Особливості регулювання праці працівників, які уклали трудовий договір з фізичною особою
Сторінки матеріалу:
Також потрібно відмітити, що вище перераховані підстави припинення трудового договору у випадку припинення правовідносин між працівником та фізичною особою-підприємцем не є вичерпними в силу специфіки таких правовідносин.
Зокрема, Т.Ю. Коршунова зазначає, що громадяни, необхідна чужа праця у особистому споживчому господарстві, перебувають з домашніми працівниками в близькому особистісному контакті і тому повинні мати законне право на розірвання трудового договору не тільки при настанні ситуацій, зазначених в трудовому законодавстві, тому як підставами для розірвання правовідносин з такими працівниками можуть бути, зокрема, грубе ставлення до роботодавця та членів його сім'ї, недбале поводження з майном роботодавця або членів його сім'ї, поширення відомостей, що ганьблять честь і гідність роботодавця [16, 16].
Тобто, мова йде про можливість розірвання трудового договору з підстав, які можуть бути зазначені у ньому. наприклад, у Російській Федерації така можливість передбачена. Відповідно до ст. 307 Трудового кодексу Російської Федерації, трудовий договір з працівником, який працює у роботодавця-фізичної особи, крім підстав, передбачених Трудовим кодексом Російської Федерації, може бути припинений з підстав, передбачених трудовим договором. Строки ж попередження про звільнення, а також випадки і розміри виплати вихідної допомоги та інших компенсаційних виплат визначаються трудовим договором [34].
На цій же підставі, Ю.О. Кучіна робить висновок: “оскільки жоден закон не зможе охопити все різноманіття життєвих перипетій, буде цілком виправдано надати цій групі роботодавців-фізичних осіб можливість розірвати трудовий договір і без пояснення причин. Правда, тоді буде справедливо зобов'язати роботодавця виплатити працівникові вихідну допомогу, яке певною мірою компенсувало б раптову втрату роботи” [18, 83].
Обмеження права фізичної особи-підприємця на звільнення працівників окреслено законодавчими заборонами звільняти працівників в наступних випадках:
1) в період тимчасової непрацездатності працівника;
2) в період перебування працівника у відпустці;
3) якщо працівник не досяг віку вісімнадцяти років;
4) якщо працівником є вагітна жінка чи жінка, яка має дітей віком до трьох років або дитину-інваліда;
5) якщо працівником є одинока матір, яка має дітей віком до п'ятнадцяти років.
Поряд з цим, такі заборони не застосовуються у випадках звільнення передбачених законодавством та у разі припинення роботодавцем-фізичною особою виконання функцій роботодавця.
Таким чином, припинення трудового договору між фізичною особою-підприємцем та працівником може відбуватися за ініціативою самого правника, за ініціативою фізичної особи-роботодавця або через інші обставини, які не залежать від волі сторін та передбачені КЗпП України.
ВИСНОВКИ
Таким чином, за результатами виконаної роботи, можна зробити наступні висновки:
Кожна особа в нашій державі має право реалізувати своє право на підприємницьку діяльність. З моменту проведення державної реєстрації фізичної особи як підприємця, вона набуває якісно нового статусу. При цьому, вона може виступати стороною трудових відносин, бути роботодавцем та наймати працівників на роботу. Не визначеним на законодавчому рівні є аспект, пов'язаний з набуттям фізичною особою-підприємцем трудової правосуб'єктності. На нашу думку, вона наступає з моменту реєстрації її як підприємця.
Щодо самої фізичної особи як наймача праці за трудовим договором, то існує думка, що її трудова правосуб'єктність виникає у особи у 14 років, коли вона вже самостійно може розпоряджатися своїм заробітком і таким чином, наймати працівників.
Трудові права працівників, що передбачені чинним законодавством поширюють свою дії і на працівників, які працюють за наймом у фізичної особи-підприємця. Гарантується право на відпочинок, на нормальну тривалість робочого часу, на охорону праці. Заробітна плата працівникові не повинна бути меншою ніж встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати. Не вирішеним на законодавчому рівні залишається питання щодо можливості укладення трудового договору між працівниками та фізичними особами-підприємцями.