Структура роботи: магістерська робота складається із вступу, чотирьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків до розділів і загального висновку та списку використаних джерел, що включає 92 найменування. Загальний обсяг роботи дорівнює 119 сторінок.

Розділ 1. Конституційні засади розвитку принципів права

Вчені правознавці багато уваги приділяють вивченню принципів права, але зважаючи на їх філософську сутність, вони потребують постійного дослідження і доопрацювання.

Окрім того, що принципи мають філософську сутність, вони ще й є соціальними явищами, їх виникнення зумовлено потребами суспільного розвитку, в них відображаються закономірності суспільного життя, тому вони перебувають у постійній динаміці.

Розглядаючи проблему генезису принципів права, необхідно підкреслити особливу роль моралі у їх формуванні. Історично право виникло значно пізніше моралі - з розвитком нових процесів у сфері суспільного життя, які обумовили необхідність появи нових засобів соціального врегулювання. Взаємодія соціальних регуляторів неминуча у будь-якій галузі життєдіяльності людей. Право і мораль не поглинають один одного, але не вірним було б вважати, що між ними не існує взаємозв'язок Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 208 с.. Річ не в тому , що правопорядок стає більш міцнішим, якщо він відповідає моральним принципам і поглядам суспільства. Сутність у тому, що одна з найважливіших моральних категорій - справедливість - є і категорією юридичною Самохвалов В'ячеслав Вікторович. Законність і справедливість: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Інститут законодавства Верховної Ради України. -- К., 2006. -- 18с.. Саме з принципу справедливості випливають не тільки не тільки рівні права громадян, а й рівні їх обов'язки, рівна відповідальність перед законом всіх осіб, які й закріплені в Основному законі нашої країни.

Теоретичні уявлення про принципи природних прав людини, взаємовідносин людини і громадянина з державою, поділу влади, суспільного договору і народного суверенітету, правової держави і громадянського суспільства, народовладдя, соціальної держави і власності лягли у підвалини всіх політичних і правових вчень та стали основоположними засадами існування суспільства, які закріплені у Конституціях багатьох країн.

Економічні фактори формування права дістають вияв насамперед у принципі права приватної власності Ковальчук М. К. Економічний зміст поняття “фінансовий ринок” / М. К. Ковальчук // Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва: матеріали науково-практичної конференції, 27-28 березня 2008 р. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2008. - С. 99-100 . Власність оголошується природним правом людини, джерелом її волі та рівності з іншими людьми, право власності має абсолютний характер, що теж ,безумовно, відображено в Основному законі України.

Не може не вважатися витоком принципів права і ідеологія, адже будь-які розумні дії людей переслідують певну ціль, а ідеологія-це вербальна модель, що передбачає ціль, а виходячи з неї оцінку діянь людини, держави, інших соціальних суб'єктів з точки зору загальносуспільних інтересів. Як ідеологічна категорія, принципи права є формою суспільної свідомості яка здійснює ідейний, інформаційно-виховний вплив загального характеру, тобто виконую функцію загального закріплення суспільних відносин, що і дає можливість розглянути їх з позиції певних ідей, керівних основ. Так, визнання пріоритету загальнолюдських інтересів, безсумнівно, у найбільш загальному вигляді вплине на правову систему в цілому, механізм правового регулювання, його типи і методи.

Зміст принципів права випливає з самого життя, із суспільних соціальних відносин, що складаються у реальності і пізніше отримують регламентацію і захист з боку держави у комплексах суб'єктивних прав учасників правовідносин. Виникнення принципів права як загально соціальних є необхідною умовою наступного їх закріплення у вигляді юридичних принципів і норм, що свідчить про їх актуальність і необхідність їх юридичного оформлення.

Генезис принципів права-процес дуже складний і суперечливий, його витоки лежать у закономірностях розвитку суспільства і його життя.

Принципи права-історичні, а це означає немає вічних принципів і кожний тип права має свої принципи. Так, наприклад, принцип рівності у праві рабовласницького типу існував у дуже викривленому вигляді - як рівність власників - товаровиробників і повна нерівність між вільним населенням і рабами. Феодальне право юридично закріплювало фактичну нерівність між станами. Головні принципи буржуазного права найбільш чітко сформульовані в «Біллі про права» 1689 року, Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки 1776 року, французькій «Декларації прав людини і громадянина» 1789 року тощо. В них проголошувалися природними, священними і недоторканними права громадян, приватна власність, свобода і рівність, суверенітет народу і його право чинити опір пригнобленню.

На сучасному етапі точаться дискусії про те, чи можна вважати принципами права такі загальні положення, які не отримали прямого закріплення у нормативно-правовому акті. На мою думку, принципами права треба вважати всі ідеї, моральні принципи і поняття, які тим чи іншим чином впливали і впливають на розвиток права, суспільства і держави можна вважати принципами, тобто основоположними ідеями і началами будь-якої правової системи, держави і громадянського суспільства.

З точки зору гносеології важливо підкреслити, що категорія «принцип» надзвичайно тісно пов'язана з категоріями «закономірність» і «сутність». Характер цих понять дає підстави визначати правові принципи через закономірності розвитку суспільства і права, а також через сутність і головний зміст останнього.

