Чи може людина передбачити ці наслідки? Проблема відповідальності в кінцевому підсумку є питанням про реальну моральну свободу людини, яка повною мірою може здійснюватися лише з гармонійним розвитком усіх її здібностей [16, с.13-14]. 2.2 Види відповідальності Залежно від покладеного в основу критерію можна виділити різні форми відповідальності. За суб'єктом відповідальності найчастіше розрізняють відповідальність: персональну; групову; класову. Відповідно до форм суспільної свідомості розглядають відповідальність: моральну; правову; політичну; релігійну; екологічну; економічну. Крім цих видів відповідальності, існує чимало інших. Так, можна виділити два основних види відповідальності: штрафна (каральна) - метою є кара за правопорушення, і поновлююча - компенсація за шкоду, завдану за правопорушення (майнова, моральна). Залежно від сфери діяльності розрізняють політичну, правову (юридичну), моральну відповідальність, а залежно від суб'єкта відповідних дій - індивідуальну, групову, колективну тощо. Залежно від виду правопорушення і способу покладення відповідальності розрізняються: Кримінальна відповідальність - покладається за злочин і лише судом у вигляді кримінального покарання. Адміністративна відповідальність - за адміністративні правопорушення, покладається різними адміністративними органами (адміністративна комісія, митна служба, прикордонна служба) у вигляді арешту, штрафу, позбавлення спеціального права та ін. Дисциплінарна відповідальність - за дисциплінарні проступки у межах службової діяльності, яка накладається начальником, у підпорядкуванні якого знаходиться правопорушник. Цивільно-правова відповідальність - покладається за цивільно-правові позадоговірні порушення, які завдають матеріальні збитки або моральну шкоду потерпілому, а також за порушення договірних обов'язків (пеня, штраф, відшкодування збитків). Будується на принципі еквівалентності, повного відшкодування збитків, покладається судовими органами або добровільно реалізується самим порушником: добровільно сплачується пеня, відшкодовується шкода. Матеріальна відповідальність працівників настає за матеріальну шкоду, завдану підприємству, установі при виконанні службових, трудових обов'язків, має обмежений характер. Відповідальність може бути винною і безвинною. Безвинною є лише деякі випадки майнової, цивільно-правової відповідальності, прямо передбачені законом, наприклад у випадку спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки (за об'єктивно протиправне діяння) [18, с.223-224]. Розділ 3. Співвідношення свободи і відповідальності 3.1 Взаємозв'язок свободи і відповідальності як проблема філософії права Свобода невіддільна від відповідальності, від обов'язків перед собою, перед суспільством і перед іншими його членами. Відповідальність особистості має дві сторони: зовнішню - як можливість застосувати до особистості певні громадські санкції: особистість відповідальна перед суспільством, державою, іншими людьми при дотриманні покладених на особистість обов'язків, вона несе моральну і правову відповідальність; внутрішню - як відповідальність особистості перед собою: розвиток почуття обов'язку і совісті людини, її здатність здійснювати самоконтроль і самоврядування. Головні засоби внутрішньої відповідальності - совість і честь людини. Совість - це внутрішній "суддя", гарант справжньої свободи і незалежності особистості. Честь людини виражає міру усвідомлення своєї гідності [11, с.87-88]. Але поняття "відповідальність" пов'язане не лише із зовнішніми формами впливу на людину, відповідальність виступає найважливішим внутрішнім регулятором його діяльності. Тоді ми говоримо про почуття відповідальності, боргу. Воно проявляється, перш за все, у свідомій готовності людини слідувати встановленим нормам, оцінювати свої вчинки з точки зору їх наслідків для оточуючих, приймати санкції у разі допущених порушень. Як показують дослідження, більшість людей схильні приймати на себе відповідальність за свої дії. Проте виникають ситуації, коли почуття відповідальності притупляється. Так, людина в натовпі здатний на такі дії - образливі вигуки, опір представникам правопорядку, різні прояви жорстокості й агресії, які він ніколи б не вчинив в іншій обстановці. У даному випадку вплив має не тільки масовість виступів, але в першу чергу анонімний характер діяльності людей. У такі моменти послаблюються внутрішні обмежувачі, знижується занепокоєння з приводу суспільної оцінки. Слід зазначити, що відповідальність як соціальний і особистісний чинник виникає тільки тоді, коли людина вільна у своїх думках і вчинках. Якщо немає свободи, якщо всі дії людини змушені, продиктовані "залізною" необхідністю, то немає і відповідальності. Людина не відповідає за те, що йому нав'язано поза його волею, крім або навіть всупереч його вільним вибором. Відповідно до цього можна сформулювати поняття відповідальності [7, с.24-25]. Формування особистості передбачає і виховання в ній почуття відповідальності. Відповідальність може виявлятися в різних характеристиках поведінки і дії людини. Відповідальність - саморегулятор діяльності особистості, показник соціальної і моральної зрілості особистості. Це дисципліна і самодисципліна, організованість, вміння передбачати наслідки своїх власних дій, здатність до прогнозу. Це самоконтроль, самооцінка, критичне ставлення до самого себе. Зроблений людиною вибір, прийняте рішення означають, що людина готова взяти на себе всю повноту відповідальності і навіть за те, що він не зміг передбачити. Неминучість ризику зробити "не те" або "не так", передбачає наявність у людини мужності, необхідного на всіх етапах його діяльності: і при ухваленні рішення, і в процесі його реалізації, і, особливо у випадку невдачі. Таким чином, свобода пов'язана не тільки з необхідністю і відповідальністю, а й з умінням людини зробити правильний вибір, з його мужністю і з рядом інших факторів. Проблема відповідальності людини за свою свободу і дії пов'язана з розумінням меж цієї свободи. Свобода і відповідальність особи - провідна думка екзистенціалізму, який визначає свободу як фундаментальну характеристику людського існування, що дозволяє людині творити себе і обирати майбутнє. Людини вільна, але свобода її виражається ставленням до всесвіту, вибором власної внутрішньої духовно-моральної позиції. Тому людини відповідальна за власні дії лише тоді, коли має свободу волі, вибору та засобів їх реалізації [5, с.56]. Свобода людини та відповідальність за власні дії, що лежить в основі свободи, є вихідною умовою існування природних прав людини. Філософське рішення проблеми свободи і необхідності, їх співвідношення в діяльності і поведінці особи має величезне практичне значення для оцінки усіх вчинків людей. Обійти цю проблему не можуть ні мораль, ні право, бо без визнання свободи особи не може йтися про її моральну і юридичну відповідальність за свої вчинки. Свобода і відповідальність - нероздільні поняття. Свобода неможлива без відповідальності і обов'язку людини перед світом, у якому вона існує. Відповідальність - це неминуча ціна свободи, плата за неї. Де б не вбачалось джерело свободи людини, найважливішим у її бутті є відповідальність за власний вибір та свою поведінку. Відповідальність є наслідком свободи, оскільки перша неможлива без другої, але у певному сенсі і навпаки, друга зумовлює першу. Потенційно свобода передбачає відповідальність, але не тягне автоматично її за собою, якщо людина не реалізує свою свободу. Як тільки вона робить свій вибір - автоматично стає відповідальною за його наслідки. Якщо люди не мають свободи, а діють тільки з потреби, то питання про їх відповідальність за свою поведінку втрачає сенс [14, с.66-67]. 3.2 Значення взаємозв'язку свободи та відповідальності Сьогодні до соціально-філософського вирішення актуальних проблем свободи в природній, суспільній та індивідуально-особистісній сфері звернений широкий спектр запитів сучасної філософської та соціальної практики, так як це є дуже важливим для розуміння складного і суперечливого сучасного часу. Розвиток суспільства є неможливим без того, щоб воно не було вільним. В іншому випадку воно, подібно до живого організму, починає хворіти і, врешті-решт, вмирає. Інакше кажучи, наростають процеси дезорганізації і деструктурації соціальної системи, що призводить до її руйнування. Тому свобода у суспільстві виступає необхідною формою існування здорового суспільства, формою його буття. Але свобода завжди має якісь межі, пов'язані з феноменом відповідальності. Діалектичний взаємозв'язок і взаємодії свободи і відповідальності ще більше посилюються в умовах грандіозних соціальних перетворень і трансформацій. Сьогодні, коли саме існування людства стало проблематичним, його духовні та аксіологічні перспективи залежать від трансформації форм буття кожної окремої людини як унікального соціального "атому", проблема свободи і моральної цілісності особистості, а також свободи і відповідальності в рамках суспільства набувають нових пізнавальних горизонтів. У європейській культурі свобода, нормативність і відповідальність завжди були своєрідним чином пов'язані один з одним. Прагнення до свободи і творення сусідувало з несвідомою тягою до руйнування і бунтарства, у зв'язку з чим пошук суті, витоків і міри свободи є одним із лейтмотивів філософської рефлексії. Вся історія розвитку суспільства, вдосконалення самосвідомості особистості є безперервним процесом еволюції їх свободи, розширення її сфери. На шляху розширення своєї волі кожен соціальний суб'єкт - від індивіда до всього людства в цілому стикаються з деякими серйозними проблемами і глибокими конфліктами, коли він вступає в протиріччя з самим собою і з іншими людьми, з характером і способами соціальної організації суспільства, а також з природним середовищем свого проживання. У ХХІ столітті посилюється панування людини над природою і, як не дивно, збільшуючи свій перетворюючій вплив на природу, людина все більше віддаляється від неї, тому виникає реальна загроза підпорядкування природи людині. Саме існування людства є глобальною проблемою, оскільки його майбутнє залежить від радикальної зміни форм буття не лише країн і народів, але й кожної людини [12, с.129-130]. Проблема вільного буття особистості і суспільства важлива сьогодні ще й тому, що люди не просто існують у світі, але здатні глобально впливати на світ і на самих себе, здатні пізнавати власне буття, усвідомлювати значущість своєї відповідальності перед нинішнім і наступними поколіннями. Реальна свободна дія людини виступає, передусім, як вибір поведінки. Свобода є там, де є вибір.