1.4 Структура і зміст вироку Вирок суду складається з вступної, мотивувальної і резолютивної частин. У вступній частині вироку зазначається, що він постановлений іменем України, а також: назва суду як ланки судової системи судів загальної юрисдикції; місце і час постановлений вироку. Місцем постановлення вироку вказується населений пункт, в якому було постановлено вирок. Воно може не збігатися з місцем розташування приміщення суду, якщо розгляд справи відбувався у виїзному судовому засіданні в іншому населеному пункті. Якщо суд перебував у нарадчій кімнаті у зв'язку із складанням вироку більше доби, датою постановлення вироку вказують день, коли вирок підписано; склад суду, секретар судового засідання, прокурор, учасники судового розгляду (потерпілий, його представник, захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники) із зазначенням прізвища та ініціалів кожного з них; прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, наприклад, участь у бойових діях по захисту Батьківщини, інвалідність, нагороди, непогашена судимість та ін. (п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами законодавства і постанов Пленуму з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку"); кримінальний закон (стаття Особливої частини КК, її частина, пункт), що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний. У мотивувальній частині вироку суд обґрунтовує свої висновки і рішення з питань винуватості або невинуватості підсудного, юридичної кваліфікації злочину, призначення покарання або звільнення від покарання винного, підстав виправдання невинуватого, цивільного позову та ін. У мотивувальній частині вироку не може бути формулювань про доведеність вини інших осіб, які не є підсудними, про злочинні дії підсудного, в яких він не обвинувачується. У виправдувальний вирок не можна включати формулювання, що ставлять під сумнів невинуватість виправданого [19, 41]. Мотивувальна частина обвинувального вироку починається з формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Нечітке і неконкретне формулювання обвинувачення призведе до скасування вироку. Так, районний суд своїм вироком визнав Б. винним у вчиненні злісного хуліганства. Б. було пред'явлено обвинувачення, що під час злочину він вдарив потерпілого головою в обличчя, від чого той впав, і продовжував його бити ногами, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості. Б. вину у нанесенні тілесних пошкоджень заперечував. Суд у вироку не сформулював конкретно, в яких саме діях він визнає Б., а послався лише на те, що Б. вчинив злісне хуліганство. Судова колегія Верховного Суду України скасувала вирок у зв'язку з порушенням вимог щодо необхідності конкретного формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним [10, 372]. У разі, коли у вчиненні злочину визнані винними декілька осіб, у вироку необхідно сформулювати обвинувачення так, щоб була визначена роль кожного співучасника та які дії він вчинив. Вироком районного суду К. було засуджено за вчинення у складі групи з 5 осіб розбійного нападу на 3-х потерпілих. Суд, визначаючи К. винним, у вироку не вказав, які саме дії вчинив К., кому з потерпілих він погрожував, кого бив, від кого вимагав гроші.К. посилався на те, що він злочину не вчиняв, а тільки був присутнім при вчиненні злочину іншими особами, засудженими цим же вироком. Вирок було скасовано судом вищої ланки у зв'язку з тим, що обвинувачення К. було неконкретним і справу направлено на додаткове розслідування [10, 373]. У мотивувальній частині вироку суд повинен навести докази, якими він обґрунтовує висновок, не обмежуючись тільки їх переліком, а розкривши зміст кожного доказу. Якщо суд не взяв до уваги інші докази, що були досліджені і суперечать його висновку, то наводяться мотиви такого рішення. В цій частині наводяться мотиви зміни обвинувачення у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованим і підстави для цього. У мотивувальній частині вироку суд вказує мотиви щодо кваліфікації злочину, в якому визнано винним підсудного. Якщо підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, що кваліфіковані за різними статтями кримінального закону, і обвинувачення у вчиненні деяких злочинів не знайшло підтвердження, суд наводить мотивування щодо визнання підсудного винним у вчиненні одних злочинів і виправданні в інших злочинах. У мотивувальній частині вироку обґрунтовується обрання покарання підсудному. Суд вказує, які конкретні обставини свідчать про характер і ступінь небезпечності злочину, які відомості щодо особи підсудного враховуються при визначенні ним покарання. Суд вказує обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання. При цьому суд не вправі посилатися при обранні покарання як на обтяжуючі обставини на ті обставини, які не передбачені законом (ст.67 КК України). У вироку суд зобов'язаний також навести мотиви: призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням; призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу; перехід до іншого більш м'якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції статті КК за цей злочин; звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років, та у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Якщо відповідно до ст.96 КК України суд визнав за необхідне застосувати до підсудного примусове лікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення. У мотивувальній частині виправдувального вироку викладається: 