Правовому інституту, що регулює питання кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх притаманні свої особливості. Це насамперед гуманізація поряд із загальними нормами. Важливим аспектом також є те, що лише до неповнолітнього можуть застосовуватись примусові заходи виховного характеру, що свідчить про головної мети покарання, а саме соціальної реабілітації особи, тобто це виправлення засудженого та в подальшому запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для кращого трактування поняття та характеристики примусових заходів виховного характеру необхідно посилатись на ч. 2 ст. 105 КК та Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15.05.2006 №2, що виражає правозастосовне судове тлумачення цього явища в кримінальному праві. Також важливе місце в цьому аспекті має Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» 27.02.2004 №2, що насамперед визначає небезпечні дії, спрямовані на втягнення осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, у злочинні групи, у вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, а також тих, які поєднані з незаконним обігом наркотичних засобів або зброї, із застосуванням насильства посягають на статеву свободу та статеву недоторканність особи [16], які визначені у Кримінальному кодексі України та потребують безпосереднього тлумачення для об'єктивного розуміння цього явища та додержання законності при вирішені таких справ.

Продовжуючи вивчення особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх зазначимо, що існують спеціальні у станови для таких осіб на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку. Їхній правовий статус визначається Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».

Враховуючи вищесказане зазначимо, що неповнолітній в кримінальному праві - це той об'єкт вивчення, що демонструє нам внесення своїх корективів в інститути кримінального права.

Безумовно ця проблема потребує подальшого вивчення та дослідження науковцями в сфері кримінального права задля кращого функціонування державної політики та дотримання міжнародно - правових норм, які були ратифіковані Україною, зокрема: Конвенція ООН про права дитини від 20. 11. 1989 р., Декларація про права дитини від 20. 11. 1959 р., Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25. 01. 1996 р. і т.д., оскільки неповнолітній повинен зростати зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності.

Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок про необхідність правового захисту неповнолітніх, у тому числі й кримінально-правовими засобами. Реальна ситуація в країні в умовах несприятливого впливу факторів соціальної та біологічної екології зумовлює зростання небезпечних для молодого покоління і суспільства в цілому явищ: ранньої алкоголізації і наркоманії, омолодження злочинності, безпритульності, особливо серед неповнолітніх тощо. На даному етапі на державному рівні визнані суттєвість та масштабність завдань щодо охорони життя і здоров'я дітей та молоді, попередження негативних проявів у їх середовищі, сформовано у зв'язку з цим окремий напрям державної політики [17, c. 15]

Список використаної літератури

1. Стан та структура злочинності в Україні за 2012 р. [Електронний ресурс]: за даними держ. стат. М-ва внутр. справ України Урядовий портал. - 2012. - Режим доступу:

http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/doccatalog/list? currDir=67108

2. Джужа О.М. Основи Кримінального права України / О.М. Джужа // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - 2013. - №1. - С. - 285. с.

3. Вісник Кримінологічної асоціації України №3: збірник наукових праць [редкол. Л.М. Давиденко, Т.А. Денисова, О.М. Джужа та ін.]. - Х.: Золота миля, 2013. - 264 с.

4. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю. В Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4 - те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. - 456 с.

5. Марцеляк О. Омбудсман з прав дитини: проблеми формування та розвитку у світі і в Україні / О. Марцеляк // Право України. 2003. - №10. - С. 44-48.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 №5. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04

7. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Ю.В. Баулін, В. І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 3-є вид., перероб. І допов. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 496 с.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15.05.2006 №2. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06

9. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 верес. 2014 року: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2014. - 212 с. - (Кодекси України)

10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - 2-е вид., перероб і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 480 с.

11. Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2009. - число 1 (14). - 308 c.

12. Кримінальне право України. Загальна Частина: Навчальний посібник / Альошин Д.П., Байлов А.В., Васильєв А.А., Вапсва Ю.А. та ін. / За заг. ред. Вапсви Ю.А. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - 379 с.

13. Хряпінський П.В. Позитивна кримінальна відповідальність (зміст, форми та реалізація): науковий нарис / П.В. Хряпінський. - Запоріжжя: ЗНУ, ТОВ «КСК-Альянс», 2008. - 115 с.