Х.Д. Алікперов, не визначаючи поняття таких обставин, розглядає норми про обставини, виключаючи злочинність діяння, в якості норм, допускаючи компроміс у боротьбі зі злочинністю. При цьому він об'єднує в одну категорію норми про обставини, які виключають злочинність діяння, добровільній відмові, давності, спеціальних підставах звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених нормами Особливої частини КК. Дана позиція також є спірною, тому що компроміс може бути заключний лише зі злочинцем, але особа, яка діяла в рамках обставин, які виключають злочинність діяння, такою не є. Дане поняття викликає багато спорів серед вчених, тому його визначення потрібно шукати досить глибше та придавати увагу при визначені даного поняття не тільки правовій доктрині, алей звертатися до інших наук, напрямків. Під терміном «обставина» - розуміється побічний випадок, пригода, відносини, зв'язок або щеплення стороннього діла з тим, про кого йде мова. Також деякі філологічні джерела обставину виділяють як, «явище супутнє якому-небудь іншому явищу і з ним пов'язане», а також як «умову, визначаючу положення, існування кого-небудь, чого-небудь». Чи можливо примінити філологічне визначення обставини до правового? На мій погляд так, можливо. Тому що наявність обставини, яка виключає злочинність діяння завжди пов'язана з дією якого-небудь зовнішнього фактору. Наприклад, оборона - це контр напад, дія, яка вчиняється в бік нападаючого, в тому випадку коли на потерпілого було вчинено напад. При затримані потерпаючи шкоду особа створює юридичну можливість спричинення такої шкоди своїм передуючим вчинком, а саме фактом вчинення злочину. Ситуація крайньої необхідності виникає до того, як особа, яка вчинила шкоду, залишається перед вибором своє поведінки. Таким чином обстоїть справа при фізичному, психічному примусі, виконані наказу, дія зовнішнього фактору передує тому, як причинитель шкоди почне діяти.

Тема визначення поняття обставин, які виключають злочинність діяння стоїть дуже гостро вже давно, але досі немає чіткого визначення. Тому доводиться більше детально вивчати дане питання. Визначення даних обставин, на мій погляд, не можливо дати таким чином, яким дається визначення більшості термінів. Тому що, на мій погляд, завжди будуть виникати питання та суперечки відносно тлумачення даного визначення. Вважаю за необхідне закріпити на законодавчому рівні поняття обставин, які виключають злочинність діяння. Це, на мій погляд, викличе менше суперечок, а продвинуті вчені у галузі правових та інших наук, зможуть дати коментар, який можливо і не всім сподобається, але більшості буде зрозумілим.

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОБСТАВИН, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИНІСТЬ ДІЯННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

2.1 Порівняльний аналіз за кримінальним законодавством Англії

Англійське законодавство не має визначення обставин, які виключають злочинність діяння. Але загальне право признає в деяких випадках дані обставини. Як захист від кримінального переслідування. Найбільш відома класифікація відома за Блекстоном. В зв'язку з нею кримінальна відповідальність не повинна вин кати в наступних випадках: а) коли відсутня воля, б) коли воля не направлена на скоєне, в) коли воля була направлена примусом. За законодавством Англії прийнято до першої групи включати - неповноліття, душевна хвороба та сп'яніння.

До другої прийнято включати помилку. Отже згідно кримінального законодавства Англії помилка визнається достатньою обставиною, яка виключає кримінальну відповідальність, тому що у причинителя відсутня воля, яка повинна бути направлена на скоєне.

За кримінальним законодавством Англії помилка повинна бути релевантною, тобто не повинна давати спричинителю підстав розуміння того, що він вчиняє протиправно. Помилка також повинна бути такою, що під собою має розумні підстави, тобто дану помилку могла допустити люба інша людина. К. Кени приводить приклад даної помилки, Чоловік розрядив в себе дома свою зброю та пішов з жінкою в неділю до церкви, в цей час дехто зарядив рушницю бойовими набоями. Після служби чоловік з жінкою повертаються з церкви. У ввечері чоловік бере до рук рушницю та починає оглядати, при цьому ненароком натискає на гашетку, що призводить до пострілу, який вбиває його жінку.

В даному випадку суд буде вважати, що у чоловіка було достатньо підстав вважати, що його рушниця не заряджена, так як пройшло зовсім мало часу з того моменту, як він вийшов з дому.

Також особливістю помилки у англійському законодавстві є той факт, що помилка буде вважатись такою, що мала під собою розумні підстави, якщо на це будуть вказувати фактичні підстави. Навіть, якщо у особи була вказівка, яку йому дав юрист діяти певним чином, все одно фактичні дані будуть на першому місті.

До обставин, які виключають відповідальність особи в Англійському законодавстві також відносять ті випадки, коли волю особи було придушено. Подружній примус має місце у кримінальному законодавстві Англії. За старим законодавство Англії, якщо жінка скоїла фелонію в присутності чоловіка, то в такому випадку вона визнавалось такою, що вчинила дане діяння під примусом чоловіка, навіть якщо примусу зі сторони чоловіка і не було. Це пояснюється тим, що до 1692 року жінки у Англії були без «привілейованого духовного звання» - не бути підданими смертній карі. Пояснюється це тим, що у цей час чоловіки, які хоч трохи вміли читати, не підлягали смертній карі. Навіть в тих випадках,коли подружжя було обвинувачено разом, у скоєнні злочину, то в такому випадку смертній карі підлягала тільки жінка. В 1925 році законодавство Англії змінило своє відношення до жінки, тепер під примус чоловіка не підпадали такі діяння, як державна зрада та жорстоке вбивство. У інших випадках жінки в Англії мають непоганий захист, посилаючись на примус чоловіка. В даній обставині досить важко виділити який саме примус був застосований чоловіком до жінки. Судді дійшли висновку, що це не має значення, тобто сюди підходить як фізичний так і моральний примус. Але в наш час дана обставина в Англії зустрічається досить рідко, тому багато суддів схильні до її відміни. Кримінальному законодавству Англії також відома така обставина як, примус під загрозою тілесного пошкодження або смерті. Дана обставина досить рідко зустрічається в практиці, хоча продовжує існувати. Але досить важко визначити в яких саме випадках дана обставина повинна використовуватися. Але відомо, що дана обставина не розповсюджується на випадки умисного вбивства або його замах. Але дану обставину можливо використати при обвинувачені у державній зраді. Дана обставина часто використовується при обвинувачені осіб, які брали участь в злочинних угрупуваннях. Вони часто кажуть, вже будучи в суді, що вони діяли під загрозою бути побитими або вбитими. (справа Шарпа).

Наступна обставина, яка зустрічається в кримінальному законодавстві Англії, це обставина, яка має назву «Концепції примушення, викликаної неблагополучними обставинами», під даною обставиною необхідно розуміти те, що небезпека може йти не тільки від людини, а й від природи. А також дана обставина не повинна супроводжуватись потребою вчинення злочину. При даній обставині небезпека обов'язково повинна виходити від зовнішніх обставин, а не від людини, яка може породити небезпеку в уяві.

До наступної обставини відноситься так звана необхідність. Дана обставина схожа з крайньою необхідністю у Кримінальному Кодексі України. Необхідність не може бути визнана, якщо:

попереджене зло було меншим, ніж те, що було заподіяне;

коли зло могло бути відвернене іншим шляхом, ніж вчинення злочину;

якщо спричиненна шкода була більшою, ніж необхідна.

Дана обставина не мала широкого успіху в судах Англії, але вона увійшла до загального права. Але історично склалося так, що застосування даної обставини обмежене двома групами справ: справами публічної та приватної необхідності. Перше, це коли мова йде про порятунок життя або майна іншого, а друге, коли мова йде про врятування власного життя або майна.

Дана концепція захисту публічних та приватних інтересів також розповсюджується на випадки, коли особа діяла з метою:

попередження злочину

для провадження законного арешту

для захисту себе або іншої людини від дійсного або такого, що погрожує нападу

для захисту свого або чужого майна

для попередження порушення миру, незаконного позбавлення волі або прав володіння

Також особливістю є те, що при вирішенні справи судом, обов'язково постає питання про те чи була розумною сила в тих обставинах, а присяжні при цьому обов'язково запитують такі питання, як чи була необхідність у застосуванні якої-небудь сили та чи не була дана сила застосована через міру. Це значить, що особа повинна була спочатку відступити та не застосовувати сили.

Англійському кримінальному законодавству також відоме поняття такої обставини, як виконання наказу. Дана обставина зустрічається дуже рідко, тому на неї рідко посилаються. Іноді обвинувачений може посилатись на юридичну або фактичну помилку. Цікавий той факт, що у кримінальному праві Англії відсутні прецеденти, які регулюють питання відносно підкорення наказу військовим старшому за званням. Поки що юристи сходяться на тому, що військовий не повинен знати про незаконність наказу, а наказ не повинен бути явно незаконним.

Англія, консервативна держава, яка в багатьох випадках притримується старих, перевірених методів, майже у всіх сферах життя. Правова природа обставин в англійському законодавстві визначена дуже суперечливо і неповно, як видно з вище зазначеного. Законодавство Англії не містить визначення і переліку обставин, що виключають злочинність діяння. Про ці обставини говорить англійська теорія карного права, вони регламентуються судовою практикою, заснованою на прецедентах. Так, в капітальному дослідженні по карному праву проф. К. Кенни їх називає "Обставинами, що виключають кримінальну відповідальність".

Тому можна підвести дещо невеликий підсумок обставинам, які в англійському кримінальному праві мають назву обставин, які виключають відповідальність. Загалом виділяється три групи таких обставин : а) коли воля відсутня; б) коли воля не спрямована на скоєне; в) коли воля пригнічена примусом.

До першої групи віднесені:

1) недосягнення віку кримінальної відповідальності,

2) душевна хвороба (неосудність),

3) сп'яніння,

4) здійснення діяння корпорацією (юридичною особою), але тільки в деяких випадках.

Друга група включає фактичну помилку. Юридична помилка не може служити в Англії виправданням досконалого злочину.

Видами обставин третьої групи (вони також називаються «обставинами захисту»), являються:

1) виконання наказу.

2) фізичний і психічний примус,

3) необхідність.

На жаль, в роботі, присвяченій цій групі, ні слова не сказано про необхідну оборону, згоду потерпілого. Про них Кенни міркує стосовно таких складів злочинів як вбивство, спричинення тілесних ушкоджень, що порушує цілісність побудованої ним системи. Англійське кримінальне право не містить поняття обставин, їх перелік в доктрині і в судовій практиці значно ширше, ніж в КК України. Нарешті, там багато хто з них не є суспільно корисним і доцільним, і, з точки зору української доктрини карного права і чинного законодавства, не можуть називатися обставинами, що виключають злочинність діяння. Але, як видно багато обстави співпадають з обставинами, які зазначені в Кримінальному Кодексі України. Нажаль більш детально вивчити на даному етапі обставини, які виключають відповідальність, тому що, як відомо Англія відноситься до держав до джерелам в більшості відносять прецедент, який в Англії майже основне джерело права.

2.2 Порівняльний аналіз за кримінальним законодавством ФРН