Наведемо декілька важливих доктрин розуміння поняття «аліментне зобов'язання»: це правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана при наявності умов, передбачених законом, утримувати іншу сторону, члена своєї сім'ї чи родича, а остання вправі вимагати виконання даного обов'язку» (З.В. Ромовська Ромовська 3. В. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар / З.В. Ромовська -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. -- С. 169); встановлений законом обов'язку певних членів сім'ї утримувати інших членів сім'ї, що потребують допомоги (О.Й.Пергамент Пергамент А.И. Алиментные обязательства по советскому праву / А.И. Пергамент - М. : Госюриздат, 1951. - С. 6); правовідношення, що виникає на підставі передбачених у законі юридичних фактів, за якими одна сторона зобов'язана утримувати іншу сторону - дружину (чоловіка), жінку (чоловіка) за умови тривалого спільного проживання без реєстрації шлюбу, родича або свояка певного ступеня спорідненості чи свояцтва, особу, яка взяла у свою сім'ю дитину, що є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, вихованця, а останні вправі вимагати виконання даного обов'язку (Л.В.Афанасьєва Афанасьєва Л.В. Аліментні правовідносини в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Л.В. Афанасьєва - Харків, 2003. - С.10); правовідношення, яке виникає на підставі передбачених у законі юридичних фактів, в силу яких одні члени сім'ї зобов'язані надавати утримання іншим її членам, а останні вправі вимагати цього утримання (М.В.Антокольська Анткольська М.В Семейное право [2-е изд., перераб. и доп.] / Антокольская М.В. - М.: Юристъ, 2002. -- С. 243). Як бачимо, «аліментне зобов'язання» та «аліментні правовідносини» є поняттями тотожними.

Отже, аліментні правовідносини (зобов'язання) можна визначити як правовідносини, які виникають на основі законодавчо встановлених фактів між учасниками сімейних відносин, зміст яких становить обов'язок одного суб'єкта надавати утримання іншому у порядку встановленому договором (за домовленістю) або законом.

В основі виникнення аліментних правовідносин лежать передбачені законом юридичні факти: договір про сплату аліментів або рішення суду про примусову їх сплату, в силу якого один член сім'ї вправі вимагати виплату аліментів від інших членів сім'ї, а останні зобов'язані їх виплачувати. Кузнецова И.М. Семейное право / И. М. Кузнецова - М.: Юристъ, 1999. - С. 47

Суб'єктами аліментних правовідносин відповідно до норм сімейного законодавства є члени сім'ї. Як вказує Л.В.Афанасьєва аліментне зобов'язання характеризується наявністю двох суб'єктів - аліментозобов'язаного (платник аліментів) та аліментоуповноваженого (одержувач аліментів). Останній має суб'єктивне право вимагати надання утримання, якому відповідає юридичний обов'язок аліментозобов'язаної особи. Афанасьева Л.В. Аліментні правовідносини в Україні: Монографія / МВС України, Луг. держ. ун-т внутр. справ. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. - С.40

При цьому закон пов'язує виникнення аліментних зобов'язань не з членством у сім'ї, а із знаходженням у шлюбі, певним ступенем спорідненості та свояцтва. Аліментні правовідносини виникають між подружжям (в тому числі колишнім подружжям), між батьками та дітьми, між іншими членами сім'ї та родичами. Разом з тим, на час існування аліментних правовідносин особи можуть вже не належати до однієї сім'ї, у цьому випадку вони є «колишніми членами сім'ї». Крім того, власне інші родичі можуть також бути членами однієї сім'ї, або, навпаки, ніколи не перебувати в складі однієї сім'ї.

Варто зазначити, що аліментні правовідносини мають конкретно визначений особистий характер. Це означає, що особа, яка виплачує аліменти, не має права передати свій обов'язок іншій особі і, відповідно, особа, яка має право на отримання аліментів, не має права передати це право іншій. Такі права і обов'язки не переходять і за правом спадкування. Крім того, вимоги по аліментах не можуть бути предметом застави, не можуть бути зараховані за зустрічними вимогами боржника, а також аліменти не оподатковуються. Дякович М.М. Сімейне право України : підручник / М.М. Дякович. - К.: Правова єдність, 2009 - С. 195

Враховуючи вказане можна виділити наступні ознаки аліментних правовідносин: майновий та особистий характер, взаємність, тривалість та обґрунтованість існування, цільове призначення, неможливість взаємозарахування.

Зміст аліментних правовідносин становлять взаємопов'язані право однієї особи на отримання аліментів та кореспондуючий йому обов'язок іншої їх сплачувати. З моменту виникнення суб'єктивного права на аліменти в його складі появляється й можливість вимагати примусового виконання відповідного обов'язку іншою стороною. Косова О. Ю.Обязанность содержания и алиментные обязательства /О. Ю. Косова //Правоведение. -2003. - № 4. - С. 70 При цьому законодавство передбачає два порядки виконання такого обов'язку: добровільний та примусовий. Останній має місце у разі виникнення спору про надання коштів на утримання одному з подружжя чи дитини. Сімейне право України: [підручник] / [Л.М. Баранова, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова та ін.]- К.: Юрінком Інтер, 2006. -- С. 164 Його примусовий характер забезпечується рішенням суду, яке набрало законної сили та визначає порядок і спосіб сплати аліментів. Саме примусовий порядок сплати аліментів досліджуватимемо у рамках нашої роботи.

2. Примусовий порядок сплати аліментів

2.1 Суб'єкти до яких застосовується примусовий порядок сплати аліментів

Одним із способів реалізації та захисту права особи на отримання аліментів є їх стягнення в примусовому порядку. Примусова сплата аліментів застосовується зазвичай тоді, коли у сім'ї порушені нормальні зв'язки і вона вже не існує у соціологічному розумінні як певна єдність. Афанасьева Л.В. Аліментні правовідносини в Україні: Монографія / МВС України, Луг. держ. ун-т внутр. справ. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. - С. 43

Як вже вказувалось, відповідно до норми Сімейного кодексу України аліментні правовідносини можуть виникати між наступними групами осіб: між подружжям (в тому числі колишнім подружжям), між батьками та дітьми, між іншими членами сім'ї. Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. № 2947-III (в ред. від 09.12.2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 У кожному із вказаних випадків законодавець встановлює підстави виникнення права на отримання аліментів та порядок виконання кореспондуючого йому обов'язку по їх сплаті. При цьому примусова сплата аліментів може застосовуватись до всіх платників аліментів і реалізується або на підставі рішення суду, або виконавчого напису чи судового наказу.

Звернення до суду з позовом про стягнення аліментів є надійним та ефективним способом захисту порушеного або невизнаного права особи на їх отримання. Суд, здійснюючи правосуддя, всебічно з'ясовує обставини кожної конкретної справи, досліджує всі надані докази, виносить рішення, обов'язкове до виконання, і цим сприяє захисту суб'єктивного права особи. Єфременко В.В. Сторони у справах про стягнення аліментів на дітей / В.В. Єфременко // Форум права - 2007. - № 3. - С.97

Сімейний кодекс України встановлює три черги зобов'язаних суб'єктів аліментних правовідносин: подружжя, батьки та діти; дід, баба, онуки, брати, сестри; вітчим, мачуха, падчерка, пасинок, фактичний вихователь і вихованець. Афанасьева Л.В. Аліментні правовідносини в Україні: Монографія / МВС України, Луг. держ. ун-т внутр. справ. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. - С.44

Аліментні зобов'язання батьків і дітей поряд з аліментними зобов'язаннями подружжя належать до аліментних зобов'язань першої черги, оскільки зазначені особи зобов'язані надавати утримання одне одному незалежно від наявності у них інших родичів. До аліментних зобов'язань другої черги належать зобов'язання щодо взаємного утримання баби, діда, внуків, братів і сестер, а до аліментних зобов'язань третьої черги -- аналогічні зобов'язання мачухи, вітчима, падчерки, пасинка, фактичного вихователя і вихованця. Червоний Ю. С. Сімейне право України: [підручник] / за ред. Ю.С. Червоного - К. : Істина, 2004. - С.276 При цьому аліментні зобов'язання другої і третьої черг є додатковими (субсидіарними).

Частина 1 ст.74 Сімейного кодексу України закріплює обов'язок чоловіка та дружини матеріально підтримувати один одного. Аліментні правовідносини між подружжям можуть виникати як в силу домовленості між ними, так і в примусовому порядку. Останній застосовується до того із подружжя, який в силу закону зобов'язаний їх сплачувати, але відмовляється виконувати цей обов'язок, оспорює розмір чи спосіб сплати аліментів.

При зверненні до суду подружжя, як сторони аліментних правовідносин, набувають усіх прав та обов'язків сторін у цивільному процесі, які передбачені Цивільно-процесуальним кодексом України. Водночас потрібно враховувати, що у примусовому порядку обов'язок сплачувати аліменти суд може покладати лише, якщо особа має можливість надавати таку допомогу. У разі наявності осіб, яких зобов'язаний утримувати відповідач, суд повинен залучити їх як третіх осіб на стороні відповідача, оскільки судове рішення може вплинути на їх право на аліменти. Червоний Ю. С. Сімейне право України: [підручник] / за ред. Ю.С. Червоного - К. : Істина, 2004. - С.184

До того ж, як справедливо зазначає М.М. Дякович право на отримання аліментів у судовому порядку може бути збережено за одним із подружжя і після розірвання шлюбу за наявності обставин, які дають йому можливість отримувати аліменти й у шлюбі. Дякович М.М. Сімейне право України : підручник / М.М. Дякович. - К.: Правова єдність, 2009 - С.458 При цьому суд враховує різні обставини, що мають істотне значення: можливість одержання позивачем утримання від своїх повнолітніх дітей або батьків, умови виникнення непрацездатності, майновий стан платника аліментів тощо.

Таким чином, примусовий порядок сплати аліментів може застосовуватись до того з подружжя, який зобов'язаний сплачувати аліменти, має таку можливість, але добровільно не виконує цього обов'язку.

Друга група аліментних правовідносин виникає між батьками та дітьми. До неї входять, по-перше, зобов'язання батьків щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття; зобов'язання батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина, що продовжують навчання й у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги; зобов'язання батьків щодо утримання непрацездатних повнолітніх дочки, сина, які потребують матеріальної допомоги; зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на неповнолітню дитину, що викликані особливими обставинами. По-друге, це аліментні зобов'язання повнолітніх дітей щодо утримання батьків, які складаються з зобов'язання повнолітніх дітей щодо утримання непрацездатних батьків, що потребують матеріальної допомоги; зобов'язання повнолітніх дітей брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою чи інвалідністю, немічністю.

Особливість, у порівняні з попередніми випадками, полягає у тому, що відповідачем у цій категорії правовідносин, як правило, є той з батьків, який проживає окремо від дитини або не виконує обов'язку по її утриманню. У випадку проживання дитини з іншою особою, позов про стягнення аліментів може бути пред'явлено до обох батьків. Якщо ж дитина проживає у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, а батьки не беруть участь в її утриманні, адміністрація цього закладу моє право пред'явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна або піклувальника.