Аналогічними є положення частини 4 статті 13 Конституції України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Системний аналіз цих конституцій показує, що право публічної власності є похідним від права приватної власності і перша без іншої в чистому вигляді не можлива. Тому очевидним призначенням фінансового права є правомірне поєднання, оптимізація і гармонізація природних прав і законних інтересів в рівній мірі всіх суб'єктів фінансових правовідносин з приводу публічних фінансів. Конституціоналізація фінансових правовідносин зумовлена їх взаємозв'язком та взаємовпливом на конституційний лад та такі його елементи як державний та суспільний лад. Такі елементи як державний устрій, форма правління держави, політичний режим напряму визначаються публічними фінансами. Конституція України, як основний закон, який встановлює та закріплює основи конституційного ладу, а саме форму державного правління, державний устрій, політичний режим, загальні засади правового статусу особи, гарантії дотримання прав і свобод людини і громадянина, систему органів державної влади та їх компетенцію, не може не враховувати цього впливу і, відповідно, конституціоналізує фінансові правовідносини Бабін І.І. Об'єктивна зумовленість конституціоналізації фінансових правовідносин// Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 10. - Ужгород: Поліграф-центр “ЛІРА”, 2008. - С. 435.. Дослідження конституціоналізації фінансових правовідносин передбачає приділення особливої уваги організації бюджетного процесу, це пояснюється тією роллю, яку державний бюджет відіграє в фінансовому механізмі держави. Знання бюджетного процесу дозволяє зрозуміти правові основи формування фінансової політики. Дослідження бюджетного процесу передбачає детальний аналіз конституційного законодавства. Особливість Конституції України як політико-правового документу, що встановлює основи конституційного ладу, знайшла своє відображення в регулюванні фінансового механізму в найбільш загальних рисах, через норми-принципи. Єдиним фінансовим інститутом, який найбільш детально врегульований на конституційному рівні, є державний бюджет. Основний закон України дає вичерпний опис процедури прийняття бюджету - важливого документу, який визначає “економічне буття” держави і всієї політичної системи суспільства. Це обумовлено перш за все тим, що питання складення і затвердження бюджету напряму зв'язані з компетенцією вищих органів влади і управління, а відповідно, з державною формою правління, яка існує в Україні. Для прикладу можна зазначити, що в першій Радянській Конституції 1918 року була спеціальна глава (п'ята), яка називалась “Бюджетне право” Див.: Сидорова Н.В. Теоретичні основи бюджетного права. - Х.: “Бізнес інформ”, 1998. - С. 69.. На відміну від конституцій ряду країн, в яких норми бюджетного процесу містяться в спеціальному розділі присвяченому публічним фінансам Див.: Конституция Республики Беларусь// http:// www.vybor.by/zakon/constitution.html; Конституция Молдовы// http://www.cahul.net/kmoldova.htm, в Конституції України бюджетні норми розкидані по розділам, які закріплюють компетенцію вищих органів державної влади. Кожен з зазначених прийомів, як зазначає О.М. Козирін має свої переваги. Так, викладення бюджетних положень основного закону в окремому розділі дозволяє наочно показати специфіку фінансової діяльності держави. Інший композиційний прийом свідчить про традиційно важливу роль бюджетних питань в діяльності парламенту і уряду Финансовое право зарубежных стран: исследование, рефераты, законодательные акты/ Под ред. А.Н. Козырина. - М.: Готика, 2005. - С. 82.. Аналіз тексту Конституції України показує, що абсолютна більшість бюджетних норм зосереджена в розділах IV, VI, X та XI Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Саме ці розділи закріплюють взаємовідносини Верховної Ради України з Кабінетом Міністрів України та центру з регіонами, тобто, безпосередньо визначають форму правління та державний устрій України. Характерно, що конституційні норми в своїй більшості стосуються порядку прийняття державного бюджету, визначають коло суб'єктів цього процесу та закладають основні принципи побудови бюджетної системи України. Так, згідно статей 95 та 96 Конституції України прийняття державного бюджету оформлюється відповідним законом - законом України про Державний бюджет України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Важливе місце в Конституції України займають принципи побудови бюджетної системи України. Аналіз тексту Конституції дозволяє виділити в ній як загальні принципи, які стосуються побудови не лише бюджетної системи України, так і спеціальні, які стосується виключно бюджетної системи України. До загальних конституційних принципів, на нашу думку, слід віднести принципи закріплені в: статті 2 Конституції України (унітарність Української держави); статті 3 Конституції України (визнання людини найвищою соціальною цінністю); статті 7 Конституції України (визнання та гарантування місцевого самоврядування). До спеціальних принципів відносяться принципи закріплені в: статті 95 Конституції України (принцип справедливості та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами; принцип визначення будь-яких видатків, їх розміру та цільового спрямування державою на загальносуспільні потреби виключно законом