ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Виборчі права громадян

1.1 Сутність виборчих прав

1.2 Загальна характеристика прав обирати та бути обраним

Розділ II. Загальна характеристика обмежень виборчих прав

2.1 Поняття обмежень виборчих прав

2.2 Конституційне і законодавче обмеження активного виборчого права

2.3 Обмеження пасивного виборчого права.30

2.4 Виборчі цензи

Розділ III. Правозастовча практика та проблеми обмежень виборчих прав.

3.1 Проблеми обмежень виборчих прав в Україні

3.2 Рішення Європейського Суду з прав людини у справах, що стосуються обмежень виборчих прав

Висновки

Список використаних джерел

обмеження виборче право

Вступ

Виборче право становить органічну частину сучасного Конституційного права України, пов'язану із здійсненням народовладдя, і є, на думку деяких вчених, найбільш розвиненим його інститутом.

Виборче право і супутнє йому законодавство в даний час набувають особливого соціально-політичного статусу і як наслідок, претендує на самостійне місце у вітчизняній публічно-правовій системі. Все це пояснює підвищений інтерес, який привертає до себе виборча проблематика. З питань принципів виборчого права, організації виборів, правового порівняння виборчих систем існує чимало наукових праць, публіцистичних статей, дані проблеми викликають гострі дискусії в суспільстві. Однак багато важливих аспектів виборчого права залишаються без потрібної уваги.

Темою цього дослідження обрана одна з найбільш маловивчених проблем вітчизняного виборчого права - обмеження виборчих прав громадян.

Актуальність обраної теми дослідження не викликає сумнівів. Обмеження виборчих прав, будучи своєрідними правовими «фільтрами», визначають контингент і чисельність виборців. А значить, багато в чому від характеру обмежень залежить ступінь демократичності виборчого права, і відповідно і механізму державної влади. А у зв'язку з тим, що сучасна виборча система України перебуває в стані перманентного реформування, якісне дослідження обмежень виборчих прав має характер гострої необхідності. Законодавець в обраній стратегії розвитку виборчої системи не може не враховувати національний досвід закріплення та застосування обмежень виборчих прав, звертаючись до історичних аналогій, роблячи аналітичні висновки, і приймаючи відповідно до них зважені, продумані рішення, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства .

На жаль, у науковій літературі даній проблемі приділяється недостатньо уваги. І безперечним доказом цьому є відсутність комплексного науково-правового дослідження.

Метою дипломного дослідження є проведення комплексного загальнотеоретичного аналізу обмежень виборчих прав громадян , проблем які виникають у процесі та в результаті їх міжнародно-правового і національного обмежування.

Об'єктом даного дослідження є суспільні відносини, що виникають при наданні та обмеженні права обирати і бути обраним.

Предмет аналізу становлять обмеження виборчих прав громадян, виборчі цензи як фіксатори складу та чисельності виборчого корпусу.

Джерельна база.

Для досягнення обраної мети необхідно виконати такі завдання:

* встановити сутність виборчих прав і призначення їх обмежень та виборчих цензів;

* розглянути вплив обмежень виборчих прав на розвиток суспільних відносин;

* здійснити аналіз законодавчої практики їх закріплення;

* виявити перспективи розвитку у даному напрямку.

При вирішенні поставлених завдань знайшли своє відображення погляди А.С.Автономова, М.В.Баглая, В.Н.Белоновського, Л.В.Бориславського, В.М.Гессена, А.В.Іванченка, І.А.Іонова, Ю.Б. Ключковського, О.В.Марцеляка, Н.А.Новиковой, І.М.Панкевича, В.Ф.Погорілка, Н.А.Селунской, О.В.Скрипнюка, М.І.Ставнійчука, О.І.Сушинського, В.А.Туманова та інших правознавців. Окрім наукових джерел в дослідженні були використані також нормативні джерела, причому як діючі, так і ті які мають історичний характер. В цілому, дана робота є загальною характеристикою обмежень виборчих прав, та спробою аналізу проблем обмежень виборчих прав крізь призму різних наукових підходів.

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає - 82 сторінки.

Розділ I. Виборчі права громадян

1.1 Сутність виборчих прав громадян

Виборче право - є правом громадянина, яий має статус виборця чи є кандидатом на виборну посаду, на участь у виборах. Відмінності виборця і кандидата на виборну посаду зумовлюють відмінності між правом голосу на виборах, котре визначають як активне виборче право, і правом бути обраним на виборах або пасивним виборчим правом. У XVIII ст. якість природного права визнавалась правом голосу. Пізніше право голосу і загалом виборче право стали визначати як політичне право. Цим зверталася увага на те, що тільки виборче право безпосередньо пов'язане із здійсненням влади, формуванням представницьких органів і заміщенням певних посад які уповноважені здійснювати цю владу. Виборче право прямо та безпосередньо пов'язане з реалізацією принципу народного суверенітету, тому виборче право можна охарактеризувати як «первинне політичне право». Ключовим елементом у виборчому праві є право голосу. Виборче право не одразу набуло сучасного вигляду. На початках виборчим правом володіли тільки чоловіки, що досягли певного віку і мали певну власність, рівень освіти, були одруженими Виборче законодавство України: історія становлення та перспективи розвитку // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вибори - 98: Досвід. Проблеми. Перспективи”, проведена 18-20 листопада 1998 року Центральною виборчою комісією. Київ. 1999. - С. 48-49..

