Проблемним питанням є смерть поручителя в договорі поруки. Думки науковців в даному плані різняться. Одні вважать, що незалежно від того, живий поручитель чи ні, це зобовязання є солідарним і нікуди не дінеться, а переходить до його спадкоємців. Прихильники даного підходу мотивують його тим, що до складу спадкового майна входять усі права та обовязки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Припиняються зі смертю фізичної особи зобов'язання, які мають особистий характер.

Так, у зв'язку зі смертю громадянина, що мав право на відшкодування шкоди внаслідок часткової втрати працездатності, припиняється деліктне зобов'язання в цій частині. В даному випадку підставою виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди конкретній особі, яка і є кредитором у коментованому правовідношенні.

Смерть такого громадянина є юридичним фактом, що припиняє обов'язок боржника відшкод увати, наприклад, щомісячну компенсацію у зв'язку із частковою втратою працездатності.

Однак у законодавстві чітко не визначено,чи є підставою припинення деліктних зобов'язань смерть боржника. Існує, наприклад, проблема звернення кредиторів (потерпілих) із майновими вимогами про відшкодування шкоди у вигляді помісячних платежів до правонаступників (спадкоємців) боржника. У коментованому випадку проблема припинення зобов'язання внаслідок смерті боржника - фізичної особи має далеко не риторичний характер. Адже, визнавши зобов'язання припиненим внаслідок смерті боржника - фізичної особи, втрачається можливість відшкодування шкоди з вартості майна її заподіювача. Звідси в новому Цивільному кодексі України необхідно визначити ознакизобов'язань, які мають особистий характер.

Припинення зобов'язання смертю кредитора має місце, якщо воно нерозривно пов'язане з особою кредитора (має особистий характер). Такий нерозривний зв'язок існує, зокрема, у разі, якщо виконання зобов'язання призначалося самому кредитору. Прикладом може слугувати договір довічного утримання (догляду), що припиняється зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755 ЦК України), або зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст. 1195 ЦК України).

Іншим випадком припинення зобов'язання смертю кредитора є припинення договору простого товариства у разі смерті його учасника (п. З ч. 1 ст. 1141 ЦК України).

У зобов'язаннях, не пов'язаних з особою боржника або кредитора, смерть будь-кого з них не приводить до припинення зобов'язання; в такому разі відбувається перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців (ст. 2116 ЦК України). Як приклад можна навести договір страхування: у разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали майно у спадщину (ч. 1 ст. 994 ЦК України).

г) Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи є загальним правилом, встановленим ст. 609 ЦК України, що застосовується як щодо боржника, так і щодо кредитора.

Припинення зобов'язань унаслідок ліквідації юридичної особи здійснюється не автоматично. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Законом визначено процедуру припинення юридичної особи та порядок задоволення претензій кредиторів. Таким чином, кредитори за окремими зобов'язаннями можуть протягом часу, відведеного для ліквідації юридичної особи звернутися до ліквідаційної комісії з вимогою погасити заборгованість за зобов'язаннями, що виникли за час діяльності боржника. Звернутися можна лише з претензією щодо сплати боргу. Вимоги про вчинення певних дій, які можуть складати зміст обов'язку боржника, не допускаються, за винятком повернення майна, що належить кредитору, та інших схожих вимог.