1) формулювання обвинувачення, яке було пред'явлене підсудному; 2) аналіз і оцінка доказів як тих, що були зібрані під час розслідування, так і тих, що отримані в судовому слідстві; 3) мотивований висновок суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення; 4) за яких підстав (відсутність події злочину; відсутність у діянні підсудного складу злочину; недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину) виправдано підсудного. Усі вказані обставини викладаються так, щоб вони призводили до висновку про безпідставність обвинувачення і невинуватість підсудного. У виправдувальному вироку не допускаються формулювання, які ставлять під сумнів невинуватість виправданої особи. Якщо підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, які кваліфіковані різними статтями (частинами, пунктами) Кримінального кодексу, або у вчиненні декількох злочинів, кваліфікованих однією нормою Кримінального кодексу, а підстави виправдання різні, у мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і навести висновок про виправдання по кожному злочину, зазначивши мотиви, з яких суд відкинув докази обвинувачення. У мотивувальній частині вироку суд вказує своє рішення щодо цивільного позову і завданих матеріальних збитків, зазначає мотиви, що обґрунтовують повне або часткове задоволення позову або залишення позову без задоволення з посиланням на закон, на підставі якого вирішено цивільний позов чи залишення позову без розгляду. Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у п.20 постанови від 29 червня 1990 р. № 8, суд може залишити цивільний позов без розгляду лише у випадках виправдування підсудного за відсутністю в його діях складу злочину або неявки цивільного позивача чи його представника в судове засідання [10, 376]. Резолютивна частина вироку - заключна частина єдиного документа суду (вироку), яка повинна логічно випливати з попередніх його частин. Невідповідність резолютивної частини вступній або мотивувальній частинам може зробити вирок незаконним. Наприклад, районний суд визнав Г. винним у вчиненні умисного вбивства. У мотивувальній частині вироку суд, мотивуючи призначення Г. покарання, зазначив, що, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання, Г. необхідно призначити мінімальне покарання. Однак у резолютивній частині вироку суд призначив Г. покарання, яке за своїм розміром вище мінімального. Судова колегія Верховного Суду України, у зв'язку з невідповідністю резолютивної частини вироку його мотивувальній частині, вирок змінила і пом'якшила Г. покарання до мінімального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією статті [10, 377]. У резолютивній частині обвинувального вироку зазначається: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному за кожний злочин; остаточне покарання, обране судом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про залік попереднього ув'язнення, якщо підсудний перебуває під вартою; рішення про запобіжний захід щодо підсудного до набрання вироком законної сили; вказівка про порядок і строк оскарження вироку. У випадках, коли відповідно до ст.54 КК України, засуджений за тяжкий чи особливо тяжкий злочин має бути позбавлений військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, у резолютивній частині вироку викладається рішення про звернення з поданням про це до відповідних державних органів. Суд у резолютивній частині вироку зазначає також своє рішення щодо застосування до засудженого примусового лікування. У резолютивній частині виправдувального вироку зазначається: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; рішення про виправдання підсудного у вчиненні злочину, передбаченого статтею (частиною, пунктом статті) Особливої частини Кримінального кодексу; передбачені законом підстави виправдання; рішення про скасування запобіжного заходу; рішення щодо цивільного позову; рішення про скасування заходів забезпечення конфіскації майна і відшкодування збитків; рішення щодо речових доказів; судових витрат; про порядок і строк оскарження вироку. Таким чином, у резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинуватим і судом виправданий; вказується про скасування запобіжного заходу про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку (ст" 335 КПК). Розділ 2. Процесуальний порядок постановлення вироку 2.1 Процесуальний порядок постановлення і проголошення вироку Вирок постановляється в окремому приміщенні - нарадчій кімнаті, в якій під час його постановлення можуть бути лише судді, які входили до складу суду в даній справі. Встановлення такого порядку постановлення вироку є однією з гарантій незалежності суддів, виключає можливість впливу на них і створює необхідні умови для спокійного і ділового обговорення ними всіх питань справи і прийняття необхідного рішення за внутрішнім переконанням. Вирок постановляється у нарадчій кімнаті незалежно від того, яким складом суду він постановляється. Таємниця парадної кімнати створює умови для вільного обговорення суддями всіх питань, які вони повинні вирішити під час постановлення вироку. Порушення таємниці наради суддів є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і є обставиною, що тягне скасування вироку. Нарадча кімната - це ізольоване приміщення. Нею може бути приміщення, яке призначено суто для наради суддів, або інше ізольоване приміщення, пристосоване для можливості зосередження і тривалої роботи суддів, пов'язаної з постановленням вироку.