Пасивне Bиборче право є правом громадянина бути обраним до органів державної Bлади і місцевого самоBрядуBання. Умови набуття пасивного виборчого права є різними і залежать від посади, що заміщується за результатами виборів, тобто це право є відносним, залежним залежним від типу виорів, на відміну від активного виборчого права, яке сприймається як складова правового статусу індивіда Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм.-М.: Норма, 2005. - С.317, тобто має абсолютний характер, незалежний від типу виборів. Це право залежить від виду виборів і виникає : на виборах депутатів місцевих рад і сільських, селищних та міських голів - з досягненням 18 років (у містах Києві та Севастополі - з досягненням 21 року); на виборах народних депутатів України - з досягненням 21 року, на виборах Президента України - по досягненню 35років. Зазначені вимоги пов'язані з тим, що для перебування у складі законодавчого органу країни та зайняття посади голови держави необхідний певний життєвий досвід. До кандидата ставиться ряд вимог такі, як час постійного проживання в Україні (для кандидата у депутати Верховної Ради становить 5 років перед виборами, відносно кандидата на посаду Президента термін становить 10 років). Указані вимоги обумовлені тим, що громадянин, який обирається на дані посади, повинен добре знати життя в країні, потреби громадян, законодавство країни тощо Основні положення та особливості Закону “Про вибори Президента України”. // Матеріали семінару “Регіональні мас-медіа та президентські вибори в Україні”, проведений 22-23 квітня 1999 року Центром політичних досліджень та інформаційних технологій “Демократія і розвиток”. Київ. - 1999. - С.4-7.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України, депутатом та сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 18 років і володіє активним виборчим правом відповідно до статті 70 Конституції України. У ч.2 цієї ж статті передбачено, що депутатом, сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не знята або не погашена у встановленому Законом порядку Закон України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»//Відомості Верховної Ради України від 10.09.2010 -- 2010 р., № 35

, / № 35-36 /, стор. 1220, стаття 491. У свою чергу, ст. 70 Конституції визначає, що право голосу на виборах і референдумах надається громадянам України, яких не визнано у судовому порядку недієздатними, і які досягли 18 років на день проведення виборів. До критеріїв, які визначають наявність або відсутність права бути обраним, є: громадянство, вік, дієздатність та наявність або відсутність судимості за вчинення умисного злочину. Виходить приналежність до територіальної громади та місце постійного проживання громадянина не відноситься до факторів, які визначають його пасивне виборче право. Даний висновок випливає з аналізу інших положень Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», таких статтей як - 47 та 48, якими визначено підстави за яких може бути відмовлено у реєстрації кандидата і підстави скасування рішень про реєстрацію кандидатів. Вказані статті Закону не визначають як підставу відмови у реєстрації та скасування реєстрації неналежність кандидата до відповідної територіальної громади. З цього випливає, що кандидатами у депутати та на посаду сільського, селищного, міського голови можуть обиратись громадяни, які не належать до відповідної територіальної громади , внаслідок чого, не мають права обирати на місцевих виборах. Ця ситуація приводить до певних парадоксів - депутатами, сільськими, селищними та міськими головами можуть бути обрані військовослужбовці строкової служби, коли вони взагалі не мають права на отримання виборчих бюлетенів на всіх видах місцевих виборів. Також депутатами сільської ради можуть стати жителі іншого міста та навпаки. Склад обласної ради можна сформувати із депутатів, які проживають в іншій області на іншій стороні країни Виборче право України: навч. посібник / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького ; ред. В. Ф. Погорілко, М. І. Ставнійчук. - К. : Парламентське видавництво, 2003. - С.143. Через це, у Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» необхідно прямо передбачити, що обратись депутатом, сільським, селищним, міським головою може лише громадянин, який на досяг 18 років на день проведення виборів та має право обирати на відповідних місцевих виборах.

Також необхідно згадати про псавову позицію Конституційного Суду України у спсаві про вибоси депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів Рішення Конституційного Суду України від 23 жовтня 2003 року № 17-рп/2003 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 30 Закону України „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (справа про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) // Офіційний вісник України. - 2003. - № 46. - С. 20.. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини будучи суб'єктом права на конституційне подання - порушив питання щодо відповідності Конституції України положенням ч.3 ст.30 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», відповідно до якого реєстрація кандидатів у депутати місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, які самовисунулися, має місце лише за умови їх проживання чи роботи на території виборчого округу у якому вони реєструються. Розглянувши дану справу, Конституційний Суд дійшов висновку про те, що зазначені положення ст.30 Закону суперечать Конституції України, але не тому, що вони обмежують конституційне право громадянина бути обраним, а тільки через те, що відповідні умови реалізації права бути обраним (проживання чи робота на території відповідного виборчого округу) не були встановлені для громадян, які були висунуті в іншому, ніж передбачено для самовисування порядку. Визнавши цю норму неконституційною, Конституційний Суд України насамперед прагнув забезпечити рівність суб'єктів виборчого процесу у реалізації ними своїх виборчих прав, і не допустити ніяких обмежень пасивного виборчого права. Конституційний Суд не заперечив можливості встановлення умови набуття пасивного виборчого права на місцевих виборах, проживання чи роботу у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, передбачивши тільки обов'язковість застосування таких вимог до усіх кандидатів, незважаючи на спосіб їхнього висування. Це можна вважати як додатковий правовий аргумент у користь встановлення умови висування кандидатури на місцевих виборах, наявності у кандидата права обирати на відповідних виборах (згідно приналежності до відповідної територіальної громади чи проживання на її території). Аналогічні вимоги до кандидатів є закріпленими у законодавстві більшості держав Європи.

Розділ II .Загальна характеристика обмежень виборчих прав

2.1 Поняття обмежень виборчих прав

Завоюванням демократичного суспільства є загальне виборче право. У сучасній Україні це є реалізацією вимоги статті 5 Конституції: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є її багатонаціональний народ Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598.

Із аналізу Конституції України можна зробити висновок про те, що впливати на державну політику може кожен. Проте в суспільстві існує категорія осіб, які через свій природній чи правовий стан не можуть висловлювати свої політичні інтереси і тому повинні бути усунені від права керування та обрання керівників.

Обмеження виборчих прав громадян необхідно розглядати в аспекті загального інституту обмеження конституційних прав і свобод. Як відомо, цьому присвячена стаття 64 Конституції України, де встановлюється, що права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією, тільки в тій мірі, в якій це необхідно з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави Конституція України //Офіційний вісник України від 01.10.2010 -- 2010 р., / № 72/1 Спеціальний випуск /, стор. 11, стаття 2598.

Ті обмеження, які будуть накладатися для досягнення цих цілей, повинні виражатися і у виборчому праві. І це стосується обмежень, викладених як у Конституції, так і в поточному законодавстві.

Частково це правило дотримується. Якщо припустити, що держава дозволить недієздатним громадянам формувати свої партії і, тим самим, брати участь у державній політиці, то й сама «держава стане недієздатною» і безпека, моральність, про які йдеться в Конституції, поставляться у небезпеку.

У науковій літературі поняття «обмеження виборчих прав» замінюються поняттям «цензи у виборчому праві». Але на мій погляд, поняття «цензи» переважно використовується в історичному плані, а на сучасному етапі необхідно говорити саме про обмеження виборчих прав.

Зважаючи на наукову нерозробленість усього виборчого права, говорити про обмеження виборчих прав слід тільки на основі законодавства і власного аналізу.

Вище згадана 64 стаття Конституції України вживає поняття «обмеження» прав і свобод, і це відноситься як до загальних конституційних прав, так і до виборчих прав. До речі, ніякі інші поняття в аспекті завуження прав людини Конституція не вживає. З аналізу загальної статті Конституції (ст.64) і спеціально присвяченій виборчим правам (ст.70), обмеження виборчих прав - це тимчасове не надання права обирати і бути обраним окремих категорій осіб. З даного визначення випливає, що: 

Обмеження виборчих прав є тимчасовим.

Обмеження виборчих прав поширюється на заздалегідь не визначене коло осіб.

Тимчасовий характер означає, що в сучасній правовій системі України немає можливості позбавлення (на постійній основі) виборчих прав.

Позбавлення виборчих прав - це спеціальна міра, яка передбачається в конституціях або виборчих законах деяких сучасних країн Юридична енциклопедія: [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http://constitutional_law.academic.ru/606/ЛИШЕНИЕ_ИЗБИРАТЕЛЬНЫХ_ПРАВ. Подібна міра застосовується за рішенням виборчих комісій і означає неможливість для відповідних осіб реалізувати активне чи пасивне виборче право. Таку міру правомочні застосовували і суди в якості додаткової міри кримінального покарання. В історії Радянської держави відомі періоди, коли подібна міра застосовувалася з класово-політичних мотивів. Так, передбачалося позбавлення права обирати і бути обраними осіб, що вдаються до найманої праці з метою отримання прибутку, а також живуть на нетрудові доходи (відсотки з капіталу, доходи з підприємств та ін), приватних торговців, торгових і комерційних посередників, ченців і духовних служителів церкви, служителів і агентів колишньої поліції, особливого корпусу жандармів і охоронних відділень, засуджених за корисливі та порочать злочину та ін. Згодом всі ці обмеження загального виборчого права були скасовані, хоча де-юре подібна міра залишалася як захід кримінального покарання аж до 1958 р. до прийняття нового КК, який набрав чинності в 1961 р. Белоновский В.Н. Цензовое право в советский период // Закон и право. - 2006. - №3.- С. 56.