Зміст

Вступ

1. Предмет та основні цілі порівняльного правознавства

1.1 Предмет порівняльного правознавства

1.2 Характеристика цілей порівняльного правознавства

2. Історія виникнення порівняльного правознавства

2.1 Особливості зародження порівняльного правознавства

2.2 Історичний розвиток порівняльного правознавства

3. Порівняльне правознавство та його зв'язок з теорією права

Висновок

Список літератури

Вступ

В сучасній правовій науці практична діяльність неможлива без належного теоретичного пізнання, що засновується на емпіричному збиранні фактів про різноманітні правові явища, їх синтез, систематизацію та застосування у певній життєвій ситуації.

Для цього, певно, і існує окрема група загальнотеоретичних юридичних дисциплін, головною з яких є теорія держави і права - основа основ.

З часом виникла необхідність теоретичного узагальнення на основі використання давно відомого науці методу порівняння, що для права, в першу чергу, означало зіставлення тих чи інших правових явищ з точки зору різного підходу до них в різних країнах, на різних континентах. Так з часом сформувався окремий розділ теорії права, що отримав назву порівняльне правознавство (або ж юридична компаративістика).

З огляду на значний прогрес науки у вивченні правових явищ різних правових систем світу, у даному дослідженні ми спробуємо виявити закономірності зародження, становлення і розвитку науки порівняльного правознавства та визначити її основні складові.

Предметом даного дослідження є визначення загальних закономірностей предмета, цілей порівняльного правознавства, його історичного розвитку, а також співвідношення з теорією права.

Метою даного дослідження є порівняння наукових праць різних вчених-компаративістів з метою виявлення і співставлення різних тверджень, концепцій щодо розвитку порівняльного правознавства, його предмету та цілей.

Об'єктом дослідження є власне теоретичні досягнення різних вчених, що на основі їх співставлення і аналізу дозволить виявити певні загальні закономірності розвитку компаративістики.

Питання походження і місця, сучасного стану порівняльного правознавства досліджувалося багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими, проте і зараз є досить актуальним, так як глобалізація та інші чинники, які сьогодні ми спостерігаємо у світі, так чи інакше торкаються юриспруденції.

1. Предмет та основні цілі порівняльного правознавства

1.1 Предмет порівняльного правознавства

Класичним визначенням предмета науки є відповідь на питання, що вивчає та чи інша наука, тобто коло тих проблем, на висвітлення яких вона спрямована. Таким чином, предмет будь-якої науки -- це певна галузь пізнання об'єктивної реальності, що піддається науковому осмисленню.

Предмет науки відіграє визначальну роль у структурі будь-якої науки, що зв'язує її різні частини в щось цілісне, завершене. Порівняльне правознавство як самостійна галузь науки і навчальна дисципліна має свій предмет дослідження, що забезпечує його наукову і навчальну автономію.

Хоча необхідно визнати, що полеміка з приводу предмета порівняльного правознавства ведеться з моменту його виникнення. По сьогодні не вироблено загальний підхід до його визначення, оскільки серед компаративістів відсутня єдність поглядів не тільки на його предмет, але й на співвідношення його предмета з його об'єктом і методами.

Як відзначає М.М. Марченко, предметом дослідження порівняльного правознавства виступають загальні принципи і закономірності виникнення, становлення і розвитку різних правових систем1. Проте такий погляд на предмет порівняльного правознавства тяжіє до предмета загальної теорії держави і права Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. -- М.: Городец-издат, 2002. -- С. 35..

На думку О.Ф. Скакун, предмет порівняльного правознавства (теорії правових систем) -- загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні на макро- і мікрорівнях Скакун О. Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. - К., 2006. -- С 10..

На думку А.Х. Саїдова, порівняльне правознавство є науковим напрямом, що вивчає основні правові системи сучасності. Він окреслює коло питань, що складають предмет порівняльного правознавства, куди входять: методологічні проблеми порівняння в праві (теорія порівняльно-правового методу); порівняльне вивчення основних правових систем сучасності; традиційне «порівняльне законодавство», так зване функціональне порівняння; історико-порівняльне вивчення права Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А. Туманова. -- М.: Юристъ, 2000. -- С. 25, 29..

Порівняльне правознавство досліджує, головним чином, комплекс правових явищ як органічне ціле, геоправовий простір, що свідчить про домінування тенденції порівняння комплексів правових явищ, тобто не фрагментарне, а системне порівняння -- макропорівняння, в яке неминуче включаються політологічні, культурологічні, психологічні аспекти функціонування права і правової системи в об'єктивно існуючому загально-соціальному і національному контексті, хоча достатньо часто проводиться порівняння і на мікрорівні. Більшість дослідників указує на важливість взаємин між правом, з одного боку, і історією, філософією і культурою, з іншого. Саме так можна перекласти сучасною науковою мовою вимогу глибокого розуміння й урахування особливостей правового середовища. Таким чином, найбільш важливою частиною змісту предмета порівняльного правознавства є знання, що мають функціональну природу, виходять за рамки національних правових систем та мають універсальну теоретичну і практичну цінність.

Таким чином, питання про предмет порівняльного правознавства є найбільш складним і проблематичним, тому багато авторів уникають його всебічного і глибокого висвітлення. Більше того, для збереження порівняльного правознавства як відокремленого наукового напряму і дисципліни деякі автори вважають за краще не розглядати дану проблематику взагалі.

Так Р. Давид уважав, що сьогодні, коли порівняльне право міцно стоїть на ногах, дискусії про природу даного предмета і його місце в університетському викладанні втратили актуальність Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. -- М.: Междунар. отн., 1998. -- С. 9..

Проте завершення дебатів про предмет порівняльного правознавства передбачає знаходження тієї загальноприйнятої платформи, на основі якої можна окреслити основні контури його предмета, що задовольняють якщо не всіх, то хоча б більшість дослідників даного напряму, і не на короткий період, а на тривалу перспективу. Сьогодні у порівняльному правознавстві сформовано цивілізаційний підхід, що об'єднує пізнавальні можливості різних галузей знання на основі методології комплексного аналізу.

Вивчення основних правових систем на основі систематичного застосування методологічного інструментарію порівняльно-правових досліджень також є предметом порівняльного правознавства як науки. Наявна трансформація методу науки в її предмет. Широке застосування при вивченні основних правових систем багатого потенціалу порівняно-правового методу дозволяє вийти на новий рівень нагромадження і систематизації його результатів, що є предметом порівняльного правознавства.

Як зазначає у своїй статті Ю. Тихомиров, розвиток досліджень в галузі порівняльного правознавства - втішне явище. Але в ній занадто вузько трактується поняття "правова система". Явно не вистачає інструментально-методичного аспекту, коли були б розроблені засоби аналізу, порівняння, оцінки, представлені висновки вивчення і практичні пропозиції. До того ж акцент на зіставлення переважно законів залишає в тіні інші явища правового життя. Адже правознавство не синонім права, і воно охоплює всі джерела права, державні та інші інститути, юридичні установи, правозастосування, юридичну освіту і науку Тихомиров Ю.А. Сравнительное правоведение: развитие концепций и общественной практики. - Журнал российского права, 2006, № 6.

І, нарешті, предмет порівняльного правознавства може бути визначений з погляду професійної діяльності юристів, яка випливає з того, що будь-яка юридична наука обслуговує певну сферу юридичної діяльності. Із цієї точки зору, з урахуванням інтеграційних процесів, що відбуваються, припускають гармонізацію законодавства не тільки в рамках одного типу правових систем (на мікрорівні), але й у рамках різних правових систем (на макрорівні). І в цьому плані, з урахуванням перерахованих питань, не кожна юридична наука може змагатися з порівняльним правознавством, виходячи з кола проблем, що вирішуються в межах його предмета.

Таким чином, предметом порівняльного правознавства є порівняльне вивчення походження, становлення, еволюції і прогнозування перспектив розвитку основних правових систем на основі виявлення спільного, відмінного і особливого, що відображають їх суть і зміст.

1.2 Характеристика цілей порівняльного правознавства

Юридична наука і практика давно і успішно використовують порівняльне правознавство для досягнення своїх цілей. Тим самим глибше осягаються процеси та явища в правовій сфері, вдається краще зрозуміти обсяг і характер "зовнішнього" правового впливу, масштаби і форми використання зарубіжного правового досвіду. І навпаки, ігнорування та недооцінка багатого потенціалу порівняльного правознавства в сучасних умовах неприпустимі. Це веде до штучної ізоляції і замкнутості національних правових систем і навіть до їх протиставлення. У меншій мірі використовується загально-правова оглядова інформація. Породжуються не тільки юридичні помилки, а й невірні політичні та економічні рішення.

Тому так важливо правильно встановити головні цілі порівняльного правознавства. А це дозволить, в свою чергу, вірно обирати конкретні правові цілі, які можуть змінюватися в залежності від динаміки суспільного розвитку, від змін соціально-економічної обстановки в країнах. Істотно впливають на них зміни у структурі та функціях держави та її органів і особливо зміни і різкі повороти в політичному і економічному курсі.

Правильний вибір цілей порівняльного правознавства означає не тільки вірну загальну цільову орієнтацію, але й визначення серії взаємопов'язаних правових завдань. Їх послідовне рішення дозволяє крок за кроком йти до досягнення намічених цілей.

Які ж головні цілі порівняльного правознавства, який критерій їх виділення, як ці цілі співвідносяться з більш конкретними цілями і завданнями, які розв'язуються порівняльним правознавством? До головних цілей порівняльного правознавства ми відносимо ті основні і стабільні їх цільові і функціональні установки, які забезпечують сталий і постійний розвиток порівняльного правознавства. Як явище суспільного і в тому числі правового життя воно має свої об'єктивні причини і породжувані ними правові потреби. Задоволенню цих правових потреб і служить весь механізм функціонування порівняльного правознавства.

Мова йде про наступні головні цілі порівняльного правознавства.

а). Пізнавальна ціль.