Крім того, всі ці вбивства охоплюються єдиним злочинним наміром винного. Це положення було відображено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України [5]. У ньому вказується, що при здійсненні вбивства двох або більше осіб вчинене варто кваліфікувати за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, якщо дії винного охоплювалися єдністю умислу й здійснені, як правило, одночасно. У тому випадку, якщо між першим і останнім убивством пройшло значний час або якщо ці вбивства не зв'язані між собою єдністю злочинного умислу, то останнє вбивство варто кваліфікувати як повторне. У спеціальній літературі велика увага приділялася тому, як кваліфікувати одночасне вбивство однієї особи й замах на вбивство іншої. Побегайло Е.Ф. вважав, що при встановленні того, що умисел спрямований на вбивство двох і більше осіб, убивство однієї людини й замах на життя іншої варто кваліфікувати тільки за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК , тому що поняттям убивство охоплюються й випадки замаху. Умисел на вбивство двох або більше осіб - обов'язкова ознака, що вказує на єдність злочинного умислу винного. При визнанні різночасного вбивства двох або більше осіб, об'єднаної єдністю злочинного умислу, повинен бути встановлений тільки умисел, а при одночасному вбивстві можливий не тільки прямій, але й непрямий умисел. Убивство двох або більше осіб може бути кваліфіковано по сукупності з убивством, вчиненим способом небезпечним для життя багатьох людей. Така кваліфікація буде мати місце в тих випадках, коли особа, вчиняючи злочин, ставить перед собою конкретну мету - убивство двох або більше осіб і здійснює його способом, при якому створюється небезпека для життя інших осіб. Злочин буде кваліфікуватися по сукупності пп. 1 та 5 ч. 2 ст. 115 КК і в тому випадку, якщо винний здійснить убивство двох або більше осіб, незалежно від характеру умислу, способом, небезпечним для життя багатьох людей, у відношенні яких він діяв з непрямим наміром. 3.1.2 Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України) За п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України навмисним убивством, вчиненим при обтяжуючих обставинах признається вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності. Кваліфікація даної групи вбивств за ст. 115 КК України пов'язана з тим, що вони мають особливу суспільну небезпеку. Під убивством малолітньої дитини розуміється умисне позбавлення життя особи, якій не виповнилося 14 років. Ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли винний достовірно знав, що потерпілий є малолітнім, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати. Вбиваючи жінку, що перебуває в стані вагітності, винний фактично зазіхає на два життя - на життя потерпілої й на життя майбутньої дитини. Саме тому закон ставить життя вагітної жінки під посилену охорону. Це вбивство припускає обов'язкову поінформованість (завідомість) винного про вагітність потерпілої. У загальній теорії карного права під завідомістю розуміється спосіб вказівки в законі на те, що суб'єкт вірогідно знає про наявність тих або інших обставин. Стосовно до даного випадку завідомість припускає поінформованість винного про те, що потерпіла перебуває в стані вагітності. При цьому тривалість вагітності, а також джерело знання про неї не міняють кваліфікації вчиненого. Не має юридичного значення й те, загинув чи ні плід в результаті зазіхання на життя жінки. Слід зазначити, що вбивство вагітної жінки, навіть у зв'язку з тим, що при цьому знищується плід, є вбивством, вчиненим при обтяжуючих обставинах. Стан вагітності, особливо в останні її місяці, робить жінку менш рухливою, менш сильною, менш здатною до того, щоб ухилитися від нападу, щоб вчинити опір нападаючому, а в її організмі переважаючими стають процеси гальмування. Таке положення вагітної жінки зближає її з положенням особи, що перебуває в безпомічному стані, полегшує вбивці здійснення його задуму. Такі вбивства можуть відбуватися на ґрунті ревнощів і через інші різні мотиви, а часом і супроводжуватися особливою жорстокістю. Але ні ревнощі, ні інші мотиви не мають значення для кваліфікації, оскільки вони не відносяться до обтяжуючих обставин. 