Вступ

неповнолітній судимість кримінальний закон

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх має важливе значення у кримінальному праві оскільки неодноразово привертало увагу науковців та практиків. Актуальність цього питання проявляється в тому, що неповнолітні завжди визнавались злочинцями особливого роду і крім того в даний час це одна із найбільш уражених верств населення.

Статистика Міністерства внутрішніх справ України свідчить про те, що рівень злочинності в Україні є досить високим [1]. На такому фундаменті й зростає злочинність серед неповнолітніх. Також ця проблема пов'язана насамперед з політикою, що проводиться в нашій державі та з багатьма пов'язаними з нею явищами, тому це питання ми повинні розглядати як на загальносоціальному рівні, так і на рівні законодавства, зокрема законодавства що регулює питання кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Інтеграція України в міжнародну спільноту неможлива без повного приведення національного законодавства у відповідність до загальновизнаних міжнародних стандартів, які закріплені в багатьох міжнародних правових актах, зокрема в ООН. Порівняльний аналіз свідчить про те, що законодавство України має багато недоліків (колізій, прогалин), оскільки не відповідає положенням міжнародно - правових актів, тому потребує узгодження з ними, оскільки це негативно позначається на правозастосовній практиці.

Дана тема має надзвичайно важливе значення для кримінального права і потребує значного опрацювання теоретичного та практичного матеріалу, зокрема: законодавства, судової практики у цій категорії справ, наукових положень щодо шляхів вирішення проблемних питань застосування кримінального законодавства у сфері кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Предметом курсової роботи є особливості суспільних відносин щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх внаслідок скоєння ними суспільно - небезпечних діянь, що визначаються злочинами згідно із Кримінальним кодексом України, тобто кримінальне законодавство, що визначає особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх в Україні.

Значний унесок у дослідження цієї проблеми зробили такі науковці: Ю.А. Абросімова, В.С. Афанасьєв, О.М. Бандурка, В.В. Василевич, Д.Л. Виговський, В.В. Голіна, О.М. Джужа, Н.П. Дубініна, В. І. Женунтій, Р. І. Ісаков, Т.Л. Кальченко, І. І. Карпець, О.Г. Колб, І. С. Кон, С.М. Корецький, М.М. Корчовий, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецова, І. І. Лановенко, П.П. Михайленко, А.Й. Міллер, Г.М. Міньковський, Г.В. Осипов, Т.Г. Перепелиця, Г.О. Пономаренко, О.Р. Ратинова, Ф.М. Решетнікова, А.Б. Романюк, О.Б. Сахаров, Н.О. Сущенко, Д.М. Тичина, О.М. Хархан та ін. [2, c. 177].

В курсовій роботі будуть розглянуті питання щодо визначення поняття «неповнолітній», визначення його як суб'єкта злочину в кримінальному праві, особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх та особливості їх призначення, особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, особливості зняття та погашення судимості для неповнолітніх.

Вивчення зазначених питань щодо неповнолітніх безумовно допоможе встановити закономірності, що відображають реальний взаємозв'язок між ними [3, c. 180].

1. Вік кримінальної відповідальності, критерії його встановлення в законі про кримінальну відповідальність

Задля дослідження даного питання ми повинні звернутись до теорії кримінального права і визначити поняття суб'єкта злочину, що визначає за своєю сутністю питання про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. У ч. 1 ст. 18 встановлено, що суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Із цього визначення випливає, що ознаками суб'єкту складу злочину є:

v те, що це фізична особа (тобто суб'єктом складу злочину визнається людина, тому ними не можуть бути визнані юридичні особи, тобто різного роду підприємства, установи, організації);

v осудна особа (визначено в ст. 19 Кримінального кодексу України, що визначає осудною особу, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно - небезпечного діяння перебувала в стані неосудності);

v досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Для вирішення питання щодо особливостей притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх має значення третя ознака суб'єкту складу злочину, а саме вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Дану ознаку розкриває ст. 22 Кримінального кодексу України. У ч. 1 ст. 22 визначено, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Цей вік прийнято називати загальним віком кримінальної відповідальності. У ч. 2 цієї ж статті встановлено знижений вік кримінальної відповідальності (від чотирнадцяти до шістнадцяти років), що і є встановлений як вік неповнолітніх в кримінальному законодавстві. Згідно з цим законодавець встановлює кримінальну відповідальність для неповнолітніх лише за злочини які мають значну суспільну небезпечність (умисне вбивство (статті 115-117), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308) і т.д.).

Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку про те, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів: а) насильницькі злочини; б) майнові злочини [4, c. 141]. В основі зниження віку кримінальної відповідальності за ці злочини покладено такі критерії:

1) рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідомлювати фактичні об'єктивні ознаки та суспільну небезпечність перелічених злочинів;

2) значна поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

3) значна суспільна небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.

Також характеризуючи критерії встановлення в кримінальному законі віку з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх необхідно звернути увагу на те, що соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачає з'ясування того, на якому етапі свого розвитку особа, що формується, набуває здатності нести кримінальну відповідальність.

Необхідно розуміти різницю між поняттями «дитина» та «неповнолітній». слушною є позиція О.В. Марцеляка, який зазначає, що поняття «дитина» ширше за поняття «неповнолітній», оскільки містить характеристику важливого періоду життя людини, тоді як останнє акцентує увагу на відсутності в людини певної риси, а саме: досягнення особою віку повноліття [5, с. 48].

Варто звернути увагу на питання встановлення віку неповнолітнього в кримінальному праві, оскільки така особа не завжди має документи що визначає її вік (паспорт чи свідоцтво про народження). В разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів громадянського стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналів обліку новонароджених тощо. За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою (п. 5 ст. 76 КПК). У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років суд приймає рішення виходячи із встановленого експертом мінімального віку[6].

Отже, суб'єкт зі зниженим віком кримінальної відповідальності - це питання про досягнення особою певного віку і тому під впливом соціального середовища неповнолітній може нести кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу. Законодавець визначаючи цей критерій розуміє, що неповнолітній який буде нести кримінальну відповідальність буде розумітись не як особа яку просто притягнули до відповідальності, а як особа, яка усвідомлює що порушує суспільні відносини певного ступеня і бажає виправити свою поведінку. При встановлені вікової межі треба враховувати й можливу відсталість розвитку конкретного неповнолітнього, тому при провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочини неповнолітнього необхідно з'ясувати стан його здоров'я та загального розвитку.

2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності

Для того щоб правильно відповісти на це питання зазначимо, що кримінальна відповідальність - це передбачене КК вимушене зазнавання особою державно - примусових обмежень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, штраф) та іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади), тобто обмеження прав і свобод особи, що індивідуалізується в обвинувальному вироку суду і здійснюється спеціальними органами держави. Звільнення ж від кримінальної відповідальності являє собою реалізацію державою в особі суду свого повноваження, відповідно до якого вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК, від державного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого майнового або іншого характеру, передбачених законом за вчинення даного злочину.

Поняття кримінальної відповідальності та звільнення від кримінальної відповідальності є нерозривно пов'язані між собою оскільки держава в особі суду може притягнути до кримінальної відповідальності та звільнити ж від цього виду юридичної відповідальності за наявності певних підстав. За загальним правилом особа повинна бути піддана покаранню, але тут же й обговорюється питання про звільнення від неї.

Законом про кримінальну відповідальність передбачається лише два види звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

2. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК) [7, c. 451].

Особливості звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру: