Примусова сплати аліментів може застосовуватись і до осіб, які належать до другої та третьої черг аліментного зобов'язання. Їх аліментний обов'язок зазначених осіб є субсидіарним щодо обов'язку батьків, та має умовний характер, тобто не може покладатись на них у випадку відсутності фактичної можливості виділяти кошти на утримання дитини. Єфременко В.В. Сторони у справах про стягнення аліментів на дітей / В.В. Єфременко // Форум права - 2007. - № 3. - С.101

Крім того, як зазначає З.В. Ромовська дід та баба зобов'язані утримувати внуків лише тоді, коли у них немає матері, батька або вони з поважних причин не можуть надавати їм утримання. Аліменти з них можуть бути присуджені незалежно від їхнього віку та працездатності, за умови лише матеріальної змоги надавати утримання внукові. Ромовська З. В. Українське сімейне право : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / З. В. Ромовська. - К. : Правова єдність, 2009. - С. 457

Водночас, примусова сплати аліментів не може застосовуватись одночасно до батьків та діда з бабою. Така процесуальна співучасть не заборонена, однак потрібно зважати на те, що обов'язок баби, діда утримувати внука - це обов'язок другої черги, тобто він може виникнути лише тоді, коли їхній син чи дочка, тобто батько чи мати дитини не можуть самі її утримувати.

Примусовий порядок сплати аліментів може застосовуватись до мачухи, вітчима лише за наявності наступних умов: коли вони спільно проживають з дитиною; у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх брата, сестри або якщо ці особи не мають змоги з поважних причин її утримувати; спроможність мачухи, вітчима надавати утримання.

Взаємність прав та обов'язків є причиною того, що в подальшому аліментозобов'язуючим суб'єктом у розглянутих групах аліментних правовідносин можуть стати повнолітні діти. Примусовий порядок сплати аліментів до них застосовується судом з урахуванням попередніх відносин між суб'єктами, перебування батьків на утриманні державної або громадської організації, наявність у батьків-подружжя можливості одержувати утримання одне від одного тощо. Судова практика виходить з того, що перебування непрацездатного подружжя, непрацездатних батьків (відповідно) у будинках інвалідів або престарілих саме по собі не виключає потреби у матеріальній допомозі і не звільняє зобов'язаних осіб від сплати аліментів, але може бути підставою для зменшення їх розміру.Червоний Ю. С. Сімейне право України: [підручник] / за ред. Ю.С. Червоного - К. : Істина, 2004. - С.303

Водночас, закон виключає можливість залучення до участі у справі всіх повнолітніх дітей, якщо цього не вимагає позивач. Адже батькам немає необхідності пред'являти позов до тих дітей, які сумлінно й добровільно виконують свої обов'язки щодо них. Проте суд має виходити з визнання того, що всі повнолітні діти зобов'язані брати участь у матеріальному забезпеченні батьків. Тому він повинен встановлювати матеріальне становище всіх дітей і з урахуванням цього визначати частку участі у забезпеченні батьків відповідача.

В усіх розглянутих нами випадках застосування примусової сплати аліментів, необхідно вказати, що примусове виконання аліментного зобов'язання відповідальністю не є, так як не встановлює ніяких додаткових обов'язків або обмежень для особи, а є лише способом виконання встановленого законом обов'язку. Сапейко Л.В. Правове регулювання аліментних обов'язків батьків та дітей : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Л.В. Сапейко - Харків, 2003. - С. 11 До того ж, варто погодитись із твердженням Ю.С. Червоного, що рішення суду про присудження аліментів не треба включати до юридичного складу, що породжує аліментні зобов'язання, оскільки воно спрямоване на захист вже існуючого суб'єктивного права, а не на його виникнення. Червоний Ю. С. Сімейне право України: [підручник] / за ред. Ю.С. Червоного - К. : Істина, 2004. - С.179

2.2 Підстави стягнення аліментів у примусовому порядку

Підставою виникнення будь-яких правовідносин є юридичні факти - передбачені нормами права конкретні обставини, з настанням яких виникають, змінюються та припиняються правові відносини. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права: навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) / Л. А. Луць. - К. : Атіка, 2010. - С.211 Юридичні факти, з настанням яких пов'язано стягнення аліментів у примусовому порядку, передбачені нормами сімейного законодавства, передусім Сімейного кодексу України.

Аналіз норм Сімейного кодексу України дозволяє поділити підстави стягнення аліментів у примусовому порядку на загальні та спеціальні. До перших ми віднесемо, встановлені нормами права юридичні факти, які передбачають виникнення аліментних правовідносин загалом. До других можна віднести юридичні факти, які надають право на звернення до суду за захистом права на отримання аліментів. В сукупності вони формують підстави для примусового стягнення аліментів.

Загальні підстави стягнення аліментів у примусовому порядку залежать від кола суб'єктів, між якими виникають аліментні правовідносини. Вважаємо, що законодавчо встановлені підстави стягнення аліментів між подружжям можна згрупувати наступним чином: перебування суб'єктів у шлюбних (сімейних) відносинах; непрацездатність одержувача аліментів; потреба у матеріальній допомозі; гідна поведінка одержувача аліментів; здатність другого з подружжя надати матеріальну допомогу.

До першої групи підстав відносимо: перебування суб'єктів у шлюбі; розірвання шлюбу як підстава отримання аліментів; перебування протягом тривалого часу у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. № 2947-III (в ред. від 09.12.2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

Тут необхідно вказати, по-перше, що розірвання шлюбу не є підставою для припинення права на утримання, яке виникло у дружини чи у чоловіка під час шлюбу. При цьому право на аліменти у колишньої дружини чи у колишнього чоловіка може виникнути незалежно від того, за чиєю ініціативою (позовом) було розірвано шлюб. Однак суд може застосувати принцип справедливості та добросовісності і відмовити в позові тому, хто негідно поводив себе у шлюбних відносинах. Ромовська 3. В. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар / З.В. Ромовська -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. -- С.176

По-друге, бачимо, що законодавець практично прирівняв фактичні шлюбні відносини до зареєстрованого шлюбу та закріпив однакову можливість стягнення аліментів.

Непрацездатність одержувача аліментів, як підстава їх стягнення, полягає у непрацездатності за віком (досягненні пенсійного віку) або непрацездатності за станом здоров'я (інвалідність І, ІІ чи ІІІ груп). При цьому варто зазначити, що не є підставою для стягнення аліментів отримання особою права на пенсію раніше досягнення загального пенсійного віку (наприклад, за вислугою років, у зв'язку з зайнятістю на шкідливих чи важких роботах тощо).

Також, у юридичній літературі виникали дискусії щодо віднесення до вказаних підстав ІІІ-ої групи непрацездатності. Інваліди ІІІ-ої групи зберігають досить високий рівень працездатності, чим і обумовлені поширення в юридичній літературі думки, що право на аліменти ці особи набувають лише в тому разі, коли не мають можливості забезпечити прожиття своєю працею. Гопанчук В.С. Сімейне право України : [підручник.] / В.С. Гопанчук - К.: Істина, 2002. -- С. 190

Час коли настала непрацездатність має значення у випадку стягнення аліментів із колишнього подружжя чи осіб, які перебували у цивільному шлюбі. Так підставами стягнення аліментів після розірвання шлюбу, законодавець називає: непрацездатність одного з подружжя, яка настала до розірвання шлюбу або протягом року від дня розірвання; інвалідність після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо вона є результатом протиправної поведінки з боку колишнього чоловіка (колишньої жінки) під час шлюбу. Крім того, обов'язок по сплаті аліментів виникає, якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. № 2947-III (в ред. від 09.12.2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

Потреба у матеріальній допомозі як підстава стягнення аліментів вперше конкретно визначена у ст. 75 Сімейного кодексу України, де вказано, що особою, яка потребує матеріальної допомоги є той із подружжя, кому заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом. Потреба у матеріальній допомозі може бути зумовлена доглядом за дитиною та її вихованням, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, вагітністю дружини.

З цією підставою тісно пов'язана ще одна підстава стягнення аліментів - здатність другого з подружжя надати матеріальну допомогу. При визначенні матеріальних можливостей подружжя-відповідача береться до уваги його сімейне становище, наявність утриманців, яких він згідно з чинним законодавством зобов'язаний утримувати (непрацездатні батьки, діти, інші особи), характер і розмір доходів. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя (дітей, батьків, інших осіб), затверджується Кабінетом Міністрів України.

Водночас суд має враховувати доходи кожного з подружжя, не обмежуючись при цьому лише констатацією факту наявності в подружжя-відповідача значних доходів чи навпаки - незначних доходів подружжя-позивача. Проте, закон не передбачає урівнення матеріального стану дружини та чоловіка.

Останньою загальною підставою стягнення аліментів з одного з подружжя є гідна поведінка одержувача аліментів. Таке законодавче врегулювання є специфічним нагадуванням про обов'язок гідної поведінки у шлюбі і водночас застереженням про можливість настання негативних правових наслідків. Водночас, ця підстава має оціночний характер, тому для відповідного висновку суду необхідно буде детально з'ясувати та проаналізувати стосунки між дружиною і чоловіком. Якщо відповідач у судовому процесі доведе негідність поведінки позивача у шлюбних стосунках, суд має постановити рішення не про звільнення його від обов'язку з утримання позивача, а про відмову в позові у зв'язку із відсутністю у позивача права на утримання. Ромовська З. В. Українське сімейне право : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / З. В. Ромовська. - К. : Правова єдність, 2009. - С. 489

Підставою для стягнення аліментів із батьків на неповнолітніх дітей є спорідненість, яка засвідчена у визначеному законом порядку (ст. 121 Сімейного кодексу України). При цьому, визнання батьків (чи когось із них) недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати дитину. У цій ситуації аліменти стягуватимуться з їхньої пенсії чи іншого доходу на загальних підставах. Водночас, діти до досягнення ними повноліття вважаються непрацездатними, незалежно від того, працюють вони чи ні. Реєстрація шлюбу з дитиною не робить її повнолітньою, а отже, не є підставою для припинення аліментного обов'язку щодо неї.