Із вищевикладеного випливає, що пропозиції (зауваження) окремих громадян щодо вдосконалення правової основи державного і громадського життя, різні думки, міркування, що висловлюються громадськістю у засобах масової інформації та інше, ще не свідчать про початок правотворчого процесу, оскільки на їх підставі не виникають процесуальні правові відносини з підготовки відповідного проекту. Подібні пропозиції, документи і матеріали складають соціально-політичні передумови та підстави для початку правотворчої діяльності.

Не можна вважати початком правотворчого процесу і виконання офіційного доручення вивчення питання про необхідність прийнятні нових правових норм у певній сфері суспільних відносин або про зміну чинних, якщо воно обмежується підготовкою не проекту, а доповідної записки, довідки чи іншого документа про необхідність прийняття відповідного акта. Такі дії не носять правотворчого характеру і не вважаються етапом створення проекту. В процесі їх здійснення виробляються лише матеріали, на підставі яких потім приймається рішення про початок роботи над ним.

Правотворчий процес розпочинається з прийняттям офіційного рішення про підготовку проекту нормативного акта. В якій би формі таке рішення не було б виражене, воно є певним юридично значимим актом, що утворює права та обов'язки. Саме цей акт владно встановлює конкретний юридичний стан, визначає межу між порушенням питання про підготовку проекту і початком його створення. Із прийняттям рішення про підготовку проекту (юридичний факт) виникає деяке правовідношення з приводу його розробки, і з цього моменту всі дії щодо створення нормативного акта якісно відрізняються від попередніх дій, що становили не процес правотворчості, а умови та підстави, які передували йому.

З огляду на особливу соціальну значущість цього виду діяльності та необхідність у гарантіях її належного здійснення, закономірною вбачається потреба у законодавчій регламентації процесу прийняття нормативно-правових актів, яка повинна знайти оформлення у законах України "Про закони та законодавчу діяльність", "Про нормативно-правові акти", "Про нормотворчу діяльність органів виконавчої влади".

Висновки

В умовах швидкого розвитку суспільних відносин в різних сферах суспільного життя виникає гостра потреба їх правового регулювання за допомогою нормативних актів. Велика кількість підзаконних актів створюється на відомчому рівні, що зумовлює необхідність детального розгляду юридичної техніки їх створення та упорядкування. Юридична техніка відомчої нормотворчості, тобто техніка створення та упорядкування відомчих підзаконних актів, забезпечує якість відомчого регулювання, а отже, безпосередньо впливає на стан суспільних відносин. Саме тому визначення поняття, особливостей використання, елементів та змісту юридичної техніки відомчої нормотворчості є актуальним та необхідним.

Невдале формулювання або неточне вживання термінів, допущення суперечливих положень у законодавстві, некоректні посилання породжують зволікання, помилки й непорозуміння в юридичній практиці, заважають ефективному реформуванню всіх сфер державного і громадського життя, ускладнюють удосконалення правової системи України.

Отже, сьогодні вже не викликає сумнівів той факт, що нормотворча техніка має не тільки прикладне (допоміжне), а й істотне значення для нормотворчості. Тому цілком природним є значне підвищення інтересу науковців і практиків до проблем юридичної, нормотворчої, законодавчої техніки. Поміж тим, незважаючи на те, що окремі аспекти проблеми нормотворчої техніки привертали увагу фахівців як у галузі теорії держави і права, так і в інших юридичних науках, ще й дотепер в Україні не існує її комплексного дослідження. Так, вкрай необхідно вирішити питання, пов'язані із з'ясуванням змісту поняття нормотворчої техніки і його співвідношенням з іншими юридичними поняттями (юридична техніка, законодавча техніка, правотворча техніка тощо), ретельно дослідити її основні елементи та напрями запровадження в нормотворчу діяльність.

Використані джерела 1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30. 2. Алданова К.Ю. Деякі питання правосуб' єктності суб'єктів права законодавчої ініціативи./ К. Алданова. // Державо і право. Юрид. і політ. науки. Вип.,47.- К.: Ін-т держави і права HAH України, 2010.-С.163-170. 3. Арзамасов Ю.Г., Певцова Е.А. Новое "указное" нормотворчество: общая характеристика результатов; тенденции развития./ Ю. Арзамасов, Е. Певцова.//Государство и право.- 2010.-№1.-С.12-20. 4. Гримасюк П.О. Делегована правотворчість як форма правової діяльності./ П. Гримасюк.// Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.44.-К., 2009.-С.101-105. 5. Гусарєв С.Д. Теорія права і держави: навчальний посібник / С.Д. Гусарєв, А.Ю. Олійник, О.Л. Слюсаренко. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 354 с. 6. Дзюбенко О.Л. Теоретичний аспект відомчої нормотворчості./ О. Дзюбенко.//Право і суспільство.-2009.-№4.-С.12-16. 7. Дзюбенко О.Л. Теоретико-правове розуміння юридичної техніки відомчої нормотворчості / О.Л. Дзюбенко // Юриспруденція: теорія і практика. - 2009. - № 7. - С. 2-11. 8. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. - Харків: Право, 2009. - 584 с. 9. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави та права: Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 609 с. 10. Ковальський B.C., Козінцев Т.П. Правотворчість: теоретичні і логічні засади./ В. Ковальський, І. Козінцев.- К.: Юрінком Інтер, 2005.-192 с. 11. Коростеи В. Проблеми правотворчості в Україні // Право України. - № 3. - 2004. - С. 31-36. 12. Кутиркін A.A. Деякі питання покращення якості правотворчості в Україні./ А. Кутиркін.// Вісник господ.судочинства.-2009.-№6.-С.149-153. 13. Михайленко О. Проблеми правотворчості і плебсології в Україні./ О. Михайленко//Вісник прокуратури.-2009.- №6 - С.55-60. 14. Нерсесянц В.С. Общая теория государства и права. - М.: НОРМА - ИНФРА, 1999.- 372 с. 15. Панова I.B. Правотворча діяльність виконавчої влади як правова форма реалізації державних функцій/ І.Панова// Роль та місце ОЗС у розбудові демократичної- правової держави: Матеріали наук.-практ.конф. (10 квіт.2009).- О.:Одес.держ.ун-т внутр.справ, 2009.- С.227-228. 16. Петришина М.О. Загальна характеристика нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування в Україні./ М. Петришина// Право Українй.-2010.-№4.-С.329-335. 17. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г. Гончаренка. - К.: Український інформаційно-правовий центр. - 2002. - 402с. 18. Рибалкін А.О. Принципи нормотворчої діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту.- 1999.- № 3.- С. 276-281. 19. Рибалкін А.О. Стадії нормотворчого процесу в органах внутрішніх справ // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності.- Донецьк: ДІВС, 2001.- № 2.- С. 65-72. 20. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2004. - 754 с. 21. Чаплюк О.Г. Загальні і спеціальні принципи національної правотворчості: поняття, значення та види./ О. Чаплюк// Часопис Київського ун-ту права.-2010.-№1.-С.87-93. 22. Шевченко Г. Проблеми нормотворчої діяльності суб'єктів нормотворення / Г. Шевченко // Юридичний журнал. - 2008. - №3. - С. 11-15. 23. Ященко Р. Функції правотворчості в контексті дослідження перехідних суспільств./ Р.Ященко.// Юридична Україна.-2009.- №8.- С.34-40. 24. Ященко Р.Ю. Система принципів правотворчої діяльності та їх законодавче забезпечення./ Р. Ященко.// Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.44.-К.: Ін-т держави і права HAH України, 2009.-С.249-258.