До п'ятої черги спадкування за законом також включені утриманці спадкодавця, якщо вони не були членами його сім'ї. За наявності спадкоємців відповідного ступеня споріднення п'ятої черги утриманці спадкують нарівні з ними. Поняття утриманців визначено абзацом 2 ч. 2 ст. 1265 ЦК України. Ними вважаються неповнолітні або непрацездатні особи, які не були членами сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для них єдиним або основним джерелом засобів для існування. Утриманцями можуть бути як родичі спадкодавця, так і будь-які інші особи. Одержання матеріальної допомоги має носити постійний характер утримання у грошовій або натуральній формі.

Поняття утриманців, визначене ЦК України, істотно відрізняється від поняття утриманців, яке зазначалося у ст. 531 ЦК УРСР (1963). До таких спадкоємців цей Кодекс відносив лише непрацездатних осіб, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. За наявності інших спадкоємців непрацездатні утриманці спадкували нарівні з тією чергою, яка закликалася до спадкування. Перебування на утриманні пов'язувалося з місцем проживання спадкодавця і безперервністю однорічного терміну до настання смерті спадкодавця.

Новий ЦК України (2003 р.) утриманцями вважає тих осіб, які не були членами сім'ї і не встановлює безперервність терміну перебування на утриманні. Одержання протягом п'яти років матеріальної допомоги може визначатися за сукупністю набутих років. Про це свідчить відсутність у змісті закону терміна -- «до смерті» спадкодавця.

Водночас ЦК України, крім непрацездатних осіб, визнає утриманцями і неповнолітніх, які не були членами сім'ї спадкодавця. Неповнолітньою особою вважається дитина у віці від 14 до 18 років (ст. 6 СК України). Згідно із законом неповнолітні мають неповну цивільну дієздатність.

У разі набуття за певних умов, встановлених ЦК України, повної цивільної дієздатності, неповнолітні, які працюють за трудовим договором або зареєстровані як підприємці, втрачають право на спадкування як утриманці, якщо їх заробіток (дохід) буде більшим за встановлений прожитковий мінімум. Втім, за працюючими неповнолітніми може зберігатися статус утриманців, якщо буде доведено, що одержання матеріальної допомоги від спадкодавця залишалося для них основним джерелом існування протягом п'яти років [5, 79].

Факт неповнолітності підтверджується Свідоцтвом про народження або випискою із актового запису про народження дитини, записом у паспорті чи судовим рішенням про встановлення факту реєстрації народження. Непрацездатність фізичної особи визначається за віком або за станом здоров'я. Непрацездатність не може бути тимчасовою. До непрацездатних за віком належать малолітні та неповнолітні у віці до 16 років (учні до 18 p.).

Особи, які досягли пенсійного віку (жінки -- 55, чоловіки -- 60 років), а також особи, котрі мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До речі, останні включені до числа непрацездатних 16 червня 2005 р. Законом України «Про прожитковий мінімум» в редакції змін, внесених Верховною Радою України. Непрацездатність за віком підтверджується паспортом, Свідоцтвом про народження або відповідним судовим рішенням.

До осіб, які втратили працездатність за станом здоров'я, належать непрацюючі інваліди І, II, і III груп, що підтверджується пенсійним посвідченням про інвалідність, довідкою чи висновком медико-соціальної експертизи та іншими документами. Факт непрацездатності має бути встановленим у день відкриття спадщини. Родинні відносини в цих випадках між спадкодавцем і спадкоємцем не мають правового значення.

Доказом перебування на утриманні протягом п'яти років можуть бути: довідки житлово-експлуатаційної організації або місцевого самоврядування, довідки органів соціального захисту населення про призначення пенсій та пенсійні посвідчення. У разі їх відсутності ці обставини можуть бути підтверджені судовим рішенням про встановлення факту знаходження на утриманні, про перебування на утриманні у зв'язку з утратою годувальника тощо.

Судове рішення і зазначені документи мають містити відомості не тільки про факт перебування на утриманні, а й про тривалість утримання (період, час), розмір грошового чи натурального утримання, відсутність самостійного заробітку чи потребу у наданні матеріальної допомоги під час перебування на утриманні [5, 80].

В юридичній літературі виникають дискусії щодо невключення до числа утриманців тих осіб, які перебували на утриманні і були на день смерті спадкодавця членами його сім'ї. Це, насамперед, стосується осіб, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, дітей одного із подружжя після смерті вітчима (мачухи) або дитини матері, яка не була у шлюбі зі спадкодавцем.