Слід зазначити, що особливий характер муніципальної влади не означає її повної автономності відносно державної влади. Їх взаємозв'язок знаходить свій вияв у тому, що, по-перше, і муніципальна влада і державна влада мають єдине джерело - народ (ч. 1 ст. 5 Конституції України), по-друге, хоча місцеві справи вирішуються самостійно, однак у контексті єдиної державної політики; по-третє, органи місцевого самоврядування і органи виконавчої влади у певних визначених законом межах можуть делегувати одні одним окремі повноваження (ч. 6 ст. 118 і ч.ч. 3, 4 ст. 143 Конституції України) з відповідною підзвітністю і підконтрольністю у частині цих повноважень; по-четверте, значна частина делегованих органам місцевого самоврядування повноважень за своєю природою є, швидше, функціями органів державної влади; по-п'яте, з метою виконання делегованих повноважень муніципальні органи наділені відповідним комплексом повноважень державно-владного характеру, без якого неможливе управління.

Аналіз природи муніципальної влади дає підстави зробити висновок, що у ній можуть одночасно поєднуватися громадський та державний аспекти, результатом чого є певний дуалізм муніципального управління. На цьому слушно наголошують дослідники місцевого самоврядування та державного управління. Так, В. Воронкова зазначає, що "місцеве самоврядування - це політичний інститут, в діяльності якого відтворюються інтереси держави і громадянського суспільства" [23, с. 63]. В. Матвєєв писав, що відносна залежність органів самоврядування має подвійний характер: з одного боку вони залежать від виборців, від яких безпосередньо одержують свої повноваження, а з іншого, - уряд, передаючи частину своїх функцій місцевим органам, не може відмовитися від нагляду за здійсненням цих функцій, а внаслідок цього - і від впливу на місцеві самоврядні органи [ 5 ].

Однак, незважаючи на таку природу муніципальної влади, існуючий сьогодні конституційний поділ державної влади і місцевого самоврядування на дві самостійні владні системи (ст. 5 Основного Закону) є логічним і обгрунтованим, зважаючи на органічні завдання, функції та специфічні ознаки, притаманні кожній з них. Недержавний аспект муніципальної влади переважає, виходячи із самоврядної природи суб'єкта управління. Адже, на відміну від державної влади, де обов'язкова наявність керуючої системи - суб'єкта управління (державного органу чи посадової особи, що призначаються зверху), та керованої системи - об'єкта (підпорядкованих галузей (секторів) державного управління), для місцевого самоврядування характерний збіг об'єкта і суб'єкта управління. Тобто у класичному варіанті відбувається абсолютне поєднання (злиття) об'єкта і суб'єкта муніципального управління.

Виходячи з наведеного, вважаємо доцільним сформулювати дефініцію муніципальної влади. Найбільш повним та обґрунтованим вважаємо визначення муніципальної влади, що дає Батанов О. В. Науковець вважає, що муніципальна влада - це легітимне, визнане та гарантоване державою публічно-самоврядне волевиявлення територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування щодо здійснення їх функцій і повноважень, спрямованих на реалізацію прав і свобод людини і громадянина та вирішення питань місцевого значення шляхом прийняття і реалізації правових актів у порядку, передбаченому Конституцією і законами України, а також нормативними актами місцевого самоврядування [ 24,с. 280-281].

Підсумовуючи, можна зробити певні висновки.

В Україні існують дві форми здійснення публічної влади - державна і муніципальна. Кожна з них володіє специфічними ознаками, функціональними характеристиками. Державна є владою, що представляє спільні інтереси всього суспільства, а муніципальна - місцевої спільноти (територіальної громади). Відповідно інститути державної влади вирішують питання державного значення, а органи муніципальної влади - місцевого (локального).

Побудова в Україні громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави з верховенством права, пріоритетом прав людини, поділом влади супроводжується розвитком і зміцненням місцевого самоврядування. Сьогодні місцеве самоврядування - це та первинна ланка у демократичній системі організації влади, в якій закладені основи безпосередньої, так званої народної демократії. Таким чином, місцеве самоврядування - це перспективний напрям утвердження нової демократичної держави і громадянського суспільства, переходу до нових форм власності та розширення повноважень регіонів у державному управлінні, де в центрі уваги перебуває людина з її проблемами та інтересами. Саме муніципальна модель самоврядування забезпечує розвиток самоврядних структур і спрямована на максимальне використання творчої активності людей, нове розуміння мотивації людської діяльності, оскільки вони віддзеркалюють найважливіші процеси, що відбуваються на політичній арені сучасного суспільства.