Міжнародні та національні документи у сфері морського права

Наступним видом механізму є організаційно-правовий механізм імплементації норм міжнародного права на національному рівні, що являє собою комплекс тих чи інших органів держави, що беруть участь у здійсненні цих норм, і проведених ними заходів, спрямованих на виконання міжнародних зобов'язань держави. Організаційно-правовий механізм імплементації органічно пов'язаний із нормативним механізмом, фактична реалізація якого здійснюється шляхом реальної діяльності передбачених для цього різних за статусом, повноваженнями і характером органів держави [69, 189].

Для забезпечення виконання міжнародно-правових норм ВРУ приймає постанови і закони. За своєю суттю такі акти є правозабезпечуючими і (або) конкретизуючими. У них містяться вказівки щодо конкретних суб'єктів реалізації міжнародно-правових норм, визначаються їхні повноваження і т. п. При цьому, як зазначається у ст. 15 ЗУ «Про міжнародні договори України», загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України [37].

Міжнародно-правовий механізм імплементації норм міжнародного морського права можна розглядати як сукупність двох складових: конвенційного механізму й організаційно-правового механізму.

У свою чергу конвенційний механізм імплементації, який ще називають договірно-правовим механізмом, відповідно до своїх природних етапів містить у собі такі структурні елементи, як правозабезпечувальне нормотворення, тлумачення, міжнародний контроль і правозастосування. Розглянемо ці структурні елементи на прикладах чинних універсальних актів і конвенцій [69, 191].

Правозабезпечувальне нормотворення у сучасній міжнародній системі здійснюється відповідно до пункту 1 (а) ст. 13 Статуту ООН, що діє з метою «сприяння міжнародному співробітництву в політичній галузі і заохочення прогресивного розвитку міжнародного права і його кодифікації».

У свою чергу елемент правозабезпечувального нормотворення умовно поділяють на етапи: попереднього нормотворення; конкретизації; закріплення нормами міжнародного права необхідних (або можливих) заходів внутрішньодержавного правотворення; встановлення меж правового регулювання; визначення компетентних органів держави, на які покладаються права та обов'язки у зв'язку з реалізацією договірних норм.

Тлумачення - це наступний структурний елемент конвенційного механізму імплементації норм міжнародного права. Саме поняття тлумачення містить у собі те чи інше розуміння, висвітлення чого-небудь, трактування, інтерпретацію. Щодо імплементації норм міжнародного права тлумачення є засобом забезпечення реалізації і може здійснюватися як у процесі нормотворення, так і правозастосування. Конкретизація і тлумачення тісно взаємопов'язані як структурні елементи механізму імплементації [69, 194].

На тлумачення норм міжнародного морського права, що регулюють ті чи інші міжнародні морські відносини, цілком можуть бути поширені загальні принципи і правила тлумачення, закріплені у статтях 31-33 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. [2]. Крім того, до таких принципів тлумачення, вироблених багаторічною міжнародною практикою й узагальнених у доктринальному розумінні, слід віднести: тлумачення у суворій відповідності до основних засад міжнародного права; сумлінність тлумачення відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам у їх контексті; додержання єдності процесу тлумачення, незалежно від характеру джерел права; тлумачення має сприяти досягненню цілей і завдань нормотворення, а не призводити до негативного правового ефекту; однозначність тлумачення, що не допускає двозначності або неясності.

Серед засобів сприяння імплементації норм міжнародного морського права дедалі помітнішу роль відіграє міжнародний контроль. Це «контроль справжнього стану у сфері реалізації зобов'язань» через «встановлення відповідності фактичної поведінки держав правовим розпорядженням» [82].

Фактично міжнародний контроль як структурний елемент конвенційного механізму імплементації охоплює такі ланки: забезпечення перевірки відповідності діяльності держав прийнятим міжнародним зобов'язанням; встановлення можливих порушень державою взятих на себе міжнародних зобов'язань; сприяння оптимальній реалізації норм міжнародного права.

Міжнародний контроль, як зазначають деякі юристи, - це «щось більше, ніж технічна перевірка виконання сторонами своїх зобов'язань. Це матеріалізована відвертість і чесність, без яких політика сьогодні - неможлива». Нині міжнародний контроль є одним з основних засобів забезпечення додержання договорів.

Прикладом контролю можна вважати встановлені норми Конвенції МАРПОЛ-73/78, стосовно щорічного подання офіційних звітів про стан дотримання її норм . У той же час далеко не всі держави-учасниці цієї Конвенції належним чином забезпечують імплементацію вже ратифікованих Додатків і Протоколів до МАРПОЛу 73/78, і лише 30 з 70 держав-учасниць дотримуються цього обов'язку. Україна жодного разу не подавала такі звіти [28].

Також можна додати що ІМО створила спеціальні комітети одним із повноважень яких є контроль за дотриманням міжнародних конвенцій, прийнятих під егідою цієї організації (Комітет по безпеці на морі, комітет по захисту морського середовища та ін.).

На мою думку, можна вважати елементом контролю органи які діють у рамках міжнародно-правового акту. На прикладі Конвенції про захист Чорного моря від забруднення це Комісія по захисту морського середовища Чорного моря від забруднення [18]. Конвенція 1982 р. передбачає створення Міжнародного органу з морського дна та багато інших органів [13].

Як відомо, правозастосовна діяльність є необхідною тоді, коли виникають відхилення від нормального процесу імплементації норм міжнародного морського права, коли є потреба у спеціальних розслідуваннях тієї чи іншої ситуації, пов'язаної з порушеннями сторонами договору, їхніх міжнародних зобов'язань тощо.