Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлена як розвитком політичних процесів усередині української держави, так і новою ситуацією у світі, яка характеризується підвищеною активністю міжнародного тероризму. Тероризм розглядається провідними політиками країни в ряді найважливіших факторів, що впливають на національну, регіональну й глобальну безпеку. Від ефективності заходів по боротьбі з тероризмом буде залежати, у якому світі й у якій країні ми будемо жити в найближчому майбутньому. Проблема тероризму вже багато років не втрачає своєї актуальності як для правової теорії, так і для практики правоохоронних органів.

Політична мотивація тероризму не перетворює терористів у політичну силу, яка спроможна володіти необмеженою владою над певною соціальною групою. Які б не були політичні прагнення терористів, у певний момент усі вони використовують загальнокримінальні злочині схеми та засоби. Загальнокримінальна складова є питомою частиною дії при скоєнні злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю. Є безперечним факт зрощування таких явищ, як організована злочинність, та терористична діяльність. Організована злочинність має певні політичні інтереси і коли вони не досягаються, за допомогою корупції, лобіювання, використовують терористичну діяльність (тобто демонстративне насилля), маскуючись певними гасла, такі як боротьба за незалежність, суверенітет та інше.

Можна запропонувати замість терміносполуки «злочини терористичної спрямованості» та «злочини терористичного характеру» застосовувати «злочини, пов'язані з терористичною діяльністю», під якими ми розуміємо злочини, що містять в собі деякі ознаки тероризму. «Тероризм» представляється як соціально-політичне явище, а «терористична діяльність» - як предметно-практична сторона тероризму.

Вказане свідчить, що дослідження теоретичних і прикладних проблем протидії терористичній діяльності в сучасних умовах стає актуальним науковим і практичним завданням.

У вітчизняній науці вказана проблематика розглядалася у низці публікацій, присвячених як проблемам національної безпеки, так і проблемі боротьбі з міжнародним тероризмом. Відповідні аспекти їхнього вирішення знайшли своє місце у працях О.Ф.Бєлова, О.Г.Білоруса, В.Т.Білоуса, О.С. Бодрука, М.О. Гончаренка, О.Г. Данільяна, О.І. Дергачова, О.П. Дзьобаня, та багатьох інших авторів.

Серед західних науковців зазначені питання розглядалися А. Архарією, С. Брауном, Б. Броуді, П. Бувальдою, А. Вольферсом, Д. Гудбі, М. Капланом, Д. Кауффманом, Р. Куглером, У. Липманом, С. Хоффманом та ін. Особливістю цих робіт є поглиблена увага до теоретичних та методологічних аспектів забезпечення національної безпеки, до трансформації та еволюції структур безпеки держави впродовж останніх десятиліть.

Українські фахівці, які досліджують національну безпеку, зосереджують свою увагу передусім на осмисленні і пошуку адекватних механізмів становлення і розвитку системи національної безпеки України в умовах пожвавлення інтеграційних і поглиблення глобалізаційних процесів.

Проблемами вдосконалення правової регламентації криміналістичної та оперативно-розшукової діяльності в галузі боротьби з тероризмом займалися вчені країн СНД: Ю.І. Авдєєв, А.І. Алексєєв, І.А. Возгрін, А.Ф. Возний, В.Ю. Голубовский, В.М. Єгоршин, С.І. Захарцев, І.Н. Зубов, І.І. Іванов, Ю.Ю.С.С.

Українські дослідники проблематики боротьбі з тероризмом небезпідставно звертають увагу передусім до нагальної потреби створення адекватної нормативно-правової бази боротьби з ним (В.Ф. Антипенко, В.О. Глушков, О.Ф. Долженков, В.П.Ємельянов, В.П. Захаров, Я.Ю. Кондратьєв, В.А.Ліпкан, М.А. Погорецький та ін.).

Усе викладене свідчить про актуальність дослідження організаційно-тактичних засад протидії злочинам, пов'язаним з терористичною діяльністю, й визначає необхідність їх розроблення з урахуванням зміни політичної й криміногенної обстановки в державі.

Мета та завдання дослідження. Основною метою наукового пошуку є вивчення сучасних засад розслідування злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю.

Для досягнення мети дослідження автор поставив і виконав такі завдання:

- визначити поняття та надати класифікацію злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю;

- сформулювати поняття та сутність протидії злочинам, пов'язаним з терористичною діяльністю;

- надати структуру та дослідити особливості криміналістичної характеристики злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю;

- визначити складові системи даних про способи підготовки, вчинення і приховування зазначених злочинів та типові наслідки їх вчинення

- дослідити організаційні основи виявлення злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю;

- висвітлити напрями прогнозування та планування оперативно-розшукових заходів при протидії злочинам, пов'язаним з терористичною діяльністю;

- розглянути особливості інформаційно-аналітичного забезпечення протидії злочинам, пов'язаним з терористичною діяльністю

- охарактеризувати форми і види взаємодії оперативних підрозділів правоохоронних органів у протидії злочинам, пов'язаним з терористичною діяльністю.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з розлідуванням злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю.

Предметом дослідження є розслідування злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю.

Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і засновані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи. Цей метод застосовувався для аналізу взаємозв'язків у способі здійснення терористичної діяльності.

У процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи: історико-правовий - з метою аналізу проблем законодавчого врегулювання проблем протидії терористичній діяльності; статистичний - для дослідження ефективності діяльності правоохоронних органів у протидії цьому виду діяльності. Під час аналізу правових актів із питань протидії терористичній діяльності, використовувались історичний, логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи.

Сформульовані в роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях учених у галузі оперативно-розшукової діяльності, криміналістики, психології, кримінології, кримінального процесу і кримінального права України, а також міжнародного права.

1. Загальнотеоретичні положення протидії злочинам, пов'язаним із терористичною діяльністю

1.1 Поняття та класифікація злочинів, пов'язаних із терористичною діяльністю, і протидії їм

терористичний злочин криміналістичний

В існуючій досить великій науковій і публіцистичній літературі із проблем тероризму вживають численні спроби дати визначення понять «тероризм», «терор», «терористична діяльність», «суб'єкт і об'єкт тероризму» і т. ін., здійснити класифікацію тероризму, розглянути його види й форми. Мають місце спроби дати семантичне, психологічне, правове, соціологічне та ін. визначення основного поняття «тероризм» і всіх інших похідних від нього понять.

В остаточному підсумку спостерігається відсутність у літературі теоретично розроблених зазначених понять, що, звичайно ж, зумовлює складність дослідження проблеми виявлення й розслідування правоохоронними органами злочинів, пов'язаних з терористичною діяльністю. Ми підтримуємо думку, деяких авторів, що перш, ніж вирішувати зазначену проблему виявлення й розслідування терористичної діяльності, необхідно знати, що таке «тероризм» як явище сучасного суспільного життя, яка його природа (походження й сутність).

Фактично не досліджувалася функція (завдання й діяльність) правоохоронних органів у боротьбі з тероризмом у цілому, тобто не досліджувалися сфери визначення, існування й значення даної їх функції, що негативним чином позначилося на вдосконаленні організації діяльності правоохоронних органів у боротьбі з тероризмом.

Уявляється, що основна причина існуючого положення справ у дослідженнях проблем тероризму й боротьби з ним полягає в методологічній слабості проведених досліджень. Для з'ясування суті вказаних понять уявляється обґрунтованим зупинитися на методологічних, наукових позиціях, що ведуть до найбільш повного їх визначення.

Розглядаючи терористичну діяльність як просту суму явищ, неможливо системно планувати боротьбу з цим явищем, отже недостатніми будуть і заходи протидії. Чітка характеристика терористичної діяльності як явища, зрозуміло, не є самоціллю, як і розроблення інших концептуальних положень. Вона послужить наскрізним орієнтиром для визначення завдань, правових, організаційних та ресурсних аспектів боротьби з тероризмом у структурі розроблення і здійснення великомасштабних заходів, що стосуються будь-якої сфери внутрішньої і зовнішньої політики України. Як вважає Ківалов С.В., формулювання понятійного апарата проблеми боротьби з тероризмом є необхідним міжнародно-правовим інструментом протидії цьому явищу.

Аналіз визначень тероризму, запропонованих вітчизняними і закордоними вченими, а також окремими державними або міждународними структурами, вказує на розбіжності із приводу цього поняття.

Очевидний також той факт, що у визначенні поняття «тероризм» ми бачимо «політичний підхід», а у визначенні поняття «терористична діяльність» - «правовий підхід», тому що тероризм як соціально-політичне явище постає як система взаємозалежних політично мотивованих дій, тобто як політичне насильство (діяльність), а терористична діяльність представляється як суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), тобто дається її правова юридична оцінка.

Розмитість поняття втім має певне спрямування. На думку О.О. Половко, головною вадою більшості визначень тероризму є його ототожнення з політичними злочинами, приписування виключно політичних мотивів. Існує думка, що тероризм включає кримінальне діяння, яке за своєю природою частіше є символічним і покликане впливати на аудиторію більшу, ніж безпосередні жертви. Під поняттям «символічний» розуміється узагальнюючий стереотипний символ. На думку В.А. Ліпкана, некоректно вживати термін «символічний» в контексті розгляду питань щодо ймовірних жертв тероризму. Інший аспект цієї проблеми полягає в тому, що провокування настання певної реакції у необмеженого кола осіб, а не спричинення реальної шкоди, містить основну мету тероризму.

Проаналізувавши деякі наукові праці, в яких при визначенні тероризму зазначалося на політичні цілі, можна констатувати, що у сучасних умовах тероризм вже не охоплюється поняттям політичного злочину. Розуміння цього феномену можливе із застосуванням системно-комплексного підходу, який нами було обрано як домінантний метод дослідження, і за допомогою якого можна досліджувати тероризм, всі його взаємозв'язки з іншими соціальними, соціально-політичними, соціально-правовими та іншими, в тому числі спорідненими явищами як цілісну систему, що має багато структурних елементів, які постійно взаємодіють і органічно пов'язані між собою.

Деякі автори, аналізуючи доктринальні визначення поняття тероризму, визначають тероризм як терористичні акти, які самі по собі становлять традиційні форми загальнокримінальних злочинів, але скоюються навмисно з метою викликати паніку, безлад і терор в організованому суспільстві, зруйнувати громадський порядок, паралізувати протидію терору з боку громадськості та інтенсифікувати біди та страждання суспільства.