1. Поняття нормативно-правового акту, його ознаки та особливості
1.1 Поняття нормативно-правового акту
Як відомо, юридичні норми регулюють поведінку учасників суспільних відносин. Задля цього вони повинні стати відомими, бути проявленими ззовні, виражених в певних формах (джерелах). До основних джерел права відносять: правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір, міжнародно-правові акти, нормативно-правовий акт.
Існує думка, що в Україні основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Це пояснюється тим, що він дає можливість:
1) Найбільш чітко сформувати зміст прав та обов'язків;
2) Відносно швидко довести зміст до адресатів норми;
3) Створити умови для адекватного розуміння і застосування норми;
4) Оперативно змінювати чи відміняти норму;
5) Здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними.
Нормативно-правові акти (НПА) - це прийняті у встановленому порядку компетентними суб'єктами офіційні письмові документи, в яких в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються правові норми.
Такими є конституції, закони, укази президента, постанови і т.д. [5, c 48-50]
1.2 Ознаки нормативно-правового акту
Нормативно-правовий акт характеризується такими ознаками:
1) Ухвалюється чи санкціонується уповноваженими органами держави, їх посадовими особами і іншими суб'єктами правотворчості і є одностороннім волевиявленням;
2) Має зовнішню форму певного письмового документа;
3) Містить нові норми права (загальнообов'язкові правила поведінки), змінює чи скасовує чинні;
4) Приймається з чітко визначеною процедурою;
5) Має визначену юридичну силу, що відображає співвідношення з іншими правовими актами, місце і роль в системах законодавства і правового регулювання;
6) Надає волі правотворчого суб'єкта офіційного характеру.
Від нормативно-правових актів відрізняються офіційні правові документи, що не містять норм права і не вносять безпосередньо змін у законодавство. Наприклад, акти затвердження положень правил статутів чи акти, які складаються з декларацій, закликів. Розрізнення нормативно-правових актів і актів застосування норм права має практичне значення, тому що останні містять не правила загального характеру, а індивідуальні процеси, адресовані певним суб'єктам і призначені для вирішення конкретних юридичних справ, засвідчення тих чи інших фактів.
Різниця між нормативно-правовими полягає у тому, що нормативний акт має загальний характер, поширюється на всіх, хто підпадає під дію акту, стосується певних видів суспільних відносин, розрахований на багаторазове використання і може бути відмінений у випадку неконституційності.
Індивідуальний же акт має конкретний характер, поширюється на конкретно-визначених осіб, стосується конкретних життєвих випадків, має одноразове значення і може бути оскаржений чи опротестований будь-ким із заінтересованих осіб.
Нормативно-правові акти мають всі ознаки права і відносяться до правових актів.
А всі правові акти мають об'єктивний характер і виступають як юридичні документи, що виражають реальність правових норм або процес їх реалізації. Юридичну силу вони мають тому, що в них виражаються інтереси і воля держави, народу, суспільства, окремих державних органів і посадових осіб. Всі ці акти складають в єдину систему правотворчості, а також реалізації і застосування правових норм. Ліквідація або витіснення якої-небудь групи актів веде до порушення механізму правового регулювання суспільних відносин. Через правові акти населення отримує інформацію про зміст права, правові знання, про суб'єктивні права і обов'язки. Ці акти виконують ідеологічну, орієнтовну, інформаційну регулюючу, охоронну та інші функції права. Але нарівні зі своїми перевагами нормативно-правові акти мають і деякі недоліки. Справа в тому, що суспільні відносини постійно розвиваються, вимагають оперативного внесення змін і доповнень до них, що робота в нинішніх умовах досить складна, оскільки це вимагає багато часу. Для нормативно-правових актів це їх фактичний вплив на суспільні відносини. Кожний нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин і тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту. [4, c 60-61]
Тому дія нормативно-правових актів і обмежена такими параметрами:
а) Терміном дії, нібито часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу;
б) Простором, на який поширюється дія нормативно-правового акту;
в) Колом осіб, які підлягають під нормативно-правового акта і на його основі набувають юридичної сили;
г) Дія НПА у часі обмежена моментами набрання ними юридичної сили і моментами її втрати зворотною силою дії. У теорії права розглядають такі варіанти набрання чинності НПА:
· Після 10 днів від моменту його опублікування;
· Термін встановлюється в самому НПА чи у спеціально прийнятому акті;
· Якщо ж НПА не публікуються, то з моменту його одержання НПА втрачають чинність унаслідок закінчення терміну давності, що на нього видавався акт;
· Прямого скасування конкретного акта;
· Фактичного скасування акта іншими актами, прийнятих із того самого питання. [8 c 58-60]
Зворотна дія - це така дія на право відношення, де припускається що новий нормативний акт, існував на момент виникнення правовідносин. Загальне правило стверджує, що норма права зворотної сили немає. Але бувають такі винятки у кримінальному, адміністративному законодавстві. Так, наприклад, якщо нормативний акт прийнятий після скоєння правопорушення пом'якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо встановлює чи обтяжує, то така норма (чи акт) зворотної сили не має.
Чинність новоприйнятих НПА поширюється на відносини, що виникають після набрання ними чинності. Лише в окремих випадках під вплив НПА підпадають відносини, що виникли до набрання ними юридичної сили.
Це стосується:
а) Кримінального закону, якщо він пом'якшує чи скасовує покарання;
б) Прямих вказівок суб'єкта правотворчості, що міститься у НПА. [9 c 130]
1.3 Чинність нормативно-правових актів у просторі
Чинність НПА у просторі - це поширення її на певну територію (країну, в цілому по окремому регіоні). До території країни належать: земля, надра, води та повітряний простір у межах державних кордонів, територія посольств, військові судна у відкритому морі і в межах територіальних вод інших держав, повітряні та космічні літальні апарати і т.д. НПА вищих органів законодавчої і виконавчої влад мають чинність на всій території держави, а місцевих - на території відповідного регіону. На території регіону діють НПА різної юридичної сили, між якими можлива колізія (суперечність). Тоді у такому разі діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу за умови її рівності - той, який прийнятий пізніше. Чинність деяких НПА може поширюватись і на територію, непідвладну суб'єкту їх ухвалення. Це так звана екстериторіальна дія НПА.
Чинність НПА щодо кола осіб визначає підлеглість осіб вимогам НПА. Згідно із загальним правилом чинність НПА поширюється на всіх осіб, які перебувають у межах певної території, хоч мають місце і винятки:
Громадяни
України зобов'язані виконувати принципи НПА і поза межами держави;
Закони
чи НПА можуть бути адресовані певному колу осіб.
Чинність