про Державний бюджет України; принцип збалансованості бюджету України); статті 142 Конституції України (принцип участі держави у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансової підтримки місцевого самоврядування). Підсумовуючи все вище викладене, можна зазначити наступне: бюджет відіграє важливу роль у життєдіяльності держави і суспільства, тому з усіх фінансово-правових інститутів Конституція України найбільшу увагу приділяє саме бюджетному праву. Конституціоналізація бюджетних правовідносин зумовлена суттєвою роллю бюджетних повноважень у компетенції вищих органів державної влади. Про це свідчить спосіб закріплення бюджетно-правових норм в тексті Конституції України. Абсолютна їх більшість міститься у розділах, що визначають повноваження Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а також стосуються місцевого самоврядування. 1.2 Предмет та зміст Закону України “Про Державний бюджет України” Стаття 85 Конституції України розмежовує повноваження Верховної Ради України щодо прийняття законів та затвердження Державного бюджету України Див.: Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Тобто, зазначена конституційна норма виокремлює повноваження Верховної Ради України щодо затвердження Державного бюджету України від повноважень з прийняття інших законів. На думку представників Кабінету Міністрів України, це обумовлено правовою природою закону про Державний бюджет України, яка полягає в тому, що більшість його положень встановлюють показники надходжень до Державного бюджету України та видатків і не мають ознак нормативності, оскільки ними не встановлюються правила поведінки, а визначаються державні (фінансові) гарантії реалізації правил поведінки, встановлених іншими законами Закревський А. Кравченко Л. До питання про правову природу Закону про Державний бюджет// Право України. - 2008. - №3. - С. 44.. Науковці з даного питання притримуються іншої думки. Як зазначає одна з найбільш авторитетних вчених в галузі фінансового права Л.К. Воронова, в законах про Державний бюджет є приписи, які не мають конкретно-адресного змісту. Ними затверджуються розміри відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних доходів і податків у бюджети нижчих рівнів. Бюджетні правовідносини між вищестоящими і нижчестоящими органами виконавчої влади або органами державної виконавчої влади і виконавчими органами місцевих рад виникають кожного разу, коли є такий юридичний факт, як платіж до бюджету, сума якого розподіляється між бюджетами. Таким чином, ці приписи виступають правовими нормами, які розраховані на багаторазове застосування. Ось чому не можна погодитися, що закон про бюджет є таким тільки за формою, а не змістом Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - С. 164.. Практика Верховної Ради України свідчить, що щорічні закони про Державний бюджет включають різну кількість статей. Верховна Рада України - єдиний законодавчий орган, тому вона може приймати закони певного змісту з будь-якою кількістю статей. Однак є показники, які повинні бути в кожному законі про Державний бюджет. У пункті 2 статті 38 Бюджетного кодексу України вміщено основні показники, які повинні бути визначені законом про Державний бюджет: 1) загальна сума доходів і загальна сума видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також з розподілом видатків на поточні і капітальні); 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державного бюджету України в наступному бюджетному періоді і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій, а також обсягу цих гарантій; 3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України за бюджетною класифікацією; 4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією; 5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів; 5-1) розмір оборотної касової готівки Державного бюджету України; 5-2) розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період; 5-3) рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період; 6) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №37-38. - Ст. 189.. Також, відповідно до частини другої статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 08.12.2004. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 2. - Ст. 44.. Цікаво, що положення закріплене даною конституційною нормою стало підставою конституційного подання Кабінету Міністрів України. Підставою для розгляду справи стала практична необхідність в офіційній інтерпретації положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення “збалансованість бюджету”. Кабінет Міністрів України обґрунтовував практичну необхідність в офіційній інтерпретації вказаних положень Конституції України потребою в їх реалізації під час формування, затвердження та виконання Державного бюджету України на відповідний рік у частині забезпечення державою соціальних прав і гарантій громадян. Для цього необхідно на його переконання, вносити законом про Державний бюджет України зміни до чинних соціальних законів, що викликає заперечення в інших органів державної влади, неоднакове трактування ними частин другої, третьої статті 95 Конституції України. Для прикладу можна назвати Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” Див.: Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”// Відомості Верховної Ради. - 2008. - 5-6, №7-8. - Ст. 78..