Інші підзаконні нормативні акти: Ш Акти Всеукраїнських і місцевих референдумів; Ш Акти органів місцевого самоврядування; Ш Акти окремих громадських об'єднань, уповноважених державою видавати такі акти; Ш Накази керівників підприємств і організацій, які стосуються всіх членів колективу, рішення загальних зборів і ради трудового колективу, колективний трудовий договір; Ш НПА прокуратури України, Верховного Суду, Вищого господарського суду, Державної прикордонної служби України і інших правоохоронних органів. Всі підзаконні НПА повинні відповідати Конституції, вимогам і принципам права. Вони повинні мати також всі реквізити: назву, хто видав, дату видання, причини видання, підпис уповноваженої особи і печатку. Такі види НПА існують в нашій державі. [9 c 130] Підводячи підсумок, можна зазначити, що існують два основних види нормативно-правових документів. Це закон і підзаконний нормативно-правовий акт. Підзаконні акти мають меншу юридичну силу ніж закони, вони базуються на юридичній силі законів і не можуть протистояти йому. ІІІ. Систематизація нормативно-правових актів, її види 3.1 Поняття систематизації та її способи Розбіжність у часі і суб'єктах нормотворчості, наявність значної кількості нормативно-правових актів і умов зумовлюють необхідність їх упорядкування, погодження, усунення протиріч тобто систематизації. Систематизація НПА - це діяльність щодо упорядкування і удосконалення НПА, зведення їх у певну внутрішньо злагоджену систему. Необхідність систематизації законодавства полягає в ефективному здійсненні правотворчої діяльності, зокрема, виявлення причин протиріч, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усунення, а також застосування й реалізації нормативно-правових актів і умов. Систематизація законодавства спрямована і на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість суб'єктів. Як уже відмічалось, також необхідно під час систематизації законодавства України врахувати міжнародно-правові акти, наблизити наше законодавство до законодавства Європейського Союзу. Важливим фактором проведення правової реформи та інтеграції України до Європейського Союзу реформування та виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Головним завданням Загальнодержавної програми є: 1) Забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співробітництвом та їх державами-членами від 14 червня 1994 року, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з Європейським Союзом; 2) Розвиток законодавства України у напрямі його наближення до законодавства Європейського Союзу; 3) Створення правової бази для інтеграції України до Європейського Союзу; 4) Вдосконалення порядку планування нормотворчої роботи на основі двосторонніх програм розвитку законодавства України з метою його наближення до законодавства Європейського Союзу; 5) Вироблення єдиних обов'язкових для всіх суб'єктів права законодавчої ініціативи правил підготовки проектів НПА у процесі адаптації законодавства. [2] Для забезпечення доступності використання НПА громадянами, державними органами, громадянськими органами, комерційними корпораціями в Україні створений Державний реєстр нормативно-правових актів. Розрізняють такі способи (форми) систематизації НПА: 1) Кодифікацію; 2) Інкорпорацію; 3) Консолідацію. Технічною передумовою цих трьох способів (форм) систематизації є облік нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері). Кодифікація - це спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх вдосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання) і об'єднання в єдиний нормативно-правовий акт. Кодифікація нормативно-правових актів має такі ознаки: 1) Кодифікаційною діяльністю займаються компетентні правотворчі органи на основі конституційних або інших законних повноважень; 2) В результаті кодифікації створюється новий нормативно-правовий акт, який вимагає норми, що суттєво відрізняється від раніше діючих; 3) Кодифікаційний акт являється зведеним актом, так як в ньому зводяться в єдині норми, які раніше знаходилися в різних нормативних актах, але ж регулювали одну і ту ж сторону спільних відносин; 4) Кодифікаційний акт являється основним серед актів, які діють в певній сфері суспільного життя; 5) НПА, що створюється в процесі кодифікації, розраховані на довгий період. В результаті кодифікації створюються конституції, кодекси, Основи законодавства, Статути, Положення, Правила. Вона завжди має офіційний характер. Кодекс - єдиний зведений, юридично логічно-цілісний, внутрішньо-узгоджений нормативний акт, який поділяється на частини (загальну і особливу), розділи та глави (Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Водний кодекс тощо.) Основи законодавства - кодифікаційний акт, що містить поняття, цілі й завдання правового регулювання, принципи, які встановлюються основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Такий акт складається з норм-принципів, норм-дефініцій, забезпечує зв'язок і узгодженість норм тих чи інших галузей або інститутів права в Україні - Основи законодавства про культуру від 14.02.1992 року, Основи законодавства про здоров'я від 19.11.1992 року. Статут - кодифікаційний акт, що визначає правовий статус, завдання і компетенцію державних органів і установ (Положення про службу в органах внутрішніх справ). Правила - кодифікаційний акт, що визначає правовий порядок якогось виду діяльності (Правила дорожнього руху). За обсягом розрізняють такі кодифікації: а) Загальну, що припускає створення зведених кодифікаційних актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Конституція. б) Галузева кодифікація припускає об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс). Галузева кодифікація посідає провідне місце серед інших видів кодифікації, тому що вона розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання. в) Міжгалузева (комплексна) кодифікація припускає об'єднання правових норм не відповідно до галузей права, а за принципом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфері державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва. Ця кодифікація є додатковим напрямком кодифікаційних робіт, які мають істотне значення. г) Спеціальна (внутрішньогалузева) кодифікація припускає об'єднання правових норм конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Лісний кодекс, Водний кодекс тощо). Це форма кодифікації заповнює галузеву кодифікацію. Кодифікація сприяє посиленню стабільності законодавства. А кодифікаційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. Труднощі в кодифікації сучасного законодавства України обумовлені передусім значним обсягом нормативно-правової бази. І тим, що серед цієї численної бази НПА переважають не закони з нормами прямої дії, а підзаконні акти. [6 c 368] Як один із способів систематизації НПА інкорпорація полягаляє у зовнішньому впорядкуванню нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них. При інкорпорації нормативний акт опрацьовується, із нього викидаються положення, що втратили силу; включаються внесені до них зміни і доповнення; виключаються положення, що не містять норм права; викидаються відомості про осіб, які підписали нормативний акт. Результатом інкорпорації є збірник, де є нормативні акти розташовуються в хронологічному або алфавітному порядку за предметною ознакою, з урахуванням юридичної чинності об'єктивних актів. Інкорпорація буває: а) Офіційною, яка здійснюється від імені компетентних держаних органів (Відомості Верховної Ради України). З 1996 року в Україні видаються збірники актів законодавства України. Офіційне видання цих збірників покладено на Міністерство юстиції України; б) Неофіційною, яка здійснюється видавництвами науковими і навчальними закладами, окремими спеціалістами. До видів інкорпорації відносять хронологічну і систематичну інформацію. При хронологічній інкорпорації упорядкування НПА проводиться за часом їх опублікування і вступу у дію. А при систематичній - за предметною ознакою: за галузями права, їх інститутами, сферами державної діяльності. Під консолідацією розуміють спосіб (формулу) систематизації, який полягає в об'єднанні кількох НПА, що діють в одній і тій самій сфері суспільства в єдиний нормативно-правовий акт без зміни змісту. Особливість консолідації в тому, що вона втілює в собі деякі риси кодифікації і інкорпорації. Кодифікаційний акт, як уже відмічалося, являється зведеним нормативно-правовим актом - і це зближує його з кодифікацією. А той факт,що він по суті не вносить нічого нового в регулюванні суспільних відносин, зближує його з інкорпорацією. За формою систематизації нормативно-правові акти консолідації в більшій мірі відносяться до системи інкорпорації. Вони використовуються там, де відсутні необхідність або можливість кодифікації. В цих випадках консолідація виступає як ефективний засіб для об'єднання однорідного нормативного матеріалу, скорочення числа НПА і вдосконалення форми правового регулювання суспільних відносин. Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання "Зводу законів", в якому зведено в одне видання розміщених у відповідному порядку чинних законів. "Звод законів" був відомий у системі радянського права. Використання такого способу систематизації законодавства можливе і зараз в Україні. "Звод законів" України має вміщувати: а) Систематизоване відповідним чином інкорпоративне зібрання законів або б) Результат загальної кодифікації всього чинного законодавства нашої держави. Щодо першого варіанту, то це має бути інкорпоративне за певною системою зібрання законодавчих актів, розміщене в єдиних збірниках. За цієї форми здійснюється в основному зовнішня обробка законодавчого масиву, спрямована на упорядкування, приведення законодавчих актів у чітку систему, без зміни їх внутрішнього змісту. Створення зводу законів України має відбуватися за системно-предметною ознакою (сферою правового регулювання, видами державної діяльності, галуззю права). Використання іншого варіанта підготовки зводу законів передбачає здійснення загальної кодифікації законодавства і створення своєрідного "кодексу законів". Але це надзвичайно складний варіант і за нинішніх умов є поки що неприйнятим. [10, 9 c 134, 8 c 70] Відмінності між системою права і системою законодавства наведено у таблиці №1. Отже, роблячи висновок, можна сказати що, у результаті систематизації законодавства усуваються протиріччя між правовими нормами, відміняються або змінюються застарілі форми і створюються нові, більш сучасні, які відповідають проблемам суспільного розвитку. Висновок Законодавчі, в цілому правові акти мають значну соціальну цінність. На думку С. Алєксєєва в аксеологічному плані стало можливим охарактеризувати місце і роль права в житті суспільства більш чітко і ґрунтовно. Основою розвитку державності, економіки, формування ринкових процесів, стабілізації суспільних процесів в Україні може бути лише професійне, конструктивне і стабільне право, адаптоване до Європейського законодавства. Основну функцію серед правових актів виконує законодавство.