Основний обсяг регулюючої дії принципи-ідеї здійснюють через конкретні норми, відбиваючись в їхньому змісті і направляючи їхню дію. Разом з тим вони і самі по собі служать регулятором міжнародних відносин». Не можна не сказати і про те, що основні принципи не завжди проявляють єдність у взаємодії і взаємозастосуванні, як декларує доктрина міжнародного права. Зокрема, виникають протиріччя при здійсненні принципів територіальної цілісності держав і самовизначення народів, і як наслідок, складні конфліктні ситуації. Концепція так званої «гуманітарної інтервенції», здійснюваної з метою недопущення гуманітарної катастрофи в ім'я реалізації принципу поваги прав людини, імовірніше всього, буде суперечити принципам непорушності державних кордонів і поваги прав, які властиві суверенітету. Пошук компромісів, взаємна повага сторін, дотримання норм міжнародного права і застосування так званих принципів-ідей міжнародного права, на нашу думку, дозволить прийти сторонам до вироблення прийнятних рішень. Вирішенню зазначених протиріч буде сприяти застосування загальновизнаних норм міжнародного права і використання найбільш авторитетних міжнародних організацій, таких як ООН. Очевидно, що основні начала (основні принципи міжнародного права) є його кардинальними положеннями, що завжди укладають у собі певні правила поведінки, більш концентровані в порівнянні зі звичайними нормами. На нашу думку, недоліками принципів-ідей є розпливчастість їхніх юридичних формулювань і як наслідок складність застосування в міжнародній практиці. Основні принципи, як основні норми, виражають якісні особливості всієї правової системи. Більш того, нормативність у поєднанні з особливою значимістю змісту забезпечує основним принципам керівний характер. Основні принципи міжнародного права - загальновизнані норми універсального характеру. Всі інші норми міжнародного права повинні їм відповідати. Для нас є важливим, що галузеві принципи міжнародного права, доповнюючи і розвиваючи основні принципи, не повинні суперечити їм у силу їхньої імперативності. 2.3 Норми міжнародного права: поняття, правова природа, класифікація Норми міжнародного права - це його первинні елементи. Вони дуже різноманітні і мають широку класифікацію. Питання про класифікацію норм міжнародного права є поглибленням питання про систему міжнародного права, воно більш детально характеризує цю систему. Розвиток і вдосконалення міжнародних відносин стимулює і вимагає подальшого розвитку і вдосконалення норм міжнародного права, що позначається, у свою чергу, на розвитку його системи й удосконаленні питань класифікації норм міжнародного права, а також на визначенні критеріїв такої класифікації. На практиці цими питаннями займається доктрина. На сучасному етапі норми міжнародного права можна класифікувати, враховуючи такі критерії: - зміст і місце в загальній системі міжнародного права (тобто їхня значимість); - сфера дії норм міжнародного права; - міра юридичної сили норм міжнародного права; - органи, що їх приймають (тобто ієрархія); - спосіб створення і форма існування норм міжнародного права; - спосіб регулювання (ті, що забороняють, зобов'язують, уповноважують). Є й інші критерії. За змістом і значимістю в загальній системі міжнародного права норми класифікуються на цілі, принципи і норми. Така градація може бути обгрунтована положеннями Статуту ООН. розділ 1 якого так і називається "'Цілі та принципи". Що ж стосується норм, то їхня наявність визначається всім змістом міжнародного права. За сферою дії норм міжнародного права вони класифікуються на універсальні, регіональні, партикулярні (локальні). За цим критерієм можна також виділити і спеціальні норми. За ступенем юридичної чинності норми міжнародного права класифікуються як імперативні (jus cogens) і позитивні. Певне значення також має те, ким створюються норми міжнародного права (тобто їхня ієрархія). На підставі ст. 103 Статуту ООН норми розрізняються за органами, що їх приймають: - норми Статуту ООН (ст. 103); - норми, прийняті главами держав; - норми, прийняті главами урядів; - норми, прийняті главами відомств. За способом створення і формою існування норми міжнародного права класифікують на договірні, звичаєві і рішення міжнародних організацій. У порядку певної відособленості можна також виділити процесуальні норми, що мають своїм призначенням регулювання процесу створення норм міжнародного права, їхньої дії і припинення дії норм міжнародного права. .У легітимації процесуальних норм важливу роль відіграє Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 p., значна частина положень якої носить процесуальний характер. Це, у свою чергу, дозволяє говорити про формування нової галузі міжнародного права - процесуального права.