План

• Вступ
• Розділ І. Правові основи державної служби в країнах ЄС
• 1.1 Правові основи державної служби в Німеччині
• 1.2 Правові основи державної служби у Франції
• 3.3 Правові основи державної служби у Великій Британії
• Розділ ІІ. Особливості підготовки державних службовців в країнах ЄС
• 2.1 Особливості підготовки деражавних службовців в Німеччині
• 2.2 Особливості підготовки державних службовців у Франції
• 2.3 Особливості підготовки державних службовців у Великій Британії
• Розділ ІІІ. Система перепідготовки та підвищення кваліфікації в країнах ЄС
• 3.1 Система перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Німеччині
• 3.2 Система перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців у Франції
• 3.3 Система перепідготовки та підвищення кваліфікації в Великобританії
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ Суспільство і держава потребують підготовки нової генерації і підвищення кваліфікації вже працюючих керівників і фахівців органів державної влади формування реального і перспективного резерву їх кадрів, щоб своєчасно були підготовлені фахівці для заміщення нових посад, зокрема в нових структурах державного апарату, щоб покращувалась якість і підвищувалася ефективність управлінського процесу. Тому, для того, щоб ефективно управляти змінами в різних сферах суспільного життя, в багатьох західних країнах чимала увага приділяється підготовці кадрів для державної служби. Службовці повинні мати спеціальний рівень професійної підготовки, оскільки професійна підготовка є однією з найефективніших методів вирішення даної проблеми. Професійна підготовка дозволяє засвоїти нові знання, уміння, навики і проблеми забезпечення високої якості навчання. Обов'язковими умовами під час вступу на державну службу є наявність базової освіти і спеціальне попереднє навчання. В цілях професійного зростання впродовж практично всієї кар'єри проводиться підвищення кваліфікації, перепідготовка, стажування та ін. Не дивлячись на різноманітність стилів державного управління, проблема підвищення якості роботи державного апарату актуальна для багатьох країн. Тому, я вважаю, що особливості підготовки державних службовців є дуже актуальною темою в наш час, оскільки для того, щоб система управління працювала ефективно, необхідно приділяти значну увагу підготовці і підвищенню кваліфікації персоналу. Ефективність підготовки і підвищення кваліфікації чиновників у великій мірі обумовлена тісною взаємодією учбових закладів (університетів, академій, шкіл, коледжів та ін.) з відповідними державними органами. У багатьох країнах створюються спеціальні учбові заклади для підготовки кадрів державної служби, навчанню в яких передує суворий відбір. Предмет дослідження: предметом дослідження моєї курсової роботи є державна служба. Об`єкт дослідження: об'єктом дослідження є система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців у Франції, Німеччині та Великобританії. Мета: метою курсової роботи є виявлення характерних особливостей системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців у Франції, Німеччині та Великобританії. Тому, засобами досягнення мети курсової роботи є: 1). Виявлення правових основ державної служби 2). Виявлення особливостей системи підготовки державних службовців у Франції, Німеччині і Великобританії 3). Виявлення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців у Франції, Німеччині та Великій Британії. Розділ І. Правові основи державної служби в країнах ЄС 1.1 Правові основи державної служби в Німеччині Дуже цікавим фактом є те, що в Німеччині немає поняття "державна служба". Після Першої світової війни з`явився термін "публічна служба" і це поняття стало використовуватися німецькими політологами. В функціональному розумінні "публічна служба" - це діяльність, яка має на меті виконання загальнодержавних завдань управління. В інституціональному розумінні під "публічною службою" розуміється спеціальне коло людей, які займаються саме публічними справами. Система державних службовців в Німеччині характеризується правовою базою, яка діє на рівні усіх державних і адміністративних органів. Центральним аспектом є відповідальність та незалежність кожного відокремленого міністерства, які діють в рамках свох поноважень у сфері досягнень цілей та завдання уряду. Їх дяльність регламентується основним законом Німеччини. [2, с.108] В Німеччині на роботу приймаються два типи державних службовців: Державні службовці ("Beamte"). Цих службовців наймають на роботу в якійсь данній державній структурі; Державні представники ("Wffentliche Angestellte"). Данний тип службовців наймається саме на конкретну посаду. Основні принципи державної служби Німеччини закріплені в Основному законі, який задає критерії можливостей, кваліфікації, професійних досягнень та заслуг. Законодавчі повноваження державних службовців закріплені за федеральною владою. Федерація є відповідальною за регулювання правового статусу державних службовців, суддів та воєнних кадрів, які знаходяться на федеральній державній службі, а також в федеральних органах, згідно з держаним законом: Актом про федеральних державних службовців. Крім того, встановлюються регулятивні рамки, які визначають правовий статус усіх інших державних службовців та суддів: Акт, який визначає сферу прав та обов`язків. Ці регламенти мають основні напрямки роботи законодавчих органів в землях Німеччини. Вони повинні бути визначені в відповідних законодавчих органах земель. Головним елементом зайнятості державних службовців є їх обов`язки, які зберігаються протягом усієї їх кар`єри та потребують високого рівня професійних досягнень, відповідальності та бажання досягнути суспільних благ. Державні службовці повинні чесно виконувати свої обов`язки та враховувати суспільне благо під час їх виконання. Тобто, я маю на увазі те, що державні службовці не повинні переслідувати свої власні цілі, а працювати тільки на благо держави. Державні службовці повинні давати рекомендації та надавати підтримку своєму керівництву. Також в їх обов`язки входить підпорядковуватися та виконувати накази керівництва. Та проте, обов`язок виконувати накази керівництва, не звільняють державних службовців від особистої відповідальності. Вони повинні дуже ретельно розглядати законність кожного офіційного акту. Державні службовці зобов`язуються повідомляти своє керівництво про будь-які порушення, які пов`язані з законністю в офіційному порядку и без жодної затримки (право на заперечення). Правове регулювання державної служби в Німеччині засновано на положеннях Основного Закону Німеччини. Державні службовці мають особливі права, які закріплені в Конституції, а також в законах про права чиновників. Було встановлено, що найважливіші державні посади займають чиновники, тобто люди, які назначені на посаду з наданням їм відповідних прав і накладання на них відповідних обов`язків. Ці люди отримують документ, який підтверджує їх призначення на посаду.