3.1.3 Умисне вбивство заручника або викраденої людини (п. З ч. 2 ст. 115) Зріст випадків захоплення заручників і викрадень в останні роки, а також нова оцінка ступеня важкості зазіхання на життя людини, що перебуває в безпомічному стані, зажадали від законодавця включити цю ознаку до складу вбивства при кваліфікуючих обставинах. Заручником є особа, яка захоплена або утримується будь-ким для забезпечення того, щоб родичі, інші особи, органи держави або відповідні організації виконали певні вимоги як умову звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в момент захоплення або протягом часу утримування заручника, тобто позбавлення волі. Вбивство можливе і внаслідок спроби заручника втекти, під час його перевезення й т.д. Саме захоплення чи утримання заручника є самостійним злочином і кваліфікується за ст. 147 або 349. Убивство, сполучене з викраденням людини або захопленням заручників, кваліфікується по сукупності злочинів, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 115 і, відповідно, статтями 146 або 147 КК. 3.1.4 Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115) Про особливу небезпеку для суспільства такого вбивства свідчать обставини його здійснення, які можуть виявиться в способі дій винного, у байдужому відношенні до страждань потерпілого й інших осіб. Правильне застосування п. 4 ч. 2 ст. 115 КК є залежним від того, що розуміється під «особою жорстокістю». Відносячи особливу жорстокість до обставин, що обтяжують навмисне вбивство, закон разом з тим не називає критерії, по яких убивство має визначатися вчиненим з особливою жорстокістю. Особлива жорстокість може бути пов'язана із заподіянням жертві особливих страждань. У п. 8 постанови пленум Верховного Суду України вказав, що ознака особливої жорстокості є в наявності, зокрема, у випадках, коли перед позбавленням життя або в процесі здійснення вбивства потерпілого винний усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумлін-ня тощо) страждань [5]. Пленум Верховного Суду України у зазначеній постанові визнав і те, що особлива жорстокість може виражатися також і в здійсненні вбивства в присутності близьких потерпілому осіб, коли винний усвідомлював, що своїми діями завдає їм особливі страждання. Тут про особливу жорстокість свідчить характер дій винного, що виражаються в нарузі над почуттями близьких до потерпілого осіб, у присутності, яких відбувається злочин. Установити ознаки особливої жорстокості не можна без аналізу суб'єктивної сторони злочину. У кожному випадку повинне бути з'ясоване відношення винного не тільки до наслідків, але й до особливої жорстокості як обставині, що обтяжує вбивство. У тому випадку, якщо встановлено, що діючи певним чином винний усвідомлював тільки небезпеку своїх дій, але не усвідомлював, що заподіює потерпілому особливі страждання, його дії не можуть бути кваліфіковані за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. Загородніков М.І. пропонував вважати проявом особливої жорстокості розчленовування трупа. Бородін С.В. вважав цю точку зору помилковою, вказуючи, що «розчленовування трупа найчастіше пов'язане з метою знищення або приховання слідів злочину» [12, С. 100]. Цю позицію зайняв і Пленум Верховного Суду України, який вказав, що знищення або розчленовування трупа з метою приховання злочину не можна кваліфікувати як умисне вбивство за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК [5; п. 8]. 3.1.5 Убивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115) До числа обставин, кваліфікуючих навмисне вбивство, закон відносить і спосіб, небезпечний для життя багатьох людей. Таким способом варто вважати дії, які створюють небезпеку настання смерті багатьох осіб, хоча умисел винного міг бути спрямований тільки на позбавлення життя певної особи. Закон не перераховує способів, при яких убивство кваліфікується за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, надаючи суду право в кожному окремому випадку, виходячи з обставин справи, вирішувати це питання. Для правильної кваліфікації діянь за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України необхідно відповістити на запитання, що варто розуміти під небезпекою для життя багатьох людей. Пленум Верховного Суду України визначив, що для кваліфікації навмисного вбивства як здійсненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб, необхідно встановити, чи усвідомлював винний, здійснюючи умисел на вбивство певної особи, що він застосовує такий спосіб заподіяння смерті, який є небезпечним для життя інших людей [5; п. 9].