Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дослідження конституційної природи закону про Державний бюджет України, встановлено її об'єктивну зумовленість важливістю бюджету для функціонування держави. В результаті дослідження обґрунтовано наступне:

1. Особливість Конституції України як політико-правового документу, що встановлює основи конституційного ладу, знайшла своє відображення в регулюванні фінансового механізму в найбільш загальних рисах, через норми-принципи. Єдиним фінансовим інститутом, який найбільш детально врегульований на конституційному рівні, є Державний бюджет. Основний закон України дає вичерпний опис процедури прийняття бюджету - важливого документу, який визначає “економічне буття” держави і всієї політичної системи суспільства. Це обумовлено перш за все тим, що питання складення і затвердження бюджету напряму зв'язані з компетенцією вищих органів влади і управління, а відповідно, з державною формою правління, яка існує в Україні.

2. За своєю природою бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування, і який є невід'ємною частиною закону про державний бюджет. Бюджет виступає як головний фінансовий план держави і являє собою кошторис доходів і видатків держави, котрий затверджується законодавчою владою у вигляді закону і відображає економічну, соціальну, оборонну, міжнародну, екологічну та боргову політику країни.

3. Несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України фактично блокує діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування всіх рівнів і призводить до порушення принципів встановлених статтею 5 Конституції України, згідно з якою народ здійснює владу, зокрема через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; статтею 7 Конституції України, згідно з якою в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Крім того, відсутність Державного бюджету України призводить до порушення частини другої статті 3 Конституції України, оскільки зазначене унеможливить реалізацію державою прав і свобод людини та їх гарантій, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави, внаслідок відсутності фінансування.

4. Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби. Закон про Державний бюджет України створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

5. Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.

6. Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.

7. Дія положень статей 94 та 106 Конституції України, якими регламентується порядок підписання та офіційного оприлюднення законів, здійснення Президентом права вето з наступним поверненням законів на повторний розгляд Верховної Ради, а також процедура повторного розгляду таких законів поширюється на всі закони, що приймаються Верховною Радою, крім законів про внесення змін до Конституції, в тому числі і на закон про Державний бюджет України.

8. Розробка проекту бюджету є початком бюджетного процесу та від ретельності її проведення залежить якість складання основного фінансового плану держави і нормативного акту про нього. Під розробкою проекту бюджету, з юридичної точки зору, варто розуміти процедуру його складання. Проект Державного бюджету України набуває правового змісту, коли він починає відповідати вимогам, які законодавець висуває до проекту закону про Державний бюджет, але остаточно набуває статусу законопроекту тільки після його реєстрації у Верховній Раді України.

9. Процедура внесення проекту закону “Про Державний бюджет України” до Верховної Ради України безпосередньо визначається Конституцією. Конституція України наділяє виключним правом розробки та внесення до парламенту проекту закону “Про Державний бюджет України” Кабінет Міністрів України. Зазначене право не є його диспозитивним правом. Уряд не володіє свободою волі у вирішенні питання реалізовувати чи не реалізовувати йому це право. Уряд зобов'язаний реалізувати свою законодавчу бюджетну ініціативу. Більше того, Конституція України визначає точні строки реалізації бюджетної ініціативи уряду. Встановлення конкретної дати, до настання якої Кабінет Міністрів України зобов'язаний подати до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік є важливою гарантією проти запізнення прийняття бюджетного закону. В системі гарантій проти запізнення прийняття бюджетного закону, таке конституційне положення має конкретний характер.

10. Конституційна процедура розгляду та затвердження Закону “Про Державний бюджет” має свої особливості у порівнянні з розглядом та затвердженням звичайних законів. Ці особливості обумовлені специфікою даного правового акту та проявляються в наступному:

1) виключним правом на розгляд та затвердження Закону “Про Державний бюджет” володіє Верховна Рада України, як парламент, тобто єдиний орган державної влади в Україні, який має право виступати від імені Українського народу. Конституція України, в статті 74, прямо забороняє проводити всеукраїнський референдум з даного питання;

2) закон про Державний бюджет розглядається в пріоритетному порядку і його ухваленню передує ретельний аналіз. Це обумовлено важливістю ухвалення даного фінансового плану держави, що передбачає витрати і доходи на поточний фінансовий рік, відповідно до яких відбувається фінансування основних задач і функцій держави;

3) законодавчою базою розгляду та затвердження закону про Державний бюджет є Конституція України та Бюджетний кодекс України;

4) Бюджетний кодекс України закріплює терміни перебування проекту закону про Державний бюджет України на розгляді Верховної Ради України;

5) контроль за дотриманням бюджетного законодавства під час розгляду та затвердження закону про Державний бюджет здійснюють Міністерство фінансів України, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункова палата.

11. Верховна Рада України затверджуючи закон про Державний бюджет на відповідний рік дає згоду й одночасно завдання виконавчій владі збирати доходи, що встановлені законодавством, і витрачати їх на санкціоновані потреби протягом встановленого періоду, а саме - з 1 січня по 31 грудня календарного року, а за особливих обставин - протягом іншого періоду. Конституція України покладає обов'язок забезпечити виконання Державного бюджету України на Кабінет Міністрів України. Виконання Державного бюджету України фактично означає виконання закону про Державний бюджет, яким він затверджується.

12. Виконання Державного бюджету і відповідно закону про Державний бюджет, яким він затверджений, знаходиться під постійним контролем органів влади. Головною метою контролю на стадії виконання Державного бюджету є забезпечення своєчасного, найбільш повного та ефективного акумулювання грошових коштів до Державного бюджету, їх вчасного і законного розподілу, здійснення раціонального, економного та ефективного витрачання коштів у відповідності до цільового призначення.

13. Процедура розробки та затвердження звіту про виконання Державного бюджету України не тільки на конституційному, але і на звичайному законодавчому рівні не достатньо врегульована. Конституція України встановлює обов'язок Кабінету Міністрів України подавати до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України, відносить до повноважень Верховної Ради України прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України, однак не встановлює наслідків, які мають виникати у випадку прийняття негативного рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України. Конституція України передбачає можливість прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком його відставку. Однак підстав прийняття такої резолюції Конституцією не визначено. На практиці однією з таких підстав досить часто виступає не затвердження звіту про виконання Державного бюджету. Доцільно дане положення закріпити і в Конституції України.

Зазначені найважливіші науково-теоретичні положення, узагальнення, оцінки, висновки, одержані в ході магістерського дослідження, автор виносить на захист.

Особистий внесок автора. Дослідження є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки, висновки, рекомендації і пропозиції одержані автором в результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу більш як 106 наукових і нормативно-правових джерел та юридичної практики з питань реалізації фінансових нормативно-правових актів, осмислення власного досвіду.

Структура магістерського дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (106 найменувань), загальний обсяг роботи - 131 сторінка.