Дисертація

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб стороною захисту під час досудового розслідування

Вступ

кримінальний правовий скарга судовий

Актуальність теми. 19 листопада 2012 року в Україні набув чинності Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України), в якому законодавець на забезпечення однієї із загальних засад кримінального провадження виділив в окрему главу питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Сторона захисту набула права на оскарження не лише дій чи рішень слідчого, прокурора, але й бездіяльності. Це можна назвати значним кроком в забезпеченні підозрюваному як учаснику кримінального судочинства права на захист під час досудового розслідування кримінального провадження. Зазначена законодавча новела була вкрай необхідною у вітчизняному кримінальному процесі. Доцільність її запровадження підтверджується судовою практикою. Відповідно до аналізу даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей та міста Києва протягом І півріччя 2016 року, до місцевих судів надійшло 41 тис. або 13,4% скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, що на 47,8% більше порівняно з І півріччям 2015 року, із них скарги на бездіяльність слідчого, прокурора становить 31,4 тис. зазначених скарг, або 76,5% від загальної кількості скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора [4, с. 5].

Законодавче закріплення процесуальних строків, визначення кола суб'єктів та об'єктів оскарження стало підставою для запровадження дієвого механізму судового контролю під час досудового розслідування, функцію якого покладено на абсолютно нову процесуальну особу - слідчого суддю. В такий спосіб, на нашу думку, в КПК України знайшло своє відображення рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 30 січня 2003 р. №3 - рп щодо неконституційності положень, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора [125]. Важливо підкреслити, що КПК України значно розширив процесуальні права сторони захисту під час досудового розслідування порівняно з Кримінально - процесуального кодексу України (далі - КПК України 1960 р.), в тому числі і щодо права оскарження. В зв'язку з цим підозрюваний отримав ефективний процесуальний інструмент у боротьбі із порушенням своїх прав і свобод під час досудового розслідування, чим суттєво знизився рівень корупційних ризиків. Сторона захисту вперше за всю історію розвитку вітчизняного кримінального процесу набула можливість процесуального впливу на слідчого, прокурора щодо проведення певних слідчих дій і збирання необхідних доказів. КПК України закріплює, що предметом оскарження підозрюваного, його захисником чи законним представником під час досудового розслідування може бути бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк. Завдяки зазначеним законодавчим новелам сторона захисту отримала процесуальну можливість стати рівноправним учасником досудового розслідування, що також має важливе значення для подальшого розгляду кримінального провадження в суді.

Як і КПК України 1960 р., так і КПК України залишив процесуальне право сторони захисту і на позасудове оскарження рішень чи дій слідчого, прокурора. При цьому це право невипадково набуло формального значення. КПК України 1960 р. довів неефективність відомчого контролю під час досудового розслідування. Це стало основною підставою для того, що в КПК України законодавець приділив особливу увагу праву підозрюваного на оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб саме в судовому порядку. Враховуючи, що звернення сторони захисту із скаргою до слідчого судді під час досудового розслідування обумовлюється запобіганням порушенню прав та інтересів підозрюваного чи відновленням вже порушених прав і свобод, в тому числі і передбачених Конституцією України, в КПК України закріплені процесуальні норми, які встановлюють певний порядок та скорочені строки розгляду відповідних скарг. Слідчий суддя вправі провести судовий розгляд відповідної скарги підозрюваного без участі слідчого, прокурора, що є вагомою протидією процесуальним зловживанням сторони обвинувачення.

Сторона захисту набула права і на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, перелік яких чітко визначений КПК України. Таким чином, законодавець підвищив рівень судового контролю під час досудового розслідування з метою недопущення порушення основних прав і свобод підозрюваного та безпідставного їх обмеження.

