У виняткових випадках усиновлення може мати місце і щодо повнолітньої особи, яка не має матері чи батька або була позбавлена їхнього піклування (ст. 208 СК України). З моменту здійснення усиновлення повнолітньої особи до усиновлювача переходять права й обов'язки спадкоємця у разі відкриття спадщини від цієї особи [5, 74].

Варто зазначити, що при усиновленні (удочерінні) дитини чоловіком або жінкою (однією особою) за усиновленою особою можуть бути збережені правові зв'язки з матір'ю або батьком, якщо цього бажали кожен із них при усиновленні дитини. Так, у разі усиновлення дитини чоловіком, права й обов'язки можуть бути збережені за матір'ю, а при усиновленні дитини жінкою -- за батьком (ст. 232 СК України). Такої норми до прийняття нового СК України не існувало. Отже, за цих умов право на спадкування від усиновленої дитини мають як усиновлювачі, так і рідні батько або матір усиновленого, з якими відповідно до судового рішення збережені правові зв'язки. Втім, важко собі уявити, що усиновлювач погодиться усиновлювати сторонню дитину із збереженням за її батьком або матір'ю родинних зв'язків (прав і обов'язків), що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.

Зокрема, це збереження за ним права на спадкування від усиновленої дитини. Хоча з іншого боку, при усиновленні дитини від брата, сестри, пасинка, падчерки та інших родичів, збереження за усиновленою дитиною правових зв'язків із батьком або матір'ю може бути виправданим. Безперечно, такі зв'язки можуть бути збережені у випадку усиновлення дитини одним усиновлювачем, а не при усиновленні разом із чоловіком та дружиною або двома іншими особами, які проживають однією сім'єю.

2.2 Спадкоємці другої черги

До другої черги спадкоємців за законом, згідно зі ст. 1262 ЦК України, належать рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Право на спадщину зазначених осіб виникає у разі відсутності попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття або відмови від спадщини, якщо черговість не змінена нотаріально посвідченим договором між спадкоємцями.

На рівні зі спадкоємцями другої черги (або інших черг) може набути право на спадкування за рішенням суду і особа, яка є спадкоємцем наступних черг за умови, що вона тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала спадкодавця, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У випадку прийняття спадщини ким-небудь із спадкоємців першої черги, спадкоємці другої черги до спадкування не закликаються, за винятком випадків, зазначених у ст. 1259 ЦК України.

До спадкоємців другої черги належать як повнорідні, так і неповнорідні брати та сестри спадкодавця за кровним спорідненням.

За змістом ст. 26 С К України повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними вважаються брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У медичній термінології рідні брати та сестри від спільних батьків вважаються єдинокровними, а народжені від однієї матері або спільного батька -- єдиноутробними.

Зведені брати і сестри, які не мають спільних батьків, не спадкують один після одного. Так само не є спадкоємцями один після другого двоюрідні брати та сестри. За правом представлення двоюрідні брати та сестри спадкують частку майна, яка належала б за законом їх матері або батькові, а також тітці, дядькові спадкоємця, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємцями другої черги стають також дід та баба спадкодавця як з боку батька, так і з боку матері. Вони закликаються до спадкування за тих самих умов, як рідні брати та сестри після смерті або оголошення померлим онука чи онуки. Підтвердженням їх кровних зв'язків можуть бути Свідоцтво про народження сина або дочки, Свідоцтво про народження онука чи онуки, а також судове рішення [5, 75].

Дід та баба спадкують нарівні з рідними братами та сестрами у рівних частках, якщо ніхто із спадкоємців першої черги не прийняв спадщину.

2.3 Третя черга спадкоємців

До третьої черги спадкування за законом належать рідні дядько та тітка спадкодавця. Вони закликаються до спадкування одночасно за відсутності спадкоємців перших двох черг, неприйняття або відмови їх від спадщини, а також у разі усунення від спадщини, в установленому законом порядку.

За походженням рідні дядько та тітка є рідним братом та сестрою матері або батька померлої особи. Родинні зв'язки підлягають підтвердженню документами або судовим рішенням. Такими документами, зокрема, можуть бути Свідоцтво про народження батьків спадкодавця, а також їх сестер і братів, в яких зазначаються спільні батьки актовими записами органів РАЦС про їх народження, іноді записами в паспорті, якщо в них є відомості про родинні зв'язки цих осіб [5, 76].

Якщо відсутні зазначені документи або в них немає відомостей про родинні відносини спадкоємців, факт перебування у родинних відносинах має бути підтвердженним судовим рішенням. Справи про встановлення таких фактів розглядаються за заявою претендента на спадщину в порядку окремого провадження.

2.4 Четверта черга спадкування

законодавство спадкування спадкоємець право

У четверту чергу право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Включення до числа спадкоємців членів сім'ї спадкодавця має важливе суспільне значення. Це, насамперед, можуть бути особи, які перебували у «фактичних шлюбах» зі спадкодавцем, а також пасинки, падчерки та будь-які інші особи, які належать згідно із законом до членів сім'ї спадкодавця і спільно проживали з ним протягом п'яти років. До четвертої черги можуть входити і далекі родичі (четвертого -- шостого ступеня споріднення), які є спадкоємцями п'ятої черги, так і ті, які не включені до неї, якщо вони проживали зі спадкодавцем не менше п'яти років та були членами його сім'ї.

