До них слід віднести: Закон України “Про охорону атмосферного повітря”, Державні будівельні норми “Планування і забудови міських та сільських поселень”, Наказ Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію щорічного всеукраїнського конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою та підтримання громадського порядку” [20]. Аналіз зазначеної нормативно-правової бази також указує на існування ряду прогалин у регулюванні відповідних відносин. До таких можна віднести: - відсутність належної правової регламентації щодо забезпечення всіх аспектів екологічної безпеки в населених пунктах; - закріплення умов щодо забезпечення раціонального використання територій задля здійснення благоустрою населеного пункту; - обов'язковість задоволення потреб у благоустрою всіх верств населення різного стану здоров'я та соціального положення [29]. До п'ятої групи можна віднести сукупність нормативно-правових актів, які закріплюють відповідальність суб'єктів за вчинені правопорушення у сфері благоустрою населених пунктів. Це: Закон України “Про благоустрій населених пунктів України”, Закон України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення усфері містобудування”, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Земельний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Постанова Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів”. Дослідження змісту законодавства цієї групи вказує на те, що воно фактично перебуває у стадії становлення, а його норми містяться в різних нормативно-правових актах. Окремі види правопорушень, закріплених в Законі України «Про благоустрій населених пунктів», не знайшли свого розвитку в інших нормативно правових актах, що веде до ускладнення їх застосування на практиці. Президентом України у липні 2012 року підписано Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо благоустрою населених пунктів”, розроблений Мінрегіоном на виконання Національного плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій на 2010-2015 роки [7]. Внесення змін до Закону України “Про благоустрій населених пунктів” зумовлено необхідністю його вдосконалення в частині приведення зазначеного Закону у відповідність до вимог чинного законодавства та усунення суперечностей його статей, врахування особливостей утримання об'єктів та окремих елементів благоустрою. Основні зміни, що вносяться до Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, направлені на: - чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; - врегулювання питань конкурсного відбору підприємств, що здійснюють ремонт та утримання об'єктів благоустрою; - удосконалення прав та обов'язків у сфері благоустрою власників об'єктів благоустрою, громадян та підприємств; - поліпшення утримання вулично-дорожньої мережі; - вдосконалення питань затвердження органами місцевого самоврядування правил благоустрою; - запровадження дозволу на виконання робіт, що призводять до порушень об'єктів благоустрою. Також у законопроекті пропонуються відповідні зміни до законів України “Про місцеве самоврядування”, та “Про здійснення державних закупівель” щодо вдосконалення процедури закупівель робіт з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів. Отже, з наведеного аналізу зрозуміло, що наявна нормативно-правова база сфери благоустрою в Україні є досить розгалуженою, охоплює різні напрямки діяльності системи житлово-комунального господарства та містить у собі норми різних галузей права, а тому потребує глибокого порівняльно-кореляційного аналізу з метою визначення дублювань та прогалин, опрацювання шляхів покращення якості та підвищення дієвості законодавства і конкретних пропозицій до розробки відповідних законопроектів. В той же час вона охоплює далеко не всі аспекти такої специфічної діяльності як благоустрій територій, а отже потребує значної роботи щодо систематизації та конкретизації існуючих норм на основі аналізу їх практичного застосування. 1.2 Умови та засоби реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст Благоустрій населених пунктів являє собою сукупність різноманітних видів впорядкування міст, селищ і сіл, що створюють зручні, здорові й культурні умови життя населення. До основних видів благоустрою населених пунктів належать: зовнішнє впорядкування вулиць, площ, набережних і житлових кварталів; транспортне обслуговування населення; водопостачання, освітлення, озеленення, обводнення, телефонізація, радіофікація, очищення міст (в тому числі каналізація) тощо. Рівень благоустрою населених пунктів тісно пов'язується з плануванням та забудовою населеного пункту (див. містобудівництво), з його енергетикою (наявністю і потужністю теплофікації, електрифікації і газифікації) та інженерною підготовкою території. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1. Території загального користування:парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; 2. Прибудинкові території; 3. Території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4.