2

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичне та нормативно-правове обґрунтування митного регулювання в ЄС

1.1 Поняття міжнародного митного співробітництва та митне право Європейського Союзу

1.2 Правові засади реалізації митної стратегії ЄС

РОЗДІЛ 2. Аналіз правового забезпечення співробітництва України та Європейського Союзу в митній сфері

2.1 Правові основи, напрямки та форми митного співробітництва України та ЄС

2.2 Сучасні пріоритети в межах Рамкової стратегії митного співробітництва між Україною і ЄС

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи митної політики України в умовах розвитку відносин з Європейським союзом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми роботи полягає в тому, що будучи невід'ємною частиною економічного та торговельного діалогу, митне співробітництво Україна - ЄС відіграє важливу роль у забезпеченні сприяння торгівлі і захисту громадян, а також боротьбі з шахрайством. Обравши одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики інтеграцію в європейські структури й участь у загальноєвропейських процесах, Україна визначила і магістральний напрямок свого міжнародного митного співробітництва, а саме міжнародне митне співробітництво з Європейським Союзом. Прагнення нашої держави інтегруватися до європейської спільноти стає додатковим потужним стимулом соціально-економічних перетворень, в реалізації яких важлива роль належить митній службі України та здійснюваному нею міжнародному співробітництву в галузі митної справи. Збільшення території ЄС пов'язане з прийняттям до його складу нових країн-членів, призвело до появи спільного кордону між ЄС та Україною. З урахуванням такого тісного сусідства, обумовленого, в першу чергу, питаннями економічної безпеки та забезпеченням надійного захисту громадян, як ЄС, так і України відбулася й активізація українсько-європейського співробітництва в галузі митної справи. І це не дивно, адже Україна у вимірі європейських держав - п'ята за кількістю населення і перша за розмірами території. До того ж, ЄС посів місце найбільшого торгового партнера України, територією нашої держави проходять чотири з десяти міжнародних транспортних коридорів загальноєвропейської мережі та два з п'яти євразійських транспортних коридорів. Угода про партнерство та співробітництво (далі - УПC) з Україною чинна з 1998 року і зосереджена в першу чергу на зближенні митних процедур та взаємній адміністративній допомозі.

Проблемам митної політики присвячено праць багатьох вчених, серед яких можна назвати В.П. Батіга, Б.Н. Габричидзе, А.А. Дубініну, Ф.Л. Жоріна, І.Н. Звягіну, М.М. Каленського, В.Я. Настюка, П.В. Пашка, С.В. Срокіна, С.В. Халіпова та ін. Проте досить актуальним і таким, що відзначається науковою новизною, є питання про розвиток відносин України з Європейським Союзом як взагалі, так і, зокрема, виконання частини Плану дій «Україна-Європейський Союз» щодо митної справи, адже курс на євроінтеграцію є орієнтиром зовнішньої та внутрішньої політики України, важливою складовою політики модернізації політичного та економічного розвитку та основою для стратегічного розвитку нашої держави.

Об'єктом роботи є митне співробітництво України та ЄС.

Предметом роботи є теоретичні та прикладні аспекти співробітництва України та Європейського союзу в митній сфері.

Метою роботи є комплексна характеристика правових засад співробітництва України з Євросоюзом у митній сфері. Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:

- поняття та правова характеристика міжнародного митного співробітництва;

- правові засади реалізації митної стратегії ЄС;

- правові основи, напрямки та форми митного співробітництва України та ЄС;

- сучасні пріоритети в межах Рамкової стратегії митного співробітництва між Україною і ЄС;

- проблеми та перспективи митної політики України в умовах розвитку відносин з Європейським союзом.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЄС

1.1 Поняття міжнародного митного співробітництва та митне право Європейського Союзу

Міжнародне митне співробітництво найчастіше визначають як один із видів спільної діяльності держав, спрямованої на узгодження їх інтересів та досягнення спільних цілей у розв'язанні митних питань на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права [5, С. 19]. Міжнародне митне співробітництво повинне ґрунтуватися на засадах сучасного партнерського підходу. Партнерські відносини передбачають укладання довгострокових зобов'язань, що забезпечують збереження взаємин у майбутньому, а також наявність спільної інформації, ризику та винагороди. Партнерському підходу у міждержавній митній справі притаманні рівноправність між представниками держав (митними установами) та певною мірою їх інтеграція. Партнерський підхід висуває певні вимоги до відносин, серед яких можна виокремити: взаємовигідність, довгостроковість, привілейованість, тривалість, надійність і конструктивність. Основним елементом, що робить внесок у тривалість зв'язків у сфері міжнародного митного співробітництва є послідовність поведінки та прогнозування очікувань сторін. Вигідність - це основна ознака у співробітництва між митними установами в міжнародному середовищі. Ключовим елементом партнерського підходу, зокрема у міжнародному митному співробітництві, є вибір спільної та узгодженої стратегії між митним установами партнерів. Вибір стратегії розвитку відносин обумовлений, в першу чергу, рівнем партнерських відносин між державами у міжнародному митному середовищі.