Доречно відмітити, що поширення законодавцем права на спадкування на осіб, які проживають однією сім'єю, є справедливим актом держави, якого чекала значна частина населення України. Не секрет, що багато сімей у сучасних умовах створені без реєстрації шлюбу і тривалий час піклуються один про одного, набувають майно, укладають правочини, народжують дітей.

Поняття сім'ї визначено ст. 3 СК України. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки. Подружжя вважається сім'єю навіть тоді, коли з поважних причин не проживають спільно (умови роботи, навчання, догляду за батьками тощо). Права члена сім'ї має також одинока особа.

Сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення чи усиновлення (удочеріння), а й на інших підставах, що не суперечать закону і моральним засадам суспільства.

Отже, зі змісту зазначених положень можна дійти висновку, що у разі доведення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю такі «фактичні шлюби» набувають юридичного значення, а жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, мають рівні з подружжям (законних шлюбів) право на спадкування. Відмінність їх правового статусу лише в тому, що один із подружжя закликається до спадщини після смерті другого в першу чергу, а особи, які перебувають у фактичних шлюбах у четверту чергу, за відсутності спадкоємців попередніх черг [5, 77].

Належність до четвертої черги має бути доведена спадкоємцями будь-якими засобами доказування, встановленими законом.

Доказуванню підлягає:

1) факт спільного проживання зі спадкодавцем;

2) безперервність сімейних зв'язків;

3) тривалість проживання однією сім'єю не менше п'яти років.

Довести зазначені обставини без звернення до суду малоймовірно. Нотаріус не зможе повірити запевненням спадкоємців та свідків про спільність сімейних зв'язків та тривалість проживання зі спадкодавцем. Довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів самоврядування, як правило, ґрунтуються на неперевірених заявах претендента на спадщину або на свідченнях сусідів, друзів спадкоємця. Зазвичай, нотаріуси такі довідки вважають недостатньо аргументованими, упередженими. В них, як правило, відсутні ознаки сім'ї, тривалість спільного проживання, підтвердження зазначених у довідці обставин тощо.

Тому право на спадкування ймовірних спадкоємців четвертої черги може бути доведеним і реалізованим на підставі судового рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю.

2.5 Спадкоємці п'ятої черги спадкування

Останню, п'яту чергу спадкоємців за законом, складають особи, які належать до інших родичів споріднення і не походять один від одного, а також утриманці спадкодавця, якщо вони не були членами його сім'ї.

Право на спадкування іншими родичами споріднення закріплено ч. 1 ст. 1265 ЦК України. Ними вважаються родичі побічної лінії до шостого ступеня споріднення включно. При розмежуванні ступенів споріднення враховується послідовність (число) народжень, що віддаляють перших від наступних. Родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Народження спадкодавця не входить до цього числа.

За ступенем кровної спорідненості до спадкоємців п'ятої черги належать такі родичі:

1) четвертий ступінь -- двоюрідні онуки, які є дітьми рідних племінників, племінниць спадкодавця, а також двоюрідні баба та дід рідних братів і сестер діда та баби спадкодавця.

2) п'ятий ступінь -- двоюрідні племінники і племінниці, народжені від дітей двоюрідних братів і сестер спадкодавця та двоюрідні тітки та дядьки -- діти двоюрідних баби та діда спадкодавця;

3) шостий ступінь -- двоюрідні правнуки і правнучки, народжені від двоюрідних правнуків і правнучок спадкодавця, троюрідні онуки і внучки -- діти двоюрідних племінників і племінниць, а також троюрідні брати та сестри, які є дітьми двоюрідних тітки та дядька спадкодавця [5, 78].

Родичі четвертого, п'ятого і шостого ступенів споріднення закликаються до спадкування за законом не одночасно, а за правилом належності родичів до ближчого ступеня споріднення. За такою схемою родичі четвертого ступеня споріднення спадкують першими, усуваючи родичів подальшого ступеня споріднення. За відсутності родичів четвертого ступеня споріднення спадкують родичі п'ятого ступеня. У разі відсутності родичів четвертого і п'ятого ступенів споріднення або відмови чи неприйняття ними спадщини, до спадкування закликаються родичі шостого ступеня споріднення.

Належність родичів до відповідних ступенів споріднення мають бути підтверджені певними засобами доказування (документами) або судовим рішенням про встановлення факту родинних відносин.

Істотне розширення кола спадкоємців ЦК України (2003 р.), на відміну від ЦК УРСР (1963 p.), яким передбачалося спадкування родичами прямої лінії споріднення у дві черги, має важливе суспільне значення. Нині право на спадкування за законом мають і далекі родичі, які про спадкодавця могли мати поверхове уявлення або взагалі дізналися про нього лише після відкриття спадщини.

Включення до кола спадкоємців родичів побічної лінії споріднення до шостого ступеня включно, фактично позбавило органи державної влади чи органи самоврядування можливості привласнювати спадкове майно у разі відсутності спадкоємців.