• Вступ
• Розділ 1. Теоретико-правові основи дослідження вироку
• 1.1 Суть, значення і властивості вироку
• 1.2 Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку
• 1.3 Види вироків
• 1.4 Структура і зміст вироку
• Розділ 2. Процесуальний порядок постановлення вироку
• 2.1 Процесуальний порядок постановлення і проголошення вироку
• 2.2 Окрема ухвала (постанова) суду
• Розділ 3. Стадії виконання вироку
• 3.1 Загальна характеристика кримінально-процесуальної діяльності у стадії виконання вироку суду
• 3.2 Набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання
• 3.3 Процесуальні питання, які вирішує суд у стадії виконання вироку
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ Після реалізації підсудним свого права на останнє слово, суд негайно йде до нарадчої кімнати для постановлення вироку, про що головуючий в судовому засіданні оголошує присутнім у залі судового засідання. Вирок - це акт правосуддя, який постановляється і проголошується іменем України. Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим та постановлений лише на тих доказах, що були розглянуті в судовому засіданні. Деякі автори вважають, що законність вироку - це додержання кримінально-процесуальних і кримінально-правових законів тільки при постановленні вироку. Таке твердження, принаймні, не точне. Вирок - це підсумок не тільки судової, а й досудової діяльності, й тому істотне порушення кримінально-процесуальної форми в діяльності, що передувала постановленню вироку, виключає можливість визнання його законним. Тільки законний і обгрунтований вирок забезпечує виховний результат судової діяльності. Як вираження правосвідомості суддів, такий вирок формує і правосвідомість громадян, зміцнює їх віру в непорушність гарантованих їм Конституцією України прав і законних інтересів. Виконання вироку є завершальною стадією кримінального процесу, в якій реалізується прийняте судове рішення, що набрало законної сили, і реалізується конституційний принцип (засада) кримінального процесу про обов'язковість судового рішення. Судочинство у справі вважається здійсненим лише у випадку, коли вирок або інше завершальне судове рішення звернено до виконання і виконано. Значення стадії виконання вироку в тому, що створюються передумови для реалізації приписів суду, що зазначені у вироку, формується переконання про невідвертість покарання, забезпечується охорона прав і законних інтересів особи, утверджується режим законності у суспільстві. Саме в стадії виконання вироку має бути досягнута мета, яку ставить держава, передбачаючи кримінальне переслідування особи, яка вчинила злочин. Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: "Стадії виконання вироку”. У даній курсовій роботі висвітлюються основні правові інститути вироку та стадії виконання вироку. В роботі у стислій та доступній для сприймання формі дано характеристику кримінально-процесуальної діяльності у стадії виконання вироку суду. Об'єкт дослідження - кримінальний процес України. Предмет дослідження - стадії виконання вироку. Мета дослідження - дослідити загальні положення про вирок, а також розглянути стадії виконання вироку. Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання: 1) розглянути суть, значення і властивості вироку; 2) дослідити види, структуру і зміст вироку; 3) охарактеризувати процесуальний порядок постановлення і проголошення вироку; 4) проаналізувати набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання; 5) розглянути процесуальні питання, які вирішує суд у стадії виконання вироку. Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація. Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 19 найменувань. Робота викладена на 46 сторінках друкованого тексту. Розділ 1. Теоретико-правові основи дослідження вироку 1.1 Суть, значення і властивості вироку Вирок суду - це рішення суду, постановлене в судовому засіданні, про винуватість або невинуватість підсудного і про застосування до винуватого покарання. Серед усіх процесуальних актів, що постановляє суд і виносять органи розслідування та прокурор, вирок є найважливіший акт, оскільки він є актом правосуддя, який суд постановляє від імені України. Згідно з ст.62 Конституції України, підсудний вважається невинуватим у вчиненні злочину і не може бути підданий кримінальному покаранню, доки його вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. В цьому - одна з найважливіших гарантій прав і законних інтересів особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, оскільки постановлення вироку відбувається на підставі перевірки усіх обставин справи і у процесуальній формі, яка створює сприятливі умови для постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку [19, 21]. У вироку відображаються громадсько-політична і правова оцінка дій підсудного і вирішуються всі питання, які виникли у справі, а саме: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи є в цьому діянні склад злочину; чи винуватий підсудний у вчиненні цього злочину; якому покаранню підлягає винуватий; чи завдано матеріальну шкоду злочином і в якому розмірі. Вирок є підсумком всього провадження у справі. Суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. За вироком суду підсудного може бути визнано винним у вчиненні злочину або виправдано і поновлено в