Суд вирішує тільки; ті питання, що є юридичними питаннями щодо застосування норм кримінального законодавства, які виникли під час звернення до виконання і безпосереднього виконання вироку і вимагають уточнення окремих положень вироку, а не зміни його положень. Вирішуючи ці питання, суд не вирішує питання щодо вини або невинуватості засудженого, не ставить під сумнів призначене засудженому покарання. Характерним для діяльності суду в стадії виконання вироку є те, що: суд вирішує завдання, які випливають із загальних завдань кримінального судочинства (ст.2 КПК України) і обумовлені значенням вироку як акту правосудді, який має загальнообов'язкову силу і повинен бути своєчасно і повно виконаний; діяльність суду при вирішенні питань, що виникають, є однією з форм правосуддя, оскільки вона здійснюється на підставі процесуального закону, в судовому засіданні, судовим рішенням якого визначаються питання, що потребують вирішення у зв'язку з виконанням вироку. Значення стадії виконання вироку в тому, що створюються передумови для реалізації приписів суду, що зазначені у вироку, формується переконання про невідвертість покарання, забезпечується охорона прав і законних інтересів особи, утверджується режим законності у суспільстві. Саме в стадії виконання вироку має бути досягнута мета, яку ставить держава, передбачаючи кримінальне переслідування особи, яка вчинила злочин [8, 125]. Завданням виконання вироку, іншого судового рішення (постанови, ухвали) суду є організація процесуальної діяльності, спрямованої на звернення судового рішення до виконання, і забезпечення у випадках, встановлених законом; повної або часткової його реалізації, вирішення встановлених законом питань, що виникають при фактичному виконанні приписів судового рішення, здійснення контролю за виконанням судового рішення. 3.2 Набрання вироком законної сили і порядок звернення його до виконання Однією з передумов звернення до виконання вироку є набрання ним законної сили, коли він набуває ознак обов'язковості для всіх органів, організацій, посадових осіб і громадян. На жаль, закон не вказує, що таке законна сила вироку, але аналіз норм Кримінально-процесуального кодексу дає можливість зробити висновок щодо цього. Законна сила вироку - це його загальнообов'язковість, виключність і преюдиціальність. Загальнообов'язковість вироку в тому, що він стає законом у конкретній справі для всіх установі організацій, підприємств, посадових осіб і громадян, яких він стосується, і підлягає виконанню. Виключність вироку означає, що повторний розгляд тієї ж справи щодо тієї самої особи, яка була засуджена (виправдана), неможливий, як неможливо повторне обговорення і вирішення зазначених у вироку фактів і висновків. Преюдиціальність вироку в тому, що обставини, зазначені у вироку, не можна спростувати і вони не підлягають доказуванню при розгляді інших справ. З врахуванням значення вказаної передумови для виконання вироку у Кримінально-процесуальному кодексі регламентуються правила, за якими визначається час набрання вироком законної сили, а саме: 1) вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання; 2) в разі подачі апеляції, касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією; 3) у тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декілька підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення відповідною інстанцією апеляційної чи касаційної ухвали;