Міжнародне співробітництво в галузі митної справи в Україні належить до основних завдань митних органів України (регіональні митниці та митниці), які підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи - Державній митній службі України (надалі - ДМСУ). Міжнародна діяльність ДМСУ в галузі митної справи спрямовується та координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України, та здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ України. Для здійснення даного виду міжнародного співробітництва в структурі центрального апарату ДМСУ діє Департамент міжнародного митного співробітництва. В його структурі безпосередньо питаннями європейського співробітництва займається відділ європейської інтеграції та багатостороннього співробітництва [13, С.23].

Розвиток та становлення митного права Європейського Співтовариства прямо пов'язані із створенням Митного союзу на рівні ЄС, що передбачає загальний простір, у якому здійснюється вільний обіг товарів і осіб. При цьому установлюється спільний простір для суб'єктів ЄС для вжиття заходів в області торгової, тарифної і нетарифної політики відносно третіх країн. Правовими актами ЄС визначено межі митної території Союзу, на якій, крім деяких випадків, застосовується єдине митне законодавство. Держави - члени ЄС постійно вдосконалюють acquis як у цілому, так і в окремих його частинах, у тому числі в галузі митного регулювання. Заходи, що стосуються оновлення acquis ЄС, умовно можна поділити на такі, що пов'язані із внесенням змін до актів її первинного та вторинного законодавства, і, як наслідок, до положень національних митних законодавств як держав-членів ЄС, а разом із ними і держав - учасниць Європейського економічного простору, так і держав - кандидатів на вступ. Так, із набуттям чинності Лісабонським договором 2007 р. суттєвих змін зазнала вся структура актів первинного законодавства ЄС. Для забезпечення ефективної та результативної роботи національних митних адміністрацій та їх реагування на будь-які вимоги, що виникають унаслідок змін митного середовища, як це робила б єдина адміністрація, 23 травня 2007 р. Рішенням Європейського Парламенту та Ради було затверджено програму дій для митниці у Співтоваристві (Митниця 2013). Виконання її положень заплановано на період з 1 січня 2008 р. до 31 грудня 2013 р. та повинно координуватися й організовуватися Комісією та державами-членами в межах спільної політики, розробленої Групою Митної Політики. Суттєвих змін зазнали й цілком конкретні акти вторинного законодавства acquis ЄС в галузі митного регулювання, до положень яких, згідно зі ст. 51 УПС, органи державної влади України тривалий час адаптували національне митне законодавство. Так, 23 квітня 2008 р. Регламентом Європейського Парламенту та Ради ЄС № 450/2008 затверджено оновлений модернізований Митний кодекс Європейського співтовариства. Цей регламент офіційно опублікований 4 червня 2008 р. Згідно зі ст. 188 модернізованого Митного кодексу, окремі його положення вже частково застосовуються на практиці з 24 червня 2008 р. та 24 червня 2009 р. Застосування інших його положень повинно розпочатися з 1 січня 2011 р. та 24 червня 2013 р. [12, С.333].

Як за структурою, так і за змістом він суттєво відрізняється від попередньої його редакції. Так, зберігши в структурі Митного кодексу ЄС 9 розділів, кількість статей у них було зменшено з 253 до 188. У змісті останніх, на відміну від попередньої редакції Митного кодексу ЄС 1992 р., значна увага приділяється співпраці між митними адміністраціями та уповноваженими економічними операторами, поданню електронних митних декларацій та обміну електронними даними між митними адміністраціями, при повному дотриманні положень щодо захисту та конфіденційності особистих даних тощо. У зв'язку із набуттям чинності модернізованого Митного кодексу ЄС Комісією ЄС у формі Регламенту від 17 листопада 2008 р. також затверджено зміни до положень про його імплементацію [16]. Відповідні зміни відбуваються і в інших, суміжних з митним правом ЄС, галузях acquis ЄС. У цілому на сучасному етапі оновлення митного права ЄС, яке повною мірою можна охарактеризувати як загальносистемне, вдосконалення не торкнулися, мабуть, лише практики Суду ЄС. Але і в цій частині acquis ЄС, з урахуванням змін, що відбуваються, дуже важко гарантувати її незмінний, сталий стан [14, С.75].

1.2 Правові засади реалізації митної стратегії ЄС

Митне регулювання у праві ЄС ґрунтується на нормах Митного кодексу ЄС 1992 року, а також інших вторинних актів, зокрема, Регламенту Комісії (ЄЕС) №2454/93 від 2 липня 1993 року. На відміну від інших галузей європейського права, митне право ЄС практично повністю заступає норми національного митного законодавства держав-членів. Система митного регулювання ЄС вирішує два основних завдання, що обумовлюють специфіку норм митного права ЄС: забезпечення одноманітного застосування Єдиного митного тарифу та забезпечення свободи переміщення товарів територією Співтовариства. Митний союз як форма економічної інтеграції держав є обов'язковою умовою подальших інтеграційних процесів, для успішного розвитку яких має бути створена самостійна система правового регулювання, бо звичайне поєднання міжнародно-правових та національних засобів правового регулювання не забезпечує ефективної реалізації цілей митного союзу, а відтак, - можливості переходу до наступних ступенів інтеграції.