Професійні здібності в загальному - це індивідуально своєрідна структура психологічних властивостей суб'єкта професійної діяльності, що склалася в процесі професійного навчання і діяльності на основі існуючих задатків, загальних й соціальних здібностей та включення їх у свою структуру. Вони відображають успішність професійного навчання в оволодінні складними елементами професійної діяльності [34].

У контексті цього процесу, визначаючи професійні здібності державного службовця, слід розрізняти перш за все управлінські здібності, управлінські знання, уміння та навички.

Отже, професійні управлінські здібності - це індивідуальні особливості управлінця, які є суб'єктивною умовою успішного здійснення й удосконалення управлінської діяльності, що набуваються як у процесі навчання, так і в процесі трудової діяльності.

При цьому, на наш погляд, досить важливими є якості особистості державного службовця - найбільш узагальнені і стійкі параметри, які так чи інакше присутні у всіх видах його діяльності.

Таким чином, управлінські знання - це те, що державний службовець отримує на основі осмислення власного досвіду й досвіду інших, а також літератури з проблем державного управління та державної служби. Мова йде не про всі знання, а лише про ті, які відображають процес реальної діяльності та несуть відповідальність за успішність вирішення справ.

Управлінські уміння можна визначити як конструктивні знання, трансформовані в ті або інші управлінські процедури, що забезпечують ефективність управлінської діяльності.

Отже, уміння - це знання, які реалізуються під час вирішення конкретних управлінських проблем, наприклад, уміння проводити наради, улагоджувати конфлікти. Уміння є відносно стійкими характеристиками особистості державного службовця і залежать як від об'єктивної структури діяльності, у яку він був включений тривалий час, так і від здібностей людини.

Управлінські навички можна визначити як уміння, доведені до рівня автоматизму й існуючі частково на несвідомому рівні, їх можна назвати “управлінські штампи”, що забезпечують ефективність типових, часто повторюваних дій.

Запропонована методологія аналізу стану професіоналізму державних службовців показує, що державні службовці не в повній мірі володіють такими професійними управлінськими уміннями:

- створювати команду управління;

- визначати стратегічні ідеальні орієнтири, мету організації;

- пропонувати кілька варіантів вирішення проблем;

- визначати ймовірність реального втілення програми з урахуванням наявних ресурсів і соціальних наслідків;

- швидко вникати в сутність змін;

- реагувати на нові умови;

- розробляти інноваційні проекти вирішення проблеми, а також стратегію і тактику її реалізації;

- керувати в умовах стресових ситуацій;

- доводити управлінські навички до рівня автоматизму, швидко і точно орієнтуватися в психології і здібностях людей, їх придатності до тієї або іншої діяльності;

- послідовно і наполегливо проводити в життя курс, що відповідає інтересам населення, вимогам демократії і соціальної справедливості.

Серед загальних підходів визначення стану професіоналізму державного службовця заслуговує на особливу увагу модель, розроблена вченими Російської академії державної служби, яка поєднує в собі: