2. Порівняльне правознавство і галузеві юридичні науки.

Галузеві науки дуже активно використовують матеріали порівняльного правознавства, зокрема, для поглибленого вивчення національного права, для внесення обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства. У свою чергу порівняльне правознавство (особливо така його частина, як спеціальна галузева компаративістика) повинне спиратися на досягнення галузевих наук. Унаслідок взаємодії порівняльного правознавства та галузевих юридичних наук утворюються порівняльні галузеві навчальні дисципліни (такі як конституційне право зарубіжних країн, порівняльне кримінальне право, порівняльне цивільне право). Сьогодні існує необхідність більш широкого впровадження цих дисциплін у навчальний процес.

3. Порівняльне правознавство і наука міжнародного права. Порівняльне правознавство активно взаємодіє як з міжнародним приватним, так і з міжнародним публічним правом.

Міжнародне приватне право, як відомо, складається з тих норм, що регулюють цивільно-правові відносини і мають міжнародний характер. Воно опосередковано має справу з правовими системами різних держав, оскільки саме в них містяться норми міжнародного приватного права. Ця обставина обумовлює схожість цієї науки з порівняльним правознавством. На думку К. Цвайгерта та X. Кьотца, при сьогоднішньому високому рівні розвитку міжнародних відносин застосування методів міжнародного приватного права є можливим лише з врахуванням висновків порівняльного правознавства.

На відміну від порівняльного правознавства міжнародне приватне право, як правило, має справу з колізійними нормами (тобто дає відповідь на питання, право якої країни підлягає застосуванню в конкретних обставинах), а також з нормами, які безпосередньо регулюють такі міжнародні відносини (норми так званих уніфікованих актів міжнародного приватного права). Об'єктом порівняльного правознавства є норми не тільки приватного (цивільного) права, але й публічного права. Порівняльне правознавство, порівнюючи норми національних правових систем, відповідає, наприклад, на питання, чим вони відрізняються, яке місце вони посідають у національній правовій системі.

Цікаво зазначити, що сьогодні існують спроби видання спільних підручників з міжнародного приватного права і порівняльного правознавства. Саме комплексне вивчення цих дисциплін дає найповніше уявлення про зарубіжне право, що є безперечним підтвердженням тісного взаємозв'язку, який існує між даними науками.

4. В останнє десятиріччя активно формується ще одна, певною мірою відокремлена сфера наукових досліджень, яка претендує на статус самостійної науки, -- порівняльне державознавство. Для нього головним об'єктом дослідження є державний інститут. На відміну від державознавства порівняльне правознавство досліджує державний інститут виключно як елемент правової системи. Крім того, явища державного, політичного характеру цікавлять порівняльне правознавство переважно в тій частині, в якій вони урегульовані правом, тоді як порівняльне державознавство вивчає ці явища як такі, що реально склалися.

Таким чином, порівняльне правознавство як юридична наука займає самостійне місце в системі юридичних наук, активно взаємодіючи з ними.

Висновок

Встановлені загальні закономірності щодо зародження, розвитку, подальшої еволюції порівняльного правознавства дозволяють відзначити, що більш комплексного підрозділу в системі теорії права і не віднайти.

Звичайно, багато хто пропагує теорію про те, що порівняльне правознавство є окремою від теорії права наукою. Проте насправді обидві живлять одне одну: теорія права ставить певні завдання - розгляд питання щодо удосконалення певного явища у вітчизняній правовій системі. Перше, що прийде на думку, - а як же даний елемент працює в зарубіжних країнах. Тому тут на допомогу якраз і приходить юридична компаративістика, що використовує свої специфічні методи для найбільш повного і комплексного наукового пізнання певних правових явищ.

Важливо, що порівняльне правознавство як наука ставить перед собою досить ґрунтовні і далекоглядні цілі, що є логічним продовженням предмету його вивчення і віддзеркаленням методів наукового пізнання.

І нарешті - не такою важливою є суперечка про час виникнення порівняльного правознавства, появу певних праць чи проведення певних конференцій. Не важливо коли, але суспільство, чи краще - його окрема ланка, правова система, усвідомило необхідність зіставлення і пізнання схожих за своєю природою явищ для формування як загальних закономірностей, так і правильної класифікації правових систем.