Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра кримінального процесу та криміналістики

Міжнародні та національні правила видачі осіб у кримінальних справах

Дипломна робота

зі спеціальності „Правознавство”

на здобуття освітньо-кваліфікаційного

рівня „спеціаліст”

ВАСІВ НАЗАР ІГОРОВИЧ

Львів-2012

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Міжнародні правила видачі осіб у кримінальних справах

1.1 Розвиток міжнародного права внаслідок світової глобалізації та міжнародної інтеграції

1.2 Розгляд питання екстрадиції у міжнародному контексті

Розділ ІІ. Національні правила видачі осіб у кримінальних справах

2.1 Регулювання питання екстрадиції національним законодавством

2.2 Український простір, масовість міграцій і їх результат

2.3 Правовий захист громадян України поза її межами

Розділ ІІІ. Міжнародні договори України з іншими державами про правову допомогу у кримінальних справах, та співпраця органів, договірних держав, уповноважених на здійснення процесуальної діяльності у сфері екстрадиції

Розділ IV. Тлумачення теми екстрадиції в авторських працях і короткі відомості про них

Висновки

Список використаних джерел

міжнародний інтеграція екстрадиція міграція

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі проблема злочинності представляє небезпеку не тільки для окремих держав, але і для всього людства. Факт відсутності правової співпраці між державами у кримінальних справах на належному рівні, успішно використовується злочинністю, для того, що б вчиняти злочини в одній державі, надалі сховатися на території іншої держави і тим самим уникнути кримінального покарання, а в деяких випадках продовжувати злочинну діяльність. Ситуація ускладнена ще тим, що зростає кількість злочинів, які підривають основи не тільки національної, але і міжнародної безпеки.

Важливість правового регулювання інституту екстрадиції в системі, що надається державами правової допомоги по кримінальних справах, визначається як національними інтересами держав, в цілях попередження кримінальної злочинності на їх території, так і інтересами міжнародної співпраці по боротьбі з міжнародними злочинами, що представляють небезпеку для всього співтовариства держав. В цій ситуації об'єднання сумісних зусиль держав, для здійснення співпраці в боротьбі із злочинністю, придбало особливе значення. Істотне місце в цій співпраці займає інститут екстрадиції.

На даний час злочинність як негативне соціальне явище набуває глобального характеру. Ці процеси характерні і для України. До початку XXI століття відбулося переростання внутрідержавної злочинності в міжнародну з обтяженням етнічними і іншими військовими конфліктами. Несподіваний негативний аспект спостерігається і в протидії транснаціональної злочинності, де міжнародне право поступається місцем політиці і силі. Попередня світова практика відкинула неправові засоби боротьби із злочинністю і довела єдино можливий шлях вирішення цієї проблеми - інтеграцію на договірній основі і умовах взаємності. У сфері кримінальної юстиції міжнародна співпраця суверенних держав є найефективнішим засобом, здатним задовольнити інтереси як світової спільноти в цілому, так і окремих держав. Зараз склалася певна світова і вітчизняна практика надання правової допомоги у кримінальних справах і видачі обвинувачених і засуджених. Літературні джерела зберегли історію видачі, яка веде свій початок з часів Стародавнього світу. Сформувався самостійний правовий інститут видачі, що сприяє розвитку міжнародного права.

Проте реалізація процедур видачі утруднена, що пов'язане з недосконалістю або відсутністю окремих аспектів національному законодавстві, проблемами вживання міжнародних і національних норм, специфікою юрисдикцій держав, громадянства і іншими чинниками, які вимагають вирішення.

Ступінь наукової розробленості теми. У зв'язку з тим, що інститут екстрадиції зачіпає багато дисциплін, дослідження проблеми екстрадиції привертали увагу цілого ряду міжнародних організацій і вчених. Вивчення і розробка окремих аспектів інституту екстрадиції були предметом неодноразового розгляду Інституту міжнародного права, Міжнародної асоціації кримінального права, Асоціації міжнародного права і інших.

Серед українських науковців, які досліджували дану проблематику можна виділити таких вчених як О.І. Виноградова., С.М.Вихрист., О.Б.Демидюк., І.І.Когутич., Л.М.Лобойко., А.Г.Маланюк., О. В.Матвійчук., С. С.Нестеренко., В.Т.Нор., Л.А.Філяніна., Ю.М.Чорноус., В.П.Шибіко.

Значний внесок в дослідження проблем екстрадиції внесли такі російські вчені: А.А.Бастрикин., P.M.Валєєв., М.Ф.Владимирский-Буданов., Л.Н.Галенська., В.К.Звирбуль., Н.В.Калачєв., І.І.Карпець., С.Г.Кехлеров., І.І.Лукашук., Ф.Ф.Лунєєв., А.А.Новосельський., В.П.Панов., Ю.А.Решетов., М.Д.Шаргородський., В.П.Шупилов., і інші.

В роботі використані праці таких іноземних вчених як Ч.О.Беккаріа., Р._Конеско., Ф.Ф.Мартене., Д.П.О'Коннелл., Л._Оппенгейм., Б.В.Реутт., Н.А.Сафаров., Г._Херцег.

Метою дослідження є всебічна теоретична розробка проблем міжнародних та національних правила видачі осіб у кримінальних справах; обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання інституту екстрадиції.

Відповідно до цього в дипломній роботі зосереджено увагу на виконанні таких основних наукових завдань:

- дослідити поняття та правову природу інституту екстрадиції;

- визначити поняття і юридичні ознаки екстрадиції в міжнародному праві;

- проаналізувати чинне законодавство України в сфері регулювання екстрадиційних правовідносин;

- розкрити порядок проведення екстрадиції;

- висвітлити вплив масових міграцій на розвиток інституту екстрадиції;

- дослідити міжнародні договори про правову допомогу у кримінальних справах;

- зробити загальні висновки з проблеми дослідження та внести конкретні пропозиції щодо розвитку інституту екстрадиції.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є суспільні відносини, що виникають у сфері застосування законодавства про видачу (екстрадицію) злочинців.

У прямій залежності від об'єкту знаходиться предмет дослідження, який складають:

норма передбачена ст. 10 КК України;

норми розділу 9 КПК України;

норми інших галузей права, в тому, числі суміжних з кримінальним;

наукові публікації з досліджуваних питань;

практика роботи правоохоронних органів України.

У цьому контексті предметом дослідження є міжнародні та національні правила видачі осіб у кримінальних справах.

Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний, структурно-функціональний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток положень про поняття «видачі особи (екстрадиції)». Організаційно-правові форми екстрадиції розглядаються у взаємозв'язку з історичними умовами, у яких вони існували. Застосування структурно-функціонального методу дозволило визначити місце і роль видачі особи (екстрадиції) серед інших інститутів. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні та практичні положення про видачу особи (екстрадицію). За допомогою порівняльно-правового методу аналізувались міжнародні принципи видачі особи (екстрадиції), законодавство зарубіжних країн, що дозволило сформулювати пропозиції про запозичення окремих його норм у вітчизняну законодавчу систему. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм.

Структура дипломної роботи визначається значенням та змістом наукової проблеми і спрямована на досягнення поставлених завдань. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, п'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І. МІЖНАРОДНІ ПРАВИЛА ВИДАЧІ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

1.1 Розвиток міжнародного права внаслідок світової глобалізації та міжнародної інтеграції

Міжнародне право виникло не завдяки бажанню окремих людей, груп, класів і т. д., а внаслідок реальних суспільних процесів. Історичний матеріал свідчить, що навіть на найбільш ранніх етапах свого розвитку первісні общини і племена не існували роздільно, а були з'єднані неписаними родовими законами. Якщо виходити з первинного значення поняття міжнародного права як права саме у відносинах між народами (jus inter gentes), то можна вважати, що перші звичні норми зароджувалися ще в період первісно-громадського ладу, до становлення державності. Дані археології показують, що вже у той час союзницькі зв'язки племен не зводилися лише до турботи про зовнішній захист, а включали безліч інших норм поведінки, які, закріплюючись з часом, привели до появи права у формі звичаю.

Якщо ж поняття міжнародне право тлумачити як право міждержавне, то доведеться визнати, що воно виникає одночасно з процесом становлення державності і безумовно робить вплив на цей процес. Міжплемінні відносини не тільки передували міждержавним, але і супроводжували їх, були їх складовою частиною. Рабовласницькі держави впродовж двох з гаком тисячоліть, тобто періоду більшого, ніж вік сучасного міжнародного права, співіснували з навколишнім первіснообщинним світом. Міжнародне право - результат суспільної практики. Виникнувши як спосіб усвідомлення людьми (групами, класами) свого матеріального інтересу, особливо у зв'язку з міжнародними відносинами, що постійно змінюються, воно надало і продовжує робити величезний вплив на розвиток держав і народів. Протягом всієї історії людства воно не тільки розвивалося разом із зміною способів виробництва, але і певним чином впливало на них.

Саме тому міжнародне право має природно-об'єктивне значення. Загальна передумова його становлення - не воля держав, а умови матеріального життя людства в їх історичному розвитку, взаємозв'язки людини з навколишнім світом, суспільний розподіл праці, виникнення держав і т.д. Воля держави сама є суспільним відношенням. Як і весь світ суспільних ідей, міжнародне право - це частина навколишнього нас світу і, отже, постійно надає зворотну дію на людину, народи, держави, що є одним з джерел людського прогресу. Кожна нова держава, вступаючи у міжнародні відносини, стикається з тим, що було створено до неї, включаючи міжнародне право з його нормами і принципами. Це в значній мірі зумовлює рамки його міжнародної діяльності, накладає відбиток на правосвідомість. Портал о международном праве // [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://reagentrus.ru/.

Не малу роль у формуванні міжнародного права відіграла світова глобалізація. Глобалізація - процес всесвітнього політичного, економічного і культурного злиття, що характеризується світовим розподілом праці, розповсюдженням капіталістичного ладу по всьому світу, міграцією в масштабах всієї планети людських, грошових і виробничих ресурсів, встановленням певних стандартів в області законодавства, економіки, виробництва і технологій, а також зближенням культур різних країн.