Особливості формування, розвитку та функціонування інституту банкрутства в Україні

205 ГК); · неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усуненню, попре здійсненим судовим заходам щодо відновлення платоспроможності суб'єкта [8, с.352]. Ні Закон України "Про банкрутство", ні Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлюють видів банкрутства і не передбачають критеріїв їх диференціації. Вивчивши та узагальнивши наукову розробку інституту банкрутства, можна виділити такі види банкрутства: правомірне - самобанкрутство; неправомірне - фіктивне, умисне і злісне. Також в залежності від об'єктів процедури банкрутства можна виділити наступні види: банкрутство містоутворюючих підприємств, особливо небезпечних підприємств, банкрутство сільськогосподарських підприємств, страховиків, професійних учасників ринку цінних паперів, банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності громадян, фермерських господарств, банкрутство банків та інших фінансово-кредитних установ. 2.2 Учасники провадження у справі про банкрутство Згідно із Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до учасників справи про банкрутство належать сторони у справі про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи, які беруть участь у справі про банкрутство, фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю та інші особи, передбачені законодавством України. Більш детально розглянемо правове положення кожного із учасників справи про банкрутство. Сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати [11, с. 204]; Також поряд із поняттям боржник в Законі використовується поняття суб'єкт банкрутства. Під суб'єктом банкрутства слід розуміти боржника, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Чинний Закон банкрутами визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, але і фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єктів підприємницької діяльності. Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється на юридичних осіб, які не займаються згідно з їх статутами (положеннями) систематичною підприємницькою діяльністю, та на фізичних осіб - не підприємців. Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом - після того, як господарський суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом [13, с.312].