2. Впровадження відкритого партійного списку з преференціями. Враховуючи великий рівень політичної корупції та и системну сталість, що часто-густо призводить до торгівлі «прохідними місцями» та появи т.зв. «квот партійних донорів», необхідно зробити вибір - списки максимально прозорими. Одним з ефективних інструментів вирішення даного питання є «відкриття» виборчого списку, коли виборець бачить весь список та має право віддавати перевагу конкретному кандидатові без огляду на його порядковий номер у списку. У такому разі кандидат, який мав із самого початку непрохідне місце у партійному виборчому списку, але користується значною повагою виборців, має можливість потрапити до Верховної Ради України; натомість кандидат, що не користується суспільною повагою, але потрапив на прохідне місце, залишиться поза стінами законодавчого або представницького органу влади. [17;c.15]

3. Зміни до системи розподілу невикористаних голосів при пропорційному голосуванні. Постійною проблемою виборів за пропорційною системою є застосування математичних формул для розподілу місць між партіями у відповідності до кількості отриманих ними голосів. В українському випадку, коли мандат виборчого округу дорівнює кількості місць в парламенті результатів застосування тих чи інших формул доволі незначна. Разом з цим у випадках коли мандат округу є багатомандатною, але не перевищує існують методи розподілу місць, що є сприятливими для найбільшої парт та такі, що скорочують переваги найбільшої, але допомагають середнім партіям (модифікований метод Сент-Лаге) та малим партіям (наприклад, метод Сент-Лаге). У разі переходу в Україні від єдиного національного багатомандатного округу до системи менших багатомандатних округів, рекомендовано перейди з методу простого пропорційного розподілу на метод Сент-Лаге, або модифікований метод Сен-Лаге, що призведе до збільшення ролі малих та середніх парламентських партій, зніме проблему «перепредставництва» великими партіями та оздоровить процес творення парламентської коаліції.

4. Запровадження системи загальнонаціонального голосування за регіональними списками. Одним з інструментів у боротьбі з диспропорційністю регіонального представництва у Верховній Раді України (ВРУ) є введення системи регіональних списків. Така система дозволить вирішити одну з найголовніших проблем--зміцнити зв'язок i3 виборцями, адже у такому разі голосування йде не за абстрактну політичну силу, а за конкретних людей, що користуються повагою у конкретному регіоні. Дане нововведення змусить партії змінити філософію кадрового рекрутування та збільшити увагу до регіонів.

5. Задля стимулювання партійного будівництва та набуття партійною системою України більшої сталості: впровадити диференційований виборчий бар'єр для політичних партій та виборчих блоків. Вважаємо за доцільне залишити 3 % бар'єр для політичних партій та підняти до 5 % бар'єр для виборчих блоків, що складаються не більш ніж з трьох партій, з підняттям на 1 % за кожну додаткову партію у виборчому блоці.

6. Впровадження двотурової системи голосування до ВРУ. Беручи до уваги недорозвиненість українського партійно-політичного простору та не завжди достатню свідомість виборців під час голосування, задля збільшення пропорційності представництва у ВРУ пропонуємо двотуровість народного волевиявлення. Таким чином, у першому тypi виборець матиме змогу віддати свій голос за політичну силу; але у другому турі, у випадку, якщо обрана ним політична сила не подолала прохідний бар'єр, він матиме можливість «переголосувати» за ту політичну силу яка є найближча до нього з кола гарантованих переможців. Однією з ефективних альтернатив двотуровій системі голосування є наявність у країні двопалатного парламенту або запровадження т.зв. «громадянської палати». Дана палата може існувати у вигляді громадянської асамблеї та має нести у собі істотний ресурс законодавчої та політичної експертизи. Потрапляти до и лав будуть, наприклад, представники партійних списків та блоків, котрі не здолали відсотковий бар'єр, представники Президента України, котрих він делегує для роботи на громадських засадах, відомі та авторитетні громадські діячі тощо . [17;c.15]

7. Впровадження електронно-поштового дистанційного голосування на виборах. Європейська практика проведення загально-національного волевиявлення розвивається в бік більшої зручності, комфортності та довіри до виборця. З огляду на європейські перспективи України, видається нормальним запровадження певних європейських практик дистанційного голосування. Наприклад, виборець, що не має змоги проголосувати вчасно, матиме право отримати «виборчий бюлетень дистанційного голосування» або навіть роздрукувати його самостійно, діставши його електронну версію на вебсторінці Центральної виборчої комісії та надіслати його поштою до виборчої комісії конкретного округу. Звісно, контроль за дотриманням законності у даному типі голосування є окремим питанням.

8. За кріплення практики державного фінансування парламентських партій. Ситуація, коли планування та фінансування партійного будівництва відбувається майже виключно за рахунок тіньового та олігархічного капіталу є неприпустимою з огляду національної безпеки країни. Впровадження та закріплення державного фінансування партій бодай на середньотермінову перспективу - 25-30 років здатне захистити перспективи розвитку вітчизняного партійного будівництва від диктату вузького кола «партійних донорів». У разі нормативного закріплення подібної практики, існує сенс пов'язати розмір фінансування статутної діяльності українських політичних партій, що отримали місця у парламенті, з кількістю набраних кожною з них голосів. [17;c.15]

ВИСНОВОК

Вибори -- складна політична процедура формування представницьких органів влади, яка регулюється Конституцією України на послідовно демократичній основі. Вибори відображають політичну систему країни і зі свого боку впливають на неї. Вся їх організація і порядок проведення тісно пов'язані з політичними партіями.

Проведене дослідження виборчого права України засвідчило, що в Україні протягом останнього десятиліття методично відбувався перехід від мажоритарної виборчої системи до пропорційної, яка є більш характерною для країн з розвинутою політичною системою та міцним демократичним ладом. Кожна з виборчих систем має як недоліки, так і переваги. Тому вибір однієї з них є, насамперед, політичним рішенням, яке приймається у кожній окремій країні з урахуванням суб'єктивних і об'єктивних чинників та специфіки функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування.

Слід визнати, що перехід від мажоритарної до пропорційної виборчої системи, особливо щодо обрання органів місцевого самоврядування, є "шоковою терапією", а тому незадоволеність місцевих органів влади, їх об'єднань законодавчими новелами досить висока.

Спірним у науковій літературі є питання щодо доцільності існування інституту загороджувального бар'єра. На думку деяких дослідників (Лук'янов Д., Пономарьова Г.), він не має застосовуватися при обранні народних представників за пропорційною системою з метою забезпечення найбільш повного представництва інтересів громадян у парламенті. На нашу думку, існування загороджувального бар'єру є виправданим явищем. Формування парламенту з більш-менш визначеною політичною структуризацією дозволяє проводити максимально скоординовану внутрішню та зовнішню політику, а в парламентській державі, що відбуває становлення в Україні, дозволить стабілізувати роботу виконавчої гілки влади.

Слушним є висновок деяких дослідників, що значна частина українського населення керується патерналістськими стереотипами та не завдає собі клопоту подумати, які політичні сили не просто "захищатимуть" їх, а реально дбатимуть про їх інтереси. Тому на даному етапі становлення української державності рівень політичної свідомості громадян не в повній мірі співвідноситься із визначеною законодавцем виборчою системою. Однак перехід до пропорційної системи, вважаємо, є оптимальним політичним рішенням.

Порядок формування Верховної Ради України та місцевих рад, що діяв до часу проведення останніх парламентських виборів 2006 року, свій потенціал вичерпав, необхідним стало запровадження нових виборчих систем. Пропорційна виборча система не є панацеєю від усіх негараздів при формуванні представницьких органів. Вона також має низку недоліків, однак європейський та світовий досвід підтверджує, що на даному етапі суспільного розвитку України застосування цієї системи сприятиме розвитку місцевого самоврядування і громадянського суспільства в цілому.

Нейтралізація недоліків пропорційної виборчої системи можлива з використанням загальновідомих у світі прийомів та способів. Разом з тим, враховуючи особливості розвитку українського суспільства, необхідно доопрацювати прийняті виборчі закони з метою удосконалення правового регулювання виборчого процесу на місцевих виборах. Враховуючи політичну пасивність переважної більшості громадян, слабкість політичних партій, потрібно не лише вдаватися до теоретичного моделювання, а й всебічно враховувати об'єктивні й суб'єктивні чинники, їх вплив на трансформаційні процеси, які відбуваються у суспільстві.

В цілому чинне виборче законодавство України відповідає демократичним засадам світового конституціоналізму, міжнародним виборчим стандартам.