правах, а це - найважливіша з гарантій прав і законних інтересів особи, яка була безпідставно обвинувачена у вчиненні злочину і реабілітована виправдувальним вироком. Виконання судом завдань кримінального судочинства (ст.2 КПК України) вимагає, щоб вирок суду в кожній справі відповідав усім його властивостям, вказаним у законі. Розрізняються внутрішні і зовнішні властивості вироку, які взаємопов'язані і повністю відбивають якісну характеристику вироку як акта в системі всіх процесуальних рішень. Причому внутрішні властивості вироку обумовлюють його зовнішні властивості. До внутрішніх властивостей вироку належать: законність, обґрунтованість, мотивованість вироку, його справедливість. Вимога законності вироку означає, що він повинен бути постановлений за умови правильного застосування в ньому матеріального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону. Вимога законності вироку означає: вирок як за формою, так і за змістом ґрунтується на матеріалах справи, які встановлені в судовому засіданні; судовий розгляд справи суд здійснив з дотриманням правил, встановлених кримінальио-процесуальним законодавством; розслідування у справі проведено відповідно до вимог закону; вирок відповідає вимогам кримінального закону. Обґрунтованість вироку - це така його властивість, за якої висновки і рішення суду відповідають фактам, що дійсно мали місце. Вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину, винуватість або невинуватість підсудного у вчиненні злочину, про призначення йому покарання, про вирішення цивільного позову, а також інші істотні питання, які виникли у кримінальній справі, є достовірними і випливають з матеріалів розглянутої справи. Обґрунтованість вироку означає, що виключається можливість постановлений іншого рішення, крім прийнятого судом. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, котрі як підтверджують висновок суду, так і свідчать проти нього [19, 24]. Законність і обґрунтованість вироку - це дві сторони вироку, проте вони невід'ємними і взаємопов'язаними. Необґрунтований вирок завжди є незаконним. Незаконний вирок може бути необгрунтованим, оскільки кримінально-процесуальні норми встановлюють такий порядок розслідування і судового розгляду кримінальної справи, який гарантує повне і всебічне її дослідження і дозволяє забезпечити обґрунтованість вироку. Тому порушення встановленого законом порядку провадження у справі призводить до неповноти, однобічності дослідження обставин справи або ставить під сумнів вирок і виключає визнання його таким, що встановив істину. Мотивованість вироку - це зовнішній вигляд його обґрунтованості. Вона означає, що у вироку мають бути викладені докази, які стали підставою для винесення саме такого вироку, і вказано, чому суд прийняв ці докази. Мотивованим є вирок, в якому вказано, чому суд визнав одні докази достовірними і поклав їх в основу вироку, а інші докази визнав недостовірними і відкинув їх, та наведено мотиви прийнятого судом рішення щодо вини підсудного, кваліфікації злочину, покарання або звільнення від нього, цивільного позову та інші важливі питання. Пленум Верховного Суду України у постанові "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку" від 29 червня 1990 р. № 5 оцінює як один з істотних недоліків судової практики відсутність у вироку мотивування, зокрема кваліфікації злочину підсудного, призначення покарання і вирішення цивільного позову. Мотивування вироку є важливим засобом досягнення його законності і обґрунтованості, оскільки воно вимагає від суду оцінити, наскільки його висновки відповідають розглянутим доказам, встановленим обставинам справи і закону. Мотивованість вироку робить його зрозумілим і дає підстави зрозуміти, чи є він справедливий [19, 26]. Справедливість вироку - це його морально-правова характеристика. Вона базується на його законності і обґрунтованості. Розрізняють справедливість вироку у вузькому розумінні (справедливість покарання) і широкому розумінні (правильність вироку по суті). Справедливий вирок - це вирок, який є правильним за суттю і за формою вирішення справи і відповідає як правовим, так і моральним принципам ставлення до підсудного і вчиненого ним злочину. Законний і обґрунтований вирок не може бути справедливим, якщо чинний і застосований закон вже не відповідає соціальним потребам. До зовнішніх властивостей вироку належить його виключність, обов'язковість, преюдиціальність. Виключність вироку означає: набрання вироком законної сили унеможливлює порушення кримінальної справи щодо особи, яку визнано винною чи виправдано. Ця властивість вироку ґрунтується на конституційній засаді про те, що ніхто не може бути притягнений вдруге до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст.61 Конституції України), а також на міжнародних стандартах, за якими ніхто не повинен бути вдруге засуджений або покараний за злочин, за який він вже був остаточно засуджений чи виправданий (ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права). Винятком з цього є тільки можливість перегляду вироку за ново-виявленими обставинами. Обов'язковість вироку означає, що викладені в ньому рішення суду є обов'язковими для всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, посадових і інших осіб і підлягають виконанню на всій території України.