У процесі розроблення стандартів послуг, які надаються державними установами США, з'ясувалося, що багато органів управління не уявляли собі, на яких клієнтів вони працюють. Це було наслідком того, що діяльність даних органів, по-перше, мала не цільовий, а процесуальний характер (орієнтований на процес регулювання, управління, контролю, а не на задоволення потреб громадян), по-друге, навіть у ринково орієнтованій країні, такій як США, запровадження методів управління, притаманних приватному сектору, стримується чиновництвом, не зацікавленим у кінцевому результаті діяльності.

Водночас саме визначення груп клієнтів-споживачів дало змогу виявити соціальні пріоритети надання державних послуг. Серед таких груп: особи, які потребують соціального захисту (і отримують допомогу від федерального та місцевих урядів); підприємці; громадськість; суб'єкти, які перебувають у правових відносинах; представники сфери управління природними ресурсами; наукове та академічне співтовариства; працівники місцевих урядів, місцевого самоврядування, інші партнери федерального уряду; мандрівники, туристи, американці, які виїхали за кордон; федеральний уряд США та федеральні службовці; військові ветерани. Ці групи фактично є категоріями проблемно-клієнтної типології державних послуг, орієнтованої на максимізацію соціальної ефективності й розробленої відповідно до соціальних пріоритетів США.

На нашу думку, в Україні існує нагальна потреба в розробленні й офіційному затвердженні саме такої клієнтоорієнтованої типології державних послуг, яка врахувує пріоритети соціального розвитку.

4. Класифікація адміністративних послуг

Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. N 90-р класифікує публічні управлінські послуги в залежності від суб'єкта, що надає публічні послуги, розрізняють державні та муніципальні послуги.

Державні послуги надаються органами державної влади (в основному виконавчої) та державними підприємствами, установами, організаціями, а також органами місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів державного бюджету.

Муніципальні послуги надаються органами місцевого самоврядування, а також органами виконавчої влади та підприємствами, установами, організаціями в порядку виконання делегованих органами місцевого самоврядування повноважень за рахунок коштів місцевого бюджету.

В науковій літературі подано більш складні класифікації. Так, В. Долєчек поділяє адміністративні послуги таким чином:

- послуги державного управління щодо всього у загальному сенсі;

- послуги державного управління окремим громадянам (фізичним або юридичним особам) за їх заявою

І. Голосніченко поділяє адміністративні послуги на такі, що забезпечують:

- розпорядчу діяльність;

- організаційну діяльність;

- - або результат діяльності адміністративного органу [16, 54].

Між тим розмаїття визначень і підходів до функцій і повноважень дає підстави для появи досить широкого спектра класифікацій послуг. Зокрема послуги можна згрупувати таким чином:

1) за змістом адміністративної діяльності:

а) видача дозволів (на зайняття окремими видами підприємницької діяльності; на проведення мітингів, демонстрацій; на розміщення реклами), а також акредитація, атестація, сертифікація;

б) ведення реєстрів (реєстрація актів громадського стану, суб'єктів підприємницької діяльності), у тому числі легалізація суб'єктів (легалізація об'єднань громадян);

в) легалізація актів (консульська легалізація документів), нострифікація (визнання дипломів, виданих в інших країнах) та верифікація (установлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України);

г) соціальні послуги - визнання статусів, прав осіб (призначення пенсій, субсидій);

2) за рівнем повноважень:

а) послуги із централізованим регулюванням (закони, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади);

б) послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади);

в) послуги зі «змішаним» регулюванням (коли водночас здійснюється централізоване та локальне регулювання);

3) за предметом (характером) розв'язуваних питань:

а) підприємницькі (або господарські) послуги;

б) соціальні послуги;

в) земельні послуги;

г) будівельно-комунальні послуги;

д) житлові послуги та ін.

Слід відрізняти типи державних (і, до речі, муніципальних послуг) від їх видів за споживчими якостями (змістом).

Типологізувати державні послуги доцільно за рівнем надання (центральні органи влади, їх місцеві підрозділи, органи місцевого самоврядування), джерелами фінансування витрат на послуги (державний, місцевий бюджет, державні та недержавні позабюджетні фонди, спеціальні фонди, благодійні фонди тощо), ступенем гарантування (захищені або незахищені статті бюджету), способом регламентування (правове, адміністративне, відомче, загальнодержавне або місцеве чи корпоративне), способом оплати послуг кінцевим споживачем (платні, у тому числі в кредит, частково платні, безкоштовні бюджетні, корпоративні або благодійні, страхові). Тобто основ для типології послуг не так багато, як і власне типів за кожною класифікацією.