Сумлінна поведінка - це дотримання неповнолітнім вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку, свідоме дотримання дисципліни, вказівок адміністрації, наявність подяк і відсутність стягнень, участь у роботі самодіяльних організацій. Показник виправлення повинний бути заснований на всебічному обліку даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарань.

Сумлінне ставлення до праці та навчання - це сумлінне виконання засудженим неповнолітнім своїх обов'язків, сумлінне ставлення до праці та навчання, дбайливе відношення до устаткування, виконання робочих чи навчальних завдань тощо [12, c. 367].

У Кримінально - виконавчому кодексі України, а саме у ч. 2 ст. 130 зазначено що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно - дострокового звільнення від відбування покарання.

Зазначимо також, що до неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується.

2) ст. 107 застосовується до осіб, що вчинили злочин до досягнення вісімнадцяти років, незалежно від віку на момент умовно - дострокового звільнення;

3) умовно - дострокове звільнення застосовується лише до осіб, що відбувають позбавлення волі;

4) застосування цього виду звільнення не залежить від тяжкості скоєного злочину.

Частина третя ст. 107 КК визначає, що умовно - дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до всього сказаного щодо цього виду звільнення від покарання та його відбування ми можемо сказати, що наслідками його буде повне звільнення особи від не відбутої частини покарання призначеного судом. Згідно із ч. 5 ст. 107 КК скажемо, що, якщо неповнолітній вчинить новий злочин щодо якого застосоване умовно - дострокове звільнення, то суд буде призначати йому покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 та 72 КК.

Приходимо до висновку, що звільнення неповнолітніх від кримінального покарання та його відбування віддзеркалює привілейований правовий стан осіб, які вчинили злочин до 18-річного віку, у кримінальному законодавстві [13, с. 55 - 56].

5. Особливості зняття та погашення судимості для неповнолітніх

Для відповіді на дане питання потрібно звернутись до інституту погашення та зняття судимості, визначити поняття зняття та погашення судимості, охарактеризувати їх та співставити.

Погашення судимості - це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов [14, c. 95]. У ст. 89 КК встановлюються диференційовані строки погашення судимості залежно від різних обставин, зокрема: а) виду покарання; б) строку покарання, яке відбуте винним; в) тяжкості злочину (відповідно до ст. 12 КК) (наприклад: п. 7 ч. 1 ст. 89 КК: особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину і т.д.).

У зв'язку з тим, що погашення судимості пов'язується законом із спливом певних строків, важливе значення мають передбачені у ст. 90 КК правила обчислення цих строків. У ч. 1 цієї ж статті визначає загальне правило, згідно з яким строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (наприклад якщо особу було позбавлено волі і додатково позбавлено права обіймати певні посади, то строк, що погашає судимість, буде обчислюватись тільки після відбуття додаткового покарання). Крім цього існують інші правила обчислення строків погашення судимості відповідно до певних умов визначених в ст. 90 КК.

Якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинила злочин, то відповідно до ч. 5 ст. 90 КК перебіг цього строку переривається й останній обчислюється заново після фактичного відбуття покарання (основного й додаткового) за новий злочин. У таких випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин.

Отже, при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа.

Зняття судимості - припинення судимості постановою суду. На відміну від погашення судимості, сплив встановленого строку та невчинення нового злочину, не припиняють стан судимості. У цьому випадку необхідне є розгляд цього питання судом, що є його правом, що передбачено у ст. 91 КК.

Відповідно до ст. 91 КК визначаються такі умови зняття судимості:

1) відбування особою покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі;

2) зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці довела особу до її виправлення;

3) сплив не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК;

4) порядок зняття судимості встановлюється КПК.

Отже, погашення і зняття судимості є різними формами припинення стану судимості [15]. Воно можливе лише за наявності передбачених КК підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом, в той час як зняття судимості цього потребує.

Варто зазначити, що чинний КК містить як загальні норми про зняття та погашення судимості (статті 88-91 КК), так і положення про особливості застосування цього інституту до осіб, які вчинили злочини до досягнення ними вісімнадцятирічного віку (ст. 108 КК) (тобто спеціальні положення, що визначають тривалість строків погашення судимості та умови дострокового зняття судимості для неповнолітнього.

Такими, що не мають судимості визнаються неповнолітні (ч. 2 ст. 108):

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

У ч. 3 ст. 108 зазначено, що дострокове зняття судимості допускається лише до особи, яка відбула покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин за підставами визначеними в ч. 1 ст. 108, після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, що зазначено в ч. 2 ст. 108 КК.

Отже, відповідно до вищесказаного можна сказати, що як і в інших поставлених проблемах цієї курсової роботи погашення та зняття судимості для неповнолітніх регулюється загальними та спеціальними нормами КК. Так само як і в інших питаннях ми можемо прослідкувати закономірність, яка виявляється у тому, що для суб'єкта злочину зі зниженим віком кримінальної відповідальності характерним є гуманізація кримінально - правових норм про що свідчать загальні та спеціальні правила, що встановлені в КК. Не оминуло це явище й інститут зняття та погашення судимості про що свідчить ст. 108 КК в Розділі ХV, що визначає особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. При вирішенні питання щодо зняття та погашення судимості слід вміти користуватись даними поняттями і розуміти різницю між погашенням та зняттям судимості. Погашення судимості в повній мірі регулюється законом, а зняття судимості розглядається судом, що є його правом.

Висновки

Отже, визначаючи суб'єкта злочину, ми вияснили, що існує суб'єкт складу злочину із загальним віком кримінальної відповідальності та зниженим віком кримінальної відповідальності. Суб'єкт складу злочину зі зниженим віком кримінальної відповідальності визначається кримінальним законодавством як неповнолітній. Судячи про це явище, ми можемо сказати, що неповнолітній - це особа, яка лише формує свою особистість, тому вона має певні свої психо - фізичні особливості, і коли йде річ про притягнення до кримінальної відповідальності та покарання такого суб'єкту ми керуємось спеціальними положеннями, що визначені в Розділі ХV Кримінального кодексу України, тобто це особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Вивчення цієї проблеми та поглиблення знань щодо неї має важливе значення у всіх аспектах, зокрема воно повинно визначатись на загальнодержавному рівні, оскільки як інші суспільні відносини демонструє нам політику, що проводиться в нашій державі і відповідність її міжнародно - правовим нормам, що дозволяє нам оцінювати певні статистичні дані щодо рівня злочинності в Україні.

Безумовно неповнолітній це особа, яка перебуває на перехідному періоді свого життя. При встановленні вікової межі кримінальної відповідальності законодавець виходив з того, що з досягненням шістнадцяти та чотирнадцяти років неповнолітні здатні повністю усвідомлювати значення своїх діянь (їх суспільну небезпечність) та керувати ними. Однак при цьому ми повинні враховувати й можливу відсталість в розвитку конкретного неповнолітнього, тому при кримінальному проваджені, а саме на стадії досудового слідства необхідно з'ясувати такі особливості, що буде виражати принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання.