Напрями формування правової держави в Україні
Сторінки матеріалу:
Формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави відбувається паралельно, даному процесу сприяє політична реформа, оновлення політико-правової бази з урахуванням міжнародних документів, досвіду певних країн і, звичайно, Основного Закону -- Конституції України, де ст. 1 передбачає, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою [1]. Саме з усвідомленням громадянином своєї самоцінності, спроможності побудували краще життя своєї родини та країни в цілому й розпочинається процес формування здорового громадянського суспільства і відповідного йому типу держави. Громадянське суспільство в сучасній Україні стало природною потребою громадськості щодо суттєвих змін у відносинах між особою, державою та суспільством. Розвиток громадянського суспільства пов'язаний із становленням демократії, В умовах демократії держава перебуває під надійним контролем суспільства. Розвиток справжнього народовладдя -- це і є формування громадянського суспільства.
Громадянському суспільству в теперішній Україні має відповідати правова держава, де на основі демократи функціонує режим конституційного правління, існує розвинена і несуперечлива правова система та ефективна судова влада, разом з реальним розподілом функцій влад, з їх ефективною взаємодією і взаємоконтролем. Правова держава є продуктом, соціальним результатом цілеспрямованого впровадження в реальне життя зазначених ідей. В ній на основі реалізації високих принципів права відбувається реальна єдність людини і держави, правове самообмеження держави, що дістає своє найповніше виявлення у послідовному проведенні принципу взаємної відповідальності держави і особистості. І лише легітимність, визнання суспільством, обов'язковість забезпечують дійсне виконання законів державою і суспільством. Створення такої держави є найважливішим напрямком діяльності демократичної державності в нашій країні.
Отже, правова держава і громадянське суспільство формуються спільно, і даний політичний процес триває певний історичний час, який вимагає цілеспрямованих зусиль, великої волі. Усе цивілізоване людство живе в правових державах, в яких намагаються знайти найкращу форму майбутнього суспільного ладу, тобто такого, який можна назвати демократичною державою.
Побудову правової держави визначено ж одну із основних стратегічних цілей у платформах і програмах переважної більшості політичних течій та партій в Україні. Однак абстрактно сформульована мета обов'язково передбачає вироблення практичних заходів для її досягнення, розроблення програми предметних дій, яка розрахована в часі й орієнтована на конкретні соціальні обставини. А вони сьогодні складаються таким чином, що, крім побудови правової держави, в сучасній Україні треба будувати державу соціальної орієнтації, де „соціальна держава" означає розширення обов'язків держави -- від забезпечення внутрішнього порядку і зовнішньої безпеки до відповідальності за добробут громадян.
Як наголошують вчені, „така держава передбачає наявність певного комплексу соціальних прав громадян і певний рівень соціальної захищеності, соціальної справедливості" [8, 31]. „Невід'ємним елементом соціальної політики, -- вважає О. Стояк, -- повинна стати її взаємопов'язаність з економічними реформами" [9, 51].
У політичній сфері демократія постає саморегулюючою системою. Ефективність демократичного процесу обумовлена тим, що він дає змогу найповніше виявити існуючі в суспільстві зворотні зв'язки і, таким чином, впливати на прийняття політичних рішень. Багатовіковий досвід засвідчує, що становлення демократії -- це складний процес, який пов'язаний не лише з політичними перетвореннями. Він зачіпає як усіх індивідів політичного середовища, так і можливо соціальні взаємовідносини, що відбуваються між ними. Збудувати демократичну державу можливо лише за умов, коли найширші верстви населення сприймуть ідеї демократії, візьмуть активну участь у демократичних перетвореннях, створять демократичні інститути.
Демократія є певним захистом від тиранії. Демократія починає вмирати відтоді, як керівництво отримує можливість безконтрольно видавати закони та нав'язувати свою волю суддям» [11, 113].
Демократія виступає як спосіб і умова діалогу, прилюдного і мирного обговорення проблем, взаємного врахування супротивних інтересів, уподобань і переконань різних суб'єктів соціального процесу. Вона забезпечує певні цивілізовані способи досягнення компромісів або послаблення їхньої гостроти. Народ, надаючи владу своїм представникам, накладає на себе відповідальність поважати і підтримувати владу, виконувати її рішення. Водночас, влада відповідає перед народом і контролюється ним.
Майже ні в кого в сучасній Україні не викликає сумніву перевага демократичної форми правління перед усіма іншими. Однак жодна держава повністю не дотримується на практиці додержання принципів громадянського контролю і політичної рівності. У цьому розумінні неможливо подолати до кінця шлях демократизації, треба лише наполегливо зміцнювати й поширювати демократичні принципи. Актуальним залишається питання про демократичність політики, що проводиться владою.