Вирішуючи питання про офіційне тлумачення частин другої, третьої статті 95 Конституції України, Конституційний Суд України виходив з того, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів і видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової. Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства. Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений в статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків і прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частину бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення “збалансованість бюджету”, використаного в частині третій цієї статті (справа про збалансованість бюджету)// Офіційний вісник України. - 2008. - №93. - ст. 3088.. Розглядаючи порушене питання, Конституційний Суд України виходив з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: “закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальних захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України”; “законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони” Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини 2 статті 56, частини другої статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян)// Офіційний вісник України. - 2007. - №52. - ст. 2132; Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)// Офіційний вісник України. - 2008. - №38. - Ст. 1272.. Суддя Конституційного Суду України П.М. Ткачук в Окремій думці стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України зазначив, що приймаючи Рішення, слід було також враховувати те, що закони, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому (частина 3 статті 27 Бюджетного кодексу України); зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати мають вноситися до них не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року (частина восьма, дев'ята статті 1 Закону України “Про систему оподаткування”). Зазначене, а також положення частини другої статті 38 Бюджетного кодексу України щодо предметів правового регулювання дають підстави вважати, що законом про Державний бюджет України, в силу його специфіки, безпосередньо не можна змінювати інші закони, припиняти їх дію чи скасовувати їх Окрема думка судді Конституційного Суду України Ткачука П.М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)// Офіційний вісник України. - 2008. - №38. - Ст. 1272.. Однак думки суддів Конституційного Суду України з зазначеного питання не є однозначними. В Окремій думці стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій Див.: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій)// Офіційний вісник України. - 2004. - №50. - ст. 3289., суддя Конституційного Суду України Іващенко В.І. висловлюючи свою позицію стосовно цієї ж проблеми зазначив, Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. І в той же час суперечачи сам собі продовжує, єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших є закон про Державний бюджет України Окрема думка судді Конституційного Суду України Іващенка В.І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій)// Офіційний вісник України. - 2004. - №50. - ст. 3289.. Не погоджуючись з першою частиною твердження В.І. Іващенка (оскільки Преамбула Конституції України визначає її як Основний Закон країни, а стаття 8 Конституції України закріплює, що конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44..), приєднуємось до другої частини твердження про особливість закону про Державний бюджет. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно Конституції України суб'єктом права законодавчої ініціативи стосовно цього закону є тільки Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96 Конституції України); конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом (частина друга статті 95 Конституції України); цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії (частина перша статті 96 Конституції України). З цього приводу ще в 1971 році видатний юрист-фінансист М.І. Піскотін писав, що “Бюджет, подібно однорічній рослині, існує тільки один рік. Після закінчення бюджетного року, який співпадає з календарним, на зміну одному бюджету приходить інший. Але перш ніж вступити в дію, бюджет повинен бути складений і затверджений. Після ухвалення і настання нового року бюджет передається до виконання. За підсумками виконання складається відповідний звіт, він поступає на затвердження. Проте в кожному році цей процес починається заново” Пискотин М.И. Советское бюджетное право (основные проблемы). - М.: Юридическая литература, 1971. - С.63.. Відповідно до Конституції України закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин протягом іншого періоду Див.: стаття 96 Конституції України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Такими особливими обставинами, згідно з законодавством України є: