Правотворчість за своїм характером і кінцевим результатом ми розглядатимемо як форму державної діяльності (безпосередньої чи опосередкованої (шляхом санкціонування)), що здійснюється уповноваженими суб'єктами, виступає як певний засіб управління суспільством, відбувається в межах відповідних процедур, а її результат є показником цивілізованості і демократичності суспільства і держави.

Щодо визначення поняття "принципи правотворчості" в науковій літературі існують різні підходи. Ще О.В. Міцкевич Правотворчество в СССР / Под. ред. проф. А.В. Мицкевича, М.: Юридическая литература, 1974.- С. 84. у своїх працях писав, що втілення волі народу в законі, в загальнообов'язкових правилах суспільної поведінки - правові норми, які складають зміст правотворчої діяльності, є процесом, що здійснюється на ґрунті певних принципів, тобто в суворій відповідності з тими керівними, основоположними ідеями, які зумовлюють єдність і загальну спрямованість вказаної діяльності.

У свою чергу, В.С. Нерсесянц визначає принципи правотворчості як засадничі вимоги, яким повинна відповідати розвинута (в правовому і загально-соціальному розумінні) діяльність держави щодо встановлення норм позитивного права Нерсесянц В.С. Общая теория государства и права. - М.: НОРМА - ИНФРА, 1999.- С. 285..

С.О. Комаров зазначає, що правотворча діяльність з необхідністю має виходити з певних принципів, основних ідей, організаційних начал, що зумовлюють сутність, найбільш характерні риси та властивості цієї діяльності Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник.- 3-е изд., переработанное и дополненное.-М.: Юрайт, 1997.- С. 237.. Однак, найчастіше під принципами правотворчості розуміють основоположні ідеї, реалізація яких забезпечує якість та ефективність правотворчого процесу Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - Харків: Право, 2009. - С. 127..

Далеко не однозначними є підходи до класифікації принципів правотворчості. Серед них виділяється безліч ідей - від справді вагомих для правотворчості до незначних і, по суті, другорядних.

Досліджуючи підходи до класифікації принципів правотворчості, можна звернутись до ідей О.Ф. Скакун, яка виділяє дві групи принципів правотворчості: загальні і спеціальні. Загальні принципи правотворчості - незаперечні основні вимоги, що виражають її сутність: гуманізм, демократизм, гласність, законність, науковість, системність. До спеціальних принципів правотворчості відносять: оперативність, поєднання динамізму і стабільності, плановість, старанність і скрупульозність підготовки нормативних актів, професіоналізм, техніко-юридична досконалість, урахування місцевого досвіду Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Х., - 2004. - С. 149.

Правотворча діяльність сучасних цивілізованих держав здійснюється на базі основних принципів, що представляють її ідейну та організаційну основу, визначають сутність, характерні риси і загальний напрям цієї діяльності Панова I.B. Правотворча діяльність виконавчої влади як правова форма реалізації державних функцій/ І.Панова// Роль та місце ОЗС у розбудові демократичної- правової держави: Матеріали наук.-практ.конф. (10 квіт.2009).- О.:Одес.держ.ун-т внутр.справ, 2009.- С.227..

Принцип демократизму означає необхідність виявляти і висловлювати в законах волю народу, його інтереси, припускає широке обговорення законопроектів представниками народу, різних соціальних верств і групами фахівців. Принцип демократизму означає врахування соціальних інтересів і можливості їхнього вираження у сфері правотворчості.

Реальна участь громадян у розробці правових актів свідчить про демократизм цього процесу і дає можливість узагальнювати і враховувати волю та інтереси громадян, їх думку, пропозиції щодо зміни та покращання проектів; дає змогу встановлювати, попереджати й усувати різні помилки, слабкі, невдалі формулювання проектів і приймати всебічно обґрунтовані та ефективні правові акти; своєчасно змінювати чи скасовувати застарілі акти, що гальмують суспільний розвиток; допомагає виявляти нагальні суспільні потреби, що потребують якнайшвидшого правового регулювання та виробляти нові, більш досконалі рішення.

Вбачається за доцільне також визначати і законодавчо закріпити перелік питань, із яких нормативно-правові акти можуть бути прийняті лише після їх обговорення громадянами Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - С. 77..

Важливе значення для демократизації та розширення способів участі громадян у процесі правотворчості має: вдосконалення методики вивчення громадської думки; більш уважне ставлення до пропозицій і зауважень громадян, своєчасний їх розгляд, узагальнення та облік при розробці правових актів; подальше зростання освіченості, загальної та правової культури населення, що сприятиме компетентній участі його у правотворчості; розширення юридичних гарантій і правових можливостей безпосередньої участі громадян у розробці правових актів та ін.

Демократизм вироблення та прийняття правових актів неможливий без гласності- відкритого характеру такої діяльності, широкої та систематичної інформації про неї. Гласність процесу нормотворчості характерна для всіх її основних стадій - заходів із підготовки проектів, попереднього обговорення проектів та прийняття правових актів, широкого інформування громадян про прийняті акти та їх реалізацію Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Х., - 2004. - С. 149..

Принцип законності означає, що у правотворчості особливо важливим є дотримання процедури прийняття нормативно-правових актів, компетенції органу, що приймає такий акт, ієрархії правових актів та правових норм.

Науковість як принцип правотворчості передбачає необхідність наукового опрацювання найважливіших нормативно-правових актів, облік наукових даних, прогноз наслідків прийняття того чи іншого акта, використання прийомів і методів наукового аналізу, досягнень сучасної науки.

Принцип виконуваності відбиває необхідність враховувати при підготовці законопроекту, прийнятті закону всю повноту фінансових, кадрових, організаційних, юридичних умов, наявність яких дозволить закону чи іншому нормативно-правовому акту діяти, бути реалізованим.

Принцип системності означає суворе дотримання системи права, законодавства, побудови галузі та ін. . В Конституції України цей принцип відбивається уст. 8, яка проголошує верховенство Основного Закону в системі нормативно-правових актів, а також встановлює їх підпорядкованість один одному.

Принцип гуманізму вимагає спрямованості правотворчого акта на всебічне забезпечення і захист прав і свобод особи, на максимально повне задоволення її духовних і матеріальних потреб. Людина, її інтереси і потреби повинні бути в центрі правотворчої діяльності.

Принцип професіоналізму передбачає участь у розробці правотворчих рішень кваліфікованих фахівців відповідних галузей, що мають професійну підготовку, великий досвід роботи і достатні знання. У підготовчій діяльності важливо максимально використовувати закордонний і вітчизняний досвід, результати соціологічних й інших досліджень, різного роду доповідні записки й інші матеріали. Варто уникати поспішних, непродуманих рішень.

Технічна досконалість правових актів передбачає широке використання вироблених юридичною наукою й апробованих правотворчою практикою способів та прийомів підготовки й оформлення нормативних текстів, правил законодавчої техніки, що мають бути обов'язковими для суб'єктів безпосередньої демократії. Велика увага має приділятися формі викладення акта, розміщенню його структурних частин, стилю та мові.

Принцип використання правового досвіду передбачає, що всі щойно розроблені акти повинні спиратися на уже відомий позитивний правовий досвід держав і цивілізації в цілому. Останнім часом широко використовується світовий правотворчий досвід, все найкраще з накопиченого і досягнутого світовою юридичною думкою й юридичною практикою.

Зв'язок із практикою як принцип правотворчості виражає завдання постійно відстежувати суспільні процеси, орієнтуватися на практику застосування вже чинних правових актів, вчасно усувати існуючі прогалини, залучати все краще, що пропонується правозастосовними органами.

Функції нормотворчості - це основні напрямки діяльності компетентних органів щодо встановлення, зміни або скасування правових норм, створенню і розвитку системи законодавства та інших форм права Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2007. - С. 124..

До цих функцій належать:

1) функція первинного регулювання суспільних відносин, яка має місце тоді, коли певні суспільні відносини вперше набувають формальної визначеності, внаслідок чого відбувається первинне врегулювання суспільних відносин;

2) функція оновлення правового матеріалу, яка передбачає зміну або скасування тих нормативно-правових актів, що застаріли і не відповідають потребам суспільного розвитку та сучасному стану законодавства, або інших проявів правової форми;

3) функція заповнення прогалин у праві, яка передбачає часткове або повне усунення пропусків у правовому регулюванні певних відносин шляхом формулювання тих правил поведінки, яких бракує;

4) функція кодифікації нормативно-правового матеріалу, яка полягає у впорядкуванні, об'єднанні та доповненні нормативних актів, створенні єдиного, зручного для користування, побудованого на наукових засадах нормативного кодифікованого акта.