У сучасний період розвитку науки відбувається філософізація державно-правових знань, останні все більше потребують філософсько-абстрактного узагальнення й осмислення. Це стосується і принципів права.

Необхідно також підкреслити, що термін «принцип» походить від латинського слова «principium», яке означає основні, найзагальніші, вихідні положення, начала,правила, що визначають природу і найсуттєвіші властивості. Принципи права - це такі правові явища, які безпосередньо пов'язують зміст права з його соціальними основами - тими закономірностями суспільно життя, на яких дана правова система побудована і які вона закріплює. Саме ця залежність і обумовлює характер правотворчості,зміст правових норм, способи і методи реалізації права.. наприклад, такий загально соціальний принцип організації політичної влади, як принцип організації політичної влади,як принцип народовладдя, закріплений в Конституції України, визначає існування такого принципу правотворчості, як активна і широка участь народу і його представників у правотворчій діяльності державних органів.

Важливою ознакою принципів права є спосіб їх матеріалізації у праві. Відомо, що розрізняють два способи вираження принципів права: безпосереднє формулювання їх у нормах права, так зване текстуальне закріплення, та виведення принципів права зі змісту нормативно-правових актів - змістове закріплення. Якщо говорити про текстуальне закріплення принципів права, то його як раз і можна знайти в Конституції України. Наприклад, в Конституції України проголошуються принципи суверенності і незалежності, демократичності і соціальності держави, її правову спрямованість, визнання людини найвищою соціальною цінністю, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову тощо. Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України). - К.: Ліра-К, 2005. - С.4.

Новітня конституційна доктрина України, інших постсоціалістичних країн беззаперечно визнала у якості основоположного начала усього суспільного прогресу критерій правового начала. Зокрема, у статті 1 найбільш засадничого розділу «Загальні засади» чинної Конституції України фіксується: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава» Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України). - К.: Ліра-К, 2005. - С.4.. У статті 8 цього ж розділу Конституції України дане положення знайшло своє подальше закріплення та розвиток: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права, - зазначається у ній, - Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй» Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України). - К.: Ліра-К, 2005. - С.4.. Чи відповідає даному критерію фінансове законодавство України, інших постсоціалістичних держав?

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку правотворчості в Україні можна вважати те, що у все більшій кількості нормативно-правових актів передбачені окремі статті, що встановлюють принципи організації, функціонування і співвідношення соціальних інституцій. Прикладом можна вважати принцип правосуддя закріплений на конституційному рівні.

Проблема формування громадянського суспільства і правової держави вимагає, щоб загально правові принципи текстуально виражались у Конституції України.

1.1 Втілення ідеї правової держави в принципах права

Правова держава, спочатку як певна ідея, теорія і концепція, потім - і відповідна практична модель влаштування держави і навіть суспільства, має історичний генезис і сучасні варіанти її розуміння.

Термін «правова держава» затвердився і став загальновідомим з початку XIX століття завдяки німецькій юридичній думці, працям таких її представників, як К.Т. Велькер, Р. фон Моль. У подальшому цей термін отримав поширення і в Росії, де його прихильниками були Б. М. Чичерін, Б.О. Кістяківський, П.І. Новгородцев та інші.

Складовими положеннями про правову державу стали такі: про домінуючу владу закону як діалектичне сполучення сили і права(Солон, Арістотель, Цицерон), про відокремлення правильних і неправильних форм правління, найкраще і змішане правління і роль права в його виникненні та існуванні(Сократ, Платон, Арістотель, Цицерон), про справедливість і мораль взагалі як основу права(Арістотель, Кант), про поділ права на природне і воле встановлене і первинність першого(Гроцій, Спіноза, Дж. Локк), про рівність людей, що є основою договірного походження держави і народного суверенітету (Ж.-Ж. Руссо) тощо.

Так , Платон своїм політичним ідеалом оголошує закон, який є вираженням загальної думки, всеохоплюючим переконанням, в тому числі держави, що допомагає забезпечувати її єдність і згодом людей, які в ній проживають. Лише за умови існування такої держави забезпечується справедливість.

Арістотель обґрунтовував таку думку : « Хто вимагає, щоб закон панував, вимагає, здається, того, щоб панували тільки божество і розум» Аристотель. Политика. - М., 1911. - С. 145.. Я думаю, Арістотель має на увазі правовий закон, тобто практично йдеться про становлення принципу верховенства права і верховенство закону у правовій державі.

Цицерон вперше визначив державу як політико-правову спільність і робив це з точки зору теорії природного права. «Таким чином, держава є надбанням народу, а народ - не будь-яке поєднання людей, зібраних разом яким би то не було чином, а поєднання багатьох людей, пов'язаних між собою згодою в питаннях права і загальністю інтересів». «Під дію законів повинні підпадати всі». Цицерон. Соч. Диалоги. - М., 1966. - С.20,139.

Ці принципи співвідношення права і влади у подальшому розвивалися римськими юристами, найбільш відомі з яких Гай, Папініан, Ульпіан і Модестін. Саме завдяки римським юристам відбувся важливий поділ права на публічне і приватне.