Проблеми законодавчого забезпечення права підозрюваного на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, ухвал слідчого судді викликають жваве обговорення в юридичній спільноті України і продовжують залишатись актуальним предметом наукових досліджень в зв'язку із процесуальною важливістю інституту оскарження вцілому. Темі оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час здійснення ними досудового розслідування кримінального провадження, а також рішень слідчого судді, приділяли увагу в своїх наукових працях І.В. Басиста, В.Д. Басай, В.І. Бояров, В.Л. Будніков, Д.М. Валігура, Т.В. Варфоломеєва, С.Г. Герасименко, В.Г. Гончаренко, В.Я. Горбачевський, І. В. Гловюк, К.Г. Горелкіна, І.Р. Дочій, І.І. Заболотний, Т.Г. Ільєва, О.В. Калиновський, Т.В. Катков, Н.В. Кіцен, Л.М. Кирій, О.В. Кондратьєв, М.О. Колоколов, В.В. Косов, О.Ю. Костюченко, Д.Є. Крикливець, Н.С. Куришева, О.П. Кучинська, К.В. Легких, Л.М. Лобойко, М.А. Макаров, В.Т. Маляренко, І.Л. Махоркін, В.М. Мартиненко, В.І. Маринів, С.М. Міщенко, П.С. Морозова, І. О. Мостова, В.В. Назаров, В.Т. Нор, О.В. Носков, І. М. Одинцова, А.В. Пономаренко, В.О. Попелюшко, Б.М. Пошва, С.О. Пшенічко, В.В. Рожнова О.М. Рижих, О.Г. Русанова, М. Є. Савенко, Н.П. Сиза, Г.І. Сисоєнко, Ю.В. Скрипін, О.Ю. Татаров, В.М. Тертишник, О.С. Ткачук, В.М. Трофименко, А.Р. Туманянц, Л.Д. Удалова, В.І. Фаринник, В.І. Чорнобук, С.Л. Шаренко, О.Г. Шило, М.Є. Шумило, О.Г. Яновська. При цьому потребує більш детального наукового дослідження проблема практичної реалізації стороною захисту процесуального права на оскарження під час досудового розслідування відповідно до вимог КПК України, а саме: щодо порядку та процесуальних строків подачі скарги, законодавчого визначення предмету оскарження, судового розгляду та повноважень слідчого судді і апеляційного суду відносно питання вирішення скарги сторони захисту під час досудового розслідування. Актуальність проведення даного дисертаційного дослідження обумовлюється відсутністю в КПК України визначення процесуальних понять «скарга», «оскарження», «процесуальна особа», наявністю неоднакової судової практики слідчих суддів та апеляційних судів. Обвинувальний ухил досудового розслідування в Україні потребує детального наукового аналізу норм КПК України, які забезпечують право підозрюваного на оскарження під час досудового розслідування з метою захисту основоположних прав і свобод. Постійне зростання кількості заяв до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) проти України вимагає проведення змістовного наукового дослідження доцільності і порядку застосування положень Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція з прав людини) та практики ЄСПЛ під час реалізації стороною захисту права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора, апеляційного оскарження ухвал слідчого судді.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних положень Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року №31/2008, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016-2020 роки, затверджених 03 березня 2016 року на загальних зборах Національної академії правових наук України. Дослідження виконано на кафедрі кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України в рамках Плану науково - дослідницьких робіт на 2013-2018 р.р. «Захист конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні». Тему роботи «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб стороною захисту під час досудового розслідування» було затверджено рішенням Вченої ради Академії адвокатури України (протокол №7 від 20 березня 2014 року).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - встановити рівень законодавчого забезпечення стороні захисту права на оскарження під час досудового розслідування кримінального провадження, виявити відповідні прогалини КПК України та знайти процесуальні можливості їх усунення.

Досягнення мети роботи забезпечується виконанням наступних завдань:

- проаналізувати історичний шлях розвитку інституту оскарження у вітчизняному кримінальному процесі, встановивши період виникнення права сторони захисту на скаргу під час досудового розслідування та його подальший розвиток;

- оцінити вимоги чинного кримінального процесуального законодавства України щодо форми та змісту скарги, на підставі чого сформулювати наукове визначення поняття «скарга»;

- розкрити правову сутність інституту оскарження на стадії досудового розслідування кримінального провадження;

- встановити рівень законодавчої визначеності порядку застосування процесуальних строків щодо реалізації стороною захисту права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування;

- проаналізувати норми КПК України, якими встановлюється перелік рішень, дій чи бездіяльності, що можуть бути предметом оскарження стороною захисту, на наявність процесуальної необхідності їх вдосконалення;

- проаналізувати доцільність застосування в кримінальному процесуальному законодавстві терміну «процесуальна особа» та сформулювати його наукове визначення;

- з'сувати закріплений законодавством процесуальний порядок судового розгляду слідчим суддею та апеляційним судом скарг, поданих стороною захисту під час досудового розслідування;

- визначити рівень законодавчого забезпечення права підозрюваного на оскарження незаконного затримання;

- проаналізувати норми КПК України, які закріплюють право сторони захисту на оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- дослідити доцільність та проблеми застосування практики ЄСПЛ під час реалізації підозрюваним права на оскарження.

Об'єкт дослідження. Забезпечення права підозрюваного на оскарження як загальна засада кримінального провадження та інститут оскарження під час досудового розслідування.

Предмет дослідження. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності процесуальних осіб стороною захисту під час досудового розслідування.