державний службовець європейський союз

Конституція Німеччини має конституційну гарантію існування апарату державних чиновників в якості публічного закладу.

В статті 33 Основного закону викладаються основні принципи публічної служби:

1) публічно-правове службове відношення чиновника до держави (сюди також входить принцип публічного нейтралітету держави). Тобто тут мається на увазі те, що будь-який чиновник повинен бути політично благонадійним, він повинен у будь-який час виступити на захист вільного суспільного конституційного устрою та демократичного правопорядку в узгодженні з Основним Законом;

2) пожиттєве призначення на публічну службу (принцип пожиттєвої служби);

3) закінчення публічно-правового положення чиновників засновується тільки на законних положеннях;

4) захист державних чиновників у разі, якщо їм наносять шкоду;

5) соціальне забезпечення за рахунок держави та виплата грошових коштів на утримання, яка відповідає посаді, яку займає чиновник;

6) свобода думки та свобода створення суспільних об`єднаннь;

7) створення особливих представництв чиновництва;

8) право на знайомство з особистою справою;

9) рівний доступ громадян до кожної публічної посади згідно з його кваліфікацією, професійною придатністю та діловими якостями. [3, с.102]

Німеччина є федеративною державою, влада в якій розподіляється на основі Конституції між Федерацією та окремими землями - членами Федерації. Дивлячись на це система державної служби Німеччини підрозділяється на:

1). державну федеральну службу,

2). службу на земельному рівні,

3). службу на рівні общин і структур самоуправління.

Державна служба в Німеччині - це сукупне поняття, яке включає в себе усіх представників, які зайнятті в системі державного управління. Термін " державні службовці" має широке та вузьке розуміння.

Державна (публічна) служба в Німеччині - це діяльність метою якої є виконання загальнодержавних завдань управління. Згідно з Федеральним Законом про чиновників, федеральним службовцем є людина, яка знаходиться в службових відносинах з Федерацією або ж підпорядковується Федерації у вигляді корпорації або організації публічного права. Службовець, який підпорядковується Федерації вважається федеральним службовцем.

Для більшості державних службовців існує статус чиновника. Відносини державної служби є видом публічно-правових відносин, в яких з одного боку виступає чиновник, а з іншого - держава, федерація, земля, община або будь-які інші представництва публічного характеру. В якості суб`єкта в таких відносинах також можуть виступати також міждержавні заклади, до яких ФРГ може направляти свої чиновників, комунальні виконавчі органи, не державні заклади системи просвіти, транспорту, телебачення та ін. Службовці, які працюють на державній службі діляться на типи:

Чиновники;

Службовці;

Працівники державних закладів.

На федеральному, земельному, а також на рівні общин є усі три типи осіб, які знаходяться на державній службі. В залежності від ступеня державного управління розрізняють федеральних чиновників, чиновників землі та чиновників общин.

Чиновники назначаються на службу компетентною владою, а працівники та службовці складають договір, для того, щоб їх прийняли на службу. Чиновники виділені в окрему группу, які мають спеціальну функцію управління та наділені особливим політичним статусом. Вони мають найбільш привілейований статус. Статус державних службовців (чиновників) закріплюється спеціальними законодавчими актами - Федеральним законом про чиновників, який був прийнятий в 1953 році, федеральним дисциплінарним уставом, федеральним законом про оплату праці чиновників, постановою про підвищення на службових сходах. Федеральний закон про чиновників дає загальне поняття про статус чиновників, формулює принципи їх призначення, визначає їх права та обов`язки, та встановлює правила, яким повинен відповідати чиновник. Крім того, правове положення чиновників регулюється постановами влади про захист інтересів персоналу державних закладів, про робочий час федеральних чиновників, про відпустки федеральних чиновників та ін.

До чиновників в Німеччині відносяться не тільки працівники державного апарату - державні службовці, але й вчителя, викладачі вищих шкіл, службовці бундесвера, працівники пошти, залізниці, державних банків та деякі інші.

В Табелях о рангах говориться про існування 16 груп чиновників: