Примусовий порядок сплати аліментів

План

Вступ

1.Загальна характеристика аліментних правовідносин.

2. Примусовий порядок сплати аліментів:

2.1 Суб'єкти до яких застосовується примусовий порядок сплати аліментів;

2.2 Підстави стягнення аліментів у примусовому порядку;

2.3 Порядок стягнення аліментів.

3. Визначення заборгованості по аліментах та підстави звільнення від її сплати.

4. Відповідальність за прострочення сплати аліментів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Протягом всього періоду становлення суспільства сімейні відносини відігравали важливу роль у духовному, соціальному та економічному розвитку людства. Сім'я завжди визнавалась однією з основних цінностей правового, демократичного суспільства. Сімейні зв'язки вважалися найбільш міцними, оскільки членів сім'ї об'єднувала кровна спорідненість та добровільне осмислене прийняття на себе батьківських обов'язків. Обов'язок піклуватися про інших членів сім'ї є невіддільним від права кожного на її утворення. Таке піклування стосується, тих членів сім'ї, які в силу об'єктивних факторів (вік, непрацездатність зумовлена хворобою, піклування про інших членів сім'ї тощо) не можуть самостійно забезпечити належні умови свого життя. За наявності такої можливості особа повинна надати допомогу як через створення сприятливих умов для життя особи, так і матеріальну. Формою реалізації матеріальної допомоги є аліменти, які сплачуються членами сім'ї на підставах та у порядку, встановленому нормами національного законодавства.

Довгі роки в Україні аліментні правовідносини регулювалися виключно імперативними нормами, що не дозволяло їх учасникам обирати найбільш прийнятний спосіб виконання аліментного обов'язку. Положення ж чинного Сімейного кодексу України наблизилися до сімейного законодавства європейських країн та дозволили більш гнучко застосовувати норми кодексу до сімейних правовідносин. Аліментні правовідносини набули нового змісту.

Проте, незважаючи на диспозитивні засади регулювання сімейних відносин та законодавчо закріплену можливість договірного регулювання саме аліментних правовідносин, актуальним залишається питання їх стягнення у примусовому порядку. Часто, в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників особи не можуть домовитись з питання сплати аліментів. Це призводить до необхідності застосування імперативного методу регулювання відносин.

Законодавча регламентація примусової сплати аліментів спрямована не лише на виконання обов'язку одним із членів сім'ї, а й на захист права на утримання, яке надано іншим членам сім'ї. Крім того, це ще й один із способів захисту материнства, батьківства та дитинства. Чим більш дієвий, законодавчо встановлений, механізм забезпечення виконання обов'язку із сплати аліментів, тим ефективнішим є захист порушених, оспорених чи невизнаних прав на їх отримання.

Питання примусової сплати аліментів досліджується як складова частина майнових сімейних правовідносин. У своїх наукових працях це питання розглядали такі вчені-правники як: М.В. Анткольська, Л.В. Афанасьева, Е.М. Багач, Л.М. Баранова, Ю.В. Білоусов, В.І. Борисова, І.В. М.М. Дякович , І.В. Жилінкова, З.В.Ромовська, Л.В. Тихомирова, М.Ю. Тихомиров та ін.

Проте серед вчених досі немає єдиного розуміння понять «аліменти» та «аліментні правовідносини», не сформовано чіткої позиції щодо того, хто виступає відповідачем у даній категорії справ, а також не визначено порядок стягнення аліментів за наявності іноземного елементу. До того ж, кількість судових справ, пов'язаних із стягненням аліментів та їх складність постійно зростають.

Вказане зумовило тему цієї наукової роботи та вказує на її актуальність.

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні положень та науковому аналізі правових питань які стосуються примусового порядку сплати аліментів, суб'єктів та змісту правовідносин, які при цьому виникають, а також юридичних гарантій реалізації з одного боку права особи на отримання аліментів, а з іншого - обов'язку протилежної сторони на надання такого утримання.

Завдання дослідження зумовлені постановленою метою і полягають у тому, щоб:

- здійснити порівняльний аналіз понять «утримання» та «аліменти», проаналізувати наукові підходи щодо тлумачення останнього та здійснити його загальну характеристику;

- на основі ґрунтовного та всебічного аналізу нормативних та теоретичних положень охарактеризувати суб'єктів, порядок та підстави примусового стягнення аліментів;

- розглянути та дослідити особливості примусової сплати аліментів у залежності від суб'єктів, між якими виникають аліментні правовідносини;

- розглянути порядок визначення заборгованості по сплаті аліментів, а також можливості звільнення від її сплати

- проаналізувати відповідальність, яка застосовується до осіб, які не виконують обов'язкового рішення щодо сплати аліментів.

1.Загальна характеристика аліментних правовідносин

сплата аліменти примусовий заборгованість

Сімейні правовідносини за своєю юридичною природою поділяють на особисті немайнові та майнові. Майнові відносини складають значну частину предмету регулювання сімейного законодавства. Вони походять від особистих немайнових відносин, тісно з ними пов'язані та спрямовані на їх обслуговування.

Аліментні правовідносини належать саме до майнових сімейних правовідносин. Їх метою є утримання непрацездатних і таких, що потребують матеріальної допомоги членів сім'ї, перелік яких чітко визначений у законі. Сімейний кодекс України встановлює обов'язок по утриманню того з подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, по утриманню дитини, до досягнення нею повноліття та повнолітніх дітей, а також інших членів сім'ї та родичів. Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. № 2947-III (в ред. від 09.12.2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття закріплює також частина 3 ст. 51 Конституції України. Конституція України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

Саме законодавче поєднання та використання понять «аліменти» та «утримання» вимагає, передусім, конкретизації їх змісту, послідовності застосування та визначення кола зобов'язань, які з ними пов'язані. Цього можна досягнути лише шляхом комплексного аналізу як законодавчих положень, так і наукових позицій з вказаного питання.

Слово «аліменти» має латинське походження - «alimentum» - їжа, харчі. В українській юридичній лексиці воно вперше появилося завдяки Кодексу 1926 р., розділ 4 якого мав назву «Стягання утримання (аліментів) з членів сільського господарства (двору)». Указом Президії Верховної Ради УРСР від 15 вересня 1945 р. у ст. 31 цього Кодексу було включено словосполучення «кошти на утримання дитини (аліменти)». Ромовська З. В. Українське сімейне право : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / З. В. Ромовська. - К. : Правова єдність, 2009. - C. 453

У Кодексі про шлюб та сім'ю 1969 р. терміни «аліменти» та «утримання» використовувалися як самостійно, так і в парі: «утримання (аліменти)». Глава 12 цього Кодексу мала назву «Аліментні обов'язки батьків і дітей», однак перша її стаття 80 - «Обов'язок батьків утримувати своїх дітей». Кодекс про шлюб та сім'ю від 20.06.1969р. № 2006-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2006-07

Аналіз наукових визначень понять «аліменти» та «утримання» дозволяє говорити про те, що поняття «утримання» є ширшим ніж поняття «аліменти». Аліменти становлять вид утримання в межах сімейних та шлюбних правовідносин і є виключно сімейно-правовою категорією. При цьому, права та обов'язки з утримання можуть виникнути між членами сім'ї та родичами не лише на підставі сімейних правовідносин, а й на підставі договору довічного утримання (догляду) чи спадкового договору. Утримання, яке надається не в силу юридичного обов'язку, а на підставі моральних норм, не також може вважатись аліментами. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. / [С.П. Індиченко, B.C. Гопанчук , О.В. Дзера , Л.А. Савченко] -- К.: Вентурі., 1997. -- К.: Вентурі., 1997. -- С.89 До того ж стороною у правовідносинах з утримання може бути й держава. Багач Е.М. Сімейний кодекс України : науковий-практичний коментар / [Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов та ін] - К.: Ліга 2010. - С.565

Ще однією відмінністю між утриманням та аліментами, як вказують Л.В. Тихомирова та М.Ю.Тихомиров, є матеріальна форма останніх. Аліменти трактуються як кошти, певна грошова сума: «це матеріальні засоби на утримання, які зобов'язані надавати одні особи іншим відповідно до закону в силу існуючих між ними шлюбних чи інших сімейних відносин». Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Алиментные права и обязанности членов семьи: практическое пособие / [под ред. М.Ю. Тихомирова]. - «Изд. Тихомирова М.Ю.», 2011 г. - С. 3

З.В.Ромовська зазначає, що термін «утримання» відображає нормальний, звичний розвиток подій, без тиску закону чи рішення суду. Термін «аліменти» застосовується там, де стабільність стосунків порушена. Ромовська З. В. Українське сімейне право : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / З. В. Ромовська. - К. : Правова єдність, 2009. - C. 453 Однак, зважаючи на закріплення нормами сімейного законодавства можливості договірного регулювання аліментних правовідносин, вважаємо, що така позиція науковця не є достатньо переконливою.

Таким чином, термін «аліменти» доцільно використовувати, коли мова йде про матеріальне забезпечення учасників сімейних правовідносин в силу права одного на отримання аліментів та кореспондуючого обов'язку іншого.

Варто також звернути увагу на використання у юридичній літературі такого поняття як «аліментне зобов'язання». У науковій літературі використання цього терміну пояснюється тим, що на відміну від терміну «обов'язок» термін «зобов'язання» у науці і практиці дає можливість врахувати, що суб'єктивному аліментному обов'язку відповідає суб'єктивне право іншої особи. Афанасьєва Л.В. Аліментні правовідносини в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Л.В. Афанасьєва - Харків, 2003. - С. 6