Глобалізація сприяє поступовому перетворенню світового простору в єдину політичну і економічну зону, з безперешкодним переміщенням товарів, послуг і капіталу. Результатом всесвітньої глобалізації є утворення єдиного міжнародного правового, економічного і культурного поля.

Джерелами сучасної глобалізації є наступні:

1) технологічний прогрес, швидкий розвиток якого привів до значного зниження комунікаційних і транспортних витрат. Створення електронної пошти, соціальних мереж і розширення глобальної мережі Інтернет сприяє злиттю меж між державами;

2) система вільної торгівлі по всьому світу приводить до досягнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки;

3) відмова від політики протекціонізму більшістю держав і ведення політики економічної лібералізації привели до розвитку світової торгівлі;

4) розширення виробничих і збутових можливостей компаній, що орієнтувалися тільки на місцевий ринок, дозволяє їм вийти на глобальний рівень і збільшити об'єми торгівлі. З розвитком світової торгівлі і появою глобальних підприємств пов'язана боротьба між компаніями за частку на світовому ринку;

5) особливості сучасного культурного розвитку, що виражаються у формуванні «єдиної» культури, обумовленої глобалізуючими «однорідними» засобами масової інформації, попкультури, мистецтва, повсюдного вживання англійської мови як загального засобу спілкування.

Світова глобалізація потягла розвиток міжнародного партнерства і співпраці. Народи і держави, ще недавно розділені залізною завісою, все більш усвідомлюють, що протиборство стає життєво небезпечним. Для жителів планети набагато цілеспрямованіше і вигідніше вести співробітництво між собою, знаходити точки взаємних інтересів, приходити до згоди, торгувати, обмінюватися науковим і господарським досвідом, зразками своїх національних культур.

Розосередження влади в світовій політиці, тобто поступовий перехід цієї влади з рук однієї-двох наддержав в руки більш широкого кола країн. Спочатку пануюче положення в світі займали два полюси - США і СРСР, тепер - таких центрів декілька. Людству необхідний баланс сил, потрібна своя, міжнародна система заборон і противаг, хоча б з трьох світових центрів економічного і політичного впливу. Такі центри вже формуються - Західна Європа (Європейський Союз), Латинська Америка, Південна Азія, Росія, Китай. Портал о международном праве // [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://reagentrus.ru/.

Сучасні процеси глобалізації не оминають й України, що визначаються не тільки економічними перетвореннями, а й у багатьох випадках транс-формаційними процесами у правовій сфері. Поширення умов і принципів світової спільноти у правовий простір змушує й національні інституції до реформувань як системи права у цілому, так і окремих галузей. Так, сучасне криміногенне становище набуває такого розмаху, що поширення злочинів за межі власних державних кордонів є явищем не новим, а інформаційні системи сьогодення й всесвітні мережі дають більшу свободу протиправних дій. Відповідно це спонукає до міжнародної співпраці у кримінально-правових відносинах. Враховуючи також намір нашої держави приєднатись до європейської спільноти, проведення широкої зовнішньої політики, -- все це породжує необхідність у співпраці з різними країнами, наданні міжнародно-правової допомоги, що вимагає більш досконалої національної правової бази. Матвійчук О. В. Інститут екстрадиції в Україні через призму комплексності // Право України. - 2006. - №7. - С. 49

Процеси глобалізації істотно прискорили процеси обміну інформацією. У цих умовах правові системи різних країн не можуть не відчувати на собі взаємного впливу. Виникає питання, а не чи означає це кінець правових сімей: або в результаті інформаційного обміну відмінності між правовими сім'ями нівелюються, або сім'ї, існуючі в наймогутніших в економічному і політичному плані державах, виявляться нав'язаними державам, в яких традиційно існували інші правові сім'ї?

Уявляється, що для цього час поки не настав. Будь-яка правова сім'я існує багато в чому завдяки певній правосвідомості. А правосвідомість як різновид суспільної свідомості володіє досить великою інерційністю і, внаслідок цього, стійкістю до зовнішніх дій. Так, довге панування Великобританії в Індії не привело до знищення індуського права. Індуське право не тільки збереглося до XXI століття, але і розширило межі свого існування: вихідці з Індії рознесли його по інших колоніях Великобританії, в яких індуїст-індійські общини виявилися порівняно численними. Зокрема, індуське право застосовується сьогодні в Гайані, державі, розташованій в Південній Америці. В той же час англосакське право прижилося в Індії, і сьогодні правова система цієї держави є в деякому розумінні сплавом англосакського, мусульманського і індуського права. В самій Великобританії регіональна правова система, існуюча в Шотландії, зберігає відмітні особливості романо-германської правової сім'ї. Співіснують в рамках однієї держави Канади англосакська (більшість провінцій і федеральний рівень) і романо-германська (Квебек) правові сім'ї.

Зберігаються багато відмінних рис романо-германської правової сім'ї в штаті Луїзіана, тоді як в цілому в США панує англосакська правова сім'я. Отже, на нашу думку, світова глобалізація і розвиток міжнародного права не зможе знищити правові системи окремих держав, міжнародне право, принаймні найближчим часом, не поглине внутрідержавне право. Глобализация и развитие права. Экспертное мнение А.С. Автономова // Конституционный вестник № 1(19). - 2008. - С. 303.

Крім світової глобалізації значний вплив на розвиток міжнародного права створює міжнародна інтеграція. Міжнародною інтеграцією прийнято називати міждержавне об'єднання двох чи більше держав на основі договору про створення господарського комплексу для отримання взаємної вигоди. Таке визначення має економічне спрямування, оскільки відображає саме економічну сторону міжнародної інтеграції. Суть міжнародної інтеграції зводиться, як правило, для розвитку економіки.

Економічна роль інтеграції є досить значною, оскільки:

- розширює економічний простір;

- створює більш благополучні умови для ефективного розміщення виробничих сил;

- заглиблює регіональний розподіл праці на основі порівняльних переваг;

- створює передумови для виробничої і науково-технічної співпраці;

- об'єднує зусилля держав-учасниць у вирішенні соціально-економічних проблем і визначення зовнішньоекономічної політики у відношенні третіх країн. Хайцев В.Л., Оводенко А.А. Международная интеграция: Текст лекцій / СПбГУАП. СПб., 2003. - С. 7-8.

Отже, можна зробити висновок, що світова глобалізація і міжнародна інтеграція зробили великий вплив на розвиток міжнародного права. Внаслідок цих процесів міжнародне право набуло характерних йому сучасних рис, його норми почали вживатися в різних ситуаціях міжнародного значення. На даному етапі воно покликане врегульовувати міждержавні відносини, в тому числі і відносини щодо міжнародної співпраці в різних галузях.

1.2 Розгляд питання екстрадиції у міжнародному контексті

Необхідність боротьби із злочинністю здавна зобов'язала держави об'єднувати свої зусилля, надавати один одному допомогу в реалізації кримінальної політики. Кримінальну політику держави, як і загальну визначають національні інтереси, і вони, безумовно, виражаються в екстрадиційній діяльності. В пам'ятках літератури українського і зарубіжного права, що дійшли до нашого часу, є численні тому приклади. Інститут надання правової допомоги, одним з видів якої є видача (екстрадиція), набув найбільшого значення серед форм міжнародної співпраці у сфері кримінальної юстиції.

Видача осіб була актуальною споконвіку. В Стародавньому світі історії відомі наступні випадки екстрадиції, а саме:

1) "І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами? А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів."

2) З історії Греції наводять приклад того, як афіняни погодилися видати македонському цареві Філіпу всіх осіб, що зробили замах на його життя

3) Ахейці загрожували Спарті порушенням союзу, якщо не будуть видані її громадяни, що зробили напад на одне з селищ.

У історії Риму посилаються на галлів, що вимагали видачі що напавших на них Фабія, і на аналогічну вимогу римлян у відношенні Аннібалу, а також на Катону, який вимагав видачі Цезаря германцям за те, що той почав з ними несправедливу війну.

За останні роки до Росії з іспанського міста Марбелья були доставлені Олександр Захаров і Мартин Бабакехян. Іспанські правоохоронні органи визнали вагомими докази, що звинувачують їх у вбивстві губернатора Магаданської області Валентина Цвєткова.Правоохранительные органы зарубежных стран удовлетворяют менее 10% требований Москвы о выдаче российских граждан // [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.compromat.ru/page_23930.htm

Кожній державі через суверенітет належить право на кримінальну юрисдикцію, яке відображається в національних законах держави шляхом встановлення кримінальної відповідальності за здійснення злочинів.

Видача є одним із засобів реалізації кримінальної юрисдикції держави, що має право на її здійснення. Обставини для видачі породжують втечу особи, що вчинила злочин в одній країні, до іншої держави з метою уникнення відповідальності і покарання за скоєне. Приховування винного тягне неодмінний пошук шляху його кримінального переслідування, яким і є міждержавна співпраця. Надання притулку утікачу створює умови для безкарності злочинців, які матимуть нагоду переміщатися в інші країни. Держава місця здійснення злочину не зможе реалізувати своє право на кримінальне переслідування обвинуваченого, що істотно ускладнить криміногенну обстановку не тільки в цій країні, але і в державі-притулку, в якій створюватиметься загроза латентної злочинності і акумуляції в її межах злочинного елементу. Ця ситуація змушує держави до взаємних дій по видачі обвинувачених на погоджених, загальноприйнятих умовах. Конкуренція держав в здійсненні кримінального переслідування завжди безпосередньо пов'язана з правом притулку і внутрішньодержавною політикою.

Термін «екстрадиція» утворився від латинських слів ех - із, ззовні і tradition (tradere) - поступати, піддавати, видавати і означав спосіб набуття власності - передача володіння річчю з наміром установити право власності для іншої особи. Дадынский Ф.М. Латинско-русский словарь к источникам римского права: по изданию 1886 г. / Ф.М. Дадынский. - М.: Спарк, 1998. - С. 203.

Видача злочинців (екстрадиція) - це акт правової допомоги, що здійснюється відповідно до положень спеціальних договорів і норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства, який полягає в передачі злочинця іншій державі для суду над ним або приведення у виконанні ухваленого вироку. Абубакиров Ф.М. Актуальные проблемы применения общей части уголовного права. Хабаровск. - 2005. - С. 42.

Право держав неоднаково регламентує інститут видачі. Існують два основні види комплексу норм інституту видачі. Один з них умовно можна назвати європейським, інший - англо-американським. Перший властивий країнам романо-германського права не тільки континентальної Європи, але і латиноамериканським країнам, а також колишнім колоніям європейських країн, за винятком британських. Другий властивий країнам "загального права".

Перший опирається на ряд чітко певних принципів:

1. Невидачі своїх громадян;

2. Подвійної кримінальності (тобто кримінальної караності відповідних діянь за законодавством обох сторін);

3. Виданого злочинця може бути засуджено лише за той злочин, у зв'язку з яким відбулася видача;