На сьогодні виборчі права громадян - це важлива частина їх політичних прав. У сучасних демократіях визнається, що вони належать кожному громадянину без будь-якої дискримінації, тобто незалежно від статі, раси, мови, релігійних і політичних переконань, майнового і суспільного стану. Не користуються виборчими правами особи, визнані рішенням суду недієздатними (наприклад психічно хворі), також обмежені виборчі права громадян, які відбувають покарання за скоєні злочини.

Виборчі права громадян України - це гарантовані Конституцією України їх права на участь у виборах і референдумах, які проводяться в Україні.

Право обирати і бути обраними стоїть у центрі всіх процесів формування органів держави, тобто носить владоутворуючий характер. Загальні вибори органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також референдуми надають народові унікальну можливість контролю за діяльністю цих органів аж до повної їх заміни. Право обирати і бути обраним (виборчі права) найбільшою мірою дає відчуття приналежності громадянина до своєї держави і демократизму цієї держави.Свобода вибору є найважливішим чинником інтелектуального вдосконалення людини, нормального духовного і морального розвитку кожної особистості Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. Учебник. - М., ИНФРА * М, 1998. С. 212.

Bибоpчі праBа є базовими елементами, які формують консTитуційний cтатус oсоби. У сучасному демократичному суспільстві в якому посилюється роль міжнародних інститутів виборчого права, виборчі права перестають бути надбаннями громадян певної держави. Проявляється це у формуванні міждержавних представницьких органів та законодавчому закріпленні за іноземцями активного та пасивного виборчого права на місцевих виборах. Виборчі права охоплюють не лише конституційну можливість обирати та бути обраним, вони включають і цілу низку пов'язаних між собою особистих, соціально-економічних, політичних, політичних, та інших прав.

Попри всю гостроту даної проблеми, питання сутності виборчих прав які є джерелом демократизації української державності, є мало дослідженими. Всі права і свободи тісно пов'язані між собою, і втрата одного права найчастіше тягне за собою втрату інших можливостей обирати міру своєї поведінки. Участь у виборах на місцевому та всеукраїнському референдумі можлива лише за умови, якщо особа є громадянином України, досягла віку 18 років і яка не визнана судом недієздатною, мається на увазі, що реалізовано право на громадянство, дотриманим є віковий ценз і наявна кваліфікація правової дієздатності Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / [за. ред. Ю. Б. Ключковського]. - К. : Парламентське вид-во, 2006. - С. 18. Система прав і свобод людини та громадянина з одного боку, передбачає «цілісність і єдність даного явища, а з другого- внутрішню структурну диференціацію складових його частин, їх відокремленість від цілого» Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособие / Воеводин Л. Д. ; [отв. ред. Н. А. Богданова]. - М. : Изд-во МГУ, ИНФРА-М, НОРМА, 1997. - С. 162.

Традиційним у конституційному праві є виділення двох видів суб'єктивного виборчого права - активного і пасивного. Проте на думку Ю.Б. Ключковського потрібно виділяти і третій вид - номінаційцне виборче право Ключковський Ю. Б. Гарантії виборчих прав громадян та механізми їх реалізації / Ю. Б. Ключковський // Гарантії виборчих прав громадян та демократичного характеру управління виборчим процесом : зб. матеріалів наук.-практ. конф., (м. Київ, 24 червня 2003 р.). - К. : Міленіум, 2003. - С. 13-17. . Номінаційцне виборче право - це право висувати кандидатів, воно не збігається із здійсненням активного і пасивного виборчого права, і як наслідок вимагає забезпечення й гарантування як виду суб'єктивного виборчого права.

Термін «виборчі права» вживається у множині, тому, що охоплює комплекс самостійних, проте, одночасно взаємопов'язаних між собою прав та свобод. Протиправне посягання на одне з них автоматично створюватиме посягання на конституційне право громадянина обирати та бути обраним, зокрема: активне виборче право, пасивне виборче право, номінаційне виборче право, право на участь у спостережені за проведенням виборів, право на фінансування виборчих кампаній, право брати участь в інших заходах, пов'язаних із виборами. Даний перелік не є вичерпним та має відкритий характер. Поряд з активним та пасивним виборчим правом були перелічені похідні права від виборчого права, вони здійснюються упорядку, встановленому законом, і закон може встановлювати обмеження відносно здійснення цих прав певними категоріями громадян Науково-практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» / [за. ред. Ю. Б. Ключковського]. - К. : Парламентське вид-во, 2006. - C.21 .

У залежності від суб'єкта, що володіє, виборчими правами прийнято вважати їх правами громадян відповідної держави Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - C.115, проте, простежується тенденція за якою іноземців наділяють окремими політичними правами (Великобританія, Швеція, Данія, та ін) у зв'зку з цим можна погодитись із твердженням М.В. Баглая і В.А. Туманова, що відмінність «прав людини» і «прав громадянина» втрачає чітке розмежування Конституционные права и обязанности советских граждан / [Таранов А. П., Тимченко И. А., Чангули Г. И., Шуклина Н. Г.]. - К. : Наукова думка, 1985. - C.68 .