владою;

· муніципальна влада має системний характер, вона виникає і функціонує на локальному рівні в процесі самоорганізації населення в умовах позитивного протекціонізму з боку держави, виступаючи у вигляді "системи (підсистеми) в рамках макросистеми";

· муніципальна влада функціонує у сфері місцевого самоврядування, має суб'єктно об'єктний склад і структурну організацію, представлену безпосередньо територіальними громадами, органами, створюваними ними або діючими опосередковано, від їх імені;

· існування муніципальної влади в широкому розумінні має історичне підтвердження, воно обтрунтоване об'єктивною зацікавленістю груп людей, людських колективів, з'єднаних за територіальною ознакою, і має вирішувати спільно і під свою відповідальність важливі питання і проблеми їх спільного проживання. Більш того, муніципальна влада виступає як найважливіша складова частина загальнолюдської культури, будучи одним з важливих досягнень людської цивілізації;

· основою генезису муніципальної влади є локальний інтерес, що є видом загального соціального інтересу, який реалізується в державно-організованому суспільстві за допомогою місцевого самоврядування, забезпечуючи становлення й реалізацію широкого спектру соціально-, національно-, професійно-, територіально-групових, колективних інтересів;

· становлення й позитивний розвиток муніципальної влади обумовлюється процесами децентралізації і деконцентрації державної влади і, у свою чергу, викликає й посилює їх, виступаючими в умовах її формування якісно новими методами здійснення публічної влади. Ці методи не тільки формують компетенційну базу муніципальної влади, але й "гуманізують" саму публічну владу, роблять її більш наближеною до громадян держави;

· реалізовуючись у повсякденному житті, муніципальна влада істотно розширює сферу свободи індивіда, "апріорно" розширюючи на рівні локальної демократії сферу (перш за все, потенційну) його соціальної дії, формуючи істотний сегмент соціальної взаємодії у наслідок якої здійснюються колекгивні права особи;

· у сфері формування, функціонування і реалізації муніципальної влади формується і діє найскладніший соціальний механізм взаємовияалення й взаємоврахування багаторівневих і різнопланових інтересів широкого кола неперсоніфікованих суб'єктів, що здійснюють свою життєдіяльність на певній території, з метою реалізації своїх тактичних і стратегічних настанов, цілей і інтересів;

· муніципальна влада має системотвірні властивості: сама вона формується територіальним колективом з його ж членів; вона відображає, продукує, охороняє і захищає інтереси, права й свободи членів територіального колективу; незважаючи на те, що муніципальна влада є владою публічною, вона виявляється переважно у сфері приватного права, у сфері функціонування індивідів та їх асоціацій, вільній від державно-правовою регулювання, у сфері "правовільного" простору, піддаючи тим самим в умовах демократичних змін публічне право істотної "приватизації". [2, с. 50-52].

Як наголошує Старушенко О. сфера функціонування муніципальної влади переводить життя людей з абстрактної категорії (громадянського суспільства) в практичну площину, де виявляється реальна багатовимірність присутності людини в соціумі. Саме на рівні місцевого самоврядування виявляється одна з найважливіших форм зкзистенції, людського існування, яка знаходить своє виявлення і вираження в громадянський самодіяльності, самовираженні й самовиявленні особи і територіальній асоціації осіб. При цьому науковець зазначає, що найприроднішими формами екзистенції є ті, які дозрівають усередині й незалежно від зовнішнього тиску. У ньому аспекті муніципальна влада, первинним і активним суб'єктом якої виступають жителі певної території і в межах якої реалізується комплекс важливих устремлінь людини і груп людей, виступає як найважлітвіший чинник становлення і розвитку громадянського суспільства [15, с. 249].

До ознак, що відрізняють муніципальну і державну владу, належать такі:

1) муніципальна влада - це особлива форма публічної влади, яка має принципово інший характер, ніж влада державна. Так, якщо державна влада характеризується суверенітетом (верховенством, самостійністю і незалежністю), то муніципальна - це влада підзаконна, яка діє у межах та у порядку, визначених верховною владою, без права видавати закони з тих чи інших питань місцевого значення, заміняючи загальнонаціональні закони;

2) її компетенція у порівнянні з державною владою досить суттєво обмежена. Як правило, її становлять лише питання місцевого значення, що пов'язані із задоволенням повсякденних потреб населення, та обмежене коло питань загальнодержавного значення, повноваження щодо вирішення яких делегуються муніципальним інституціям;

3) муніципальна влада - це публічна влада територіального колективу, що носить локально-просторовий характер, здійснюється в інтересах територіальної громади і функціонує лише в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць, у той час, як державна влада поширюється на всю територію держави [5].

Муніципальна влада є специфічним соціально-політичним явищем - самостійною формою народовладдя, яка через органи місцевого самоврядування здійснює свідомий, цілеспрямований, впорядкований вплив на політичні, соціально-економічні та культурні процеси на відповідних територіях з метою досягнення найоптимальнішого їх розвитку.

Отже, муніципальна влада є специфічним соціально-політичним явищем - самостійною формою народовладдя, що характеризується:

· інституційним відокремленням у системі управління суспільством у формі публічної самоврядної влади;

· територіальністю - здійснюється на територіях (адміністративно-територіальних одиницях), які відмежовані одна від одної;

· функціональною спрямованістю на вирішення питань місцевого значення, інтересів локального характеру;

· демократичністю, що виходить із первинного суб'єкта - територіальної громади;

· різноманітністю організаційних форм;

· виборністю органів місцевого самоврядування;

· безпосередньою відповідальністю муніципальних інститутів та їх посадових осіб перед територіальними громадами;

· відповідністю повноважень матеріально-фінансовим ресурсам відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Як видно, витоки муніципальної влади мають політичну і правову природу, а як інституційний елемент політичної системи є необхідною складовою, яка через органи місцевого самоврядування здійснює свідомий, цілеспрямований, впорядкований вплив на соціально-економічні, політичні та культурні процеси на відповідних територіях з метою досягнення найоптимальнішого їх розвитку.