МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Курсова робота

СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ НОРМИ

Одеса - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ДОКТРИНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВОЇ НОРМИ

1.1 Поняття та сутність адміністративно-правових норм

1.2 Характерні риси адміністративно-правових норм

1.3 Визначення структури адміністративно-правових норм

РОЗДІЛ II. ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВОЇ НОРМИ

2.1 Поняття та види гіпотез, як структурних елементів адміністративно-правових норм

2.2 Поняття та види диспозицій, як структурних елементів адміністративно-правових норм

2.3 Поняття та види санкцій, як структурних елементів адміністративно-правових норм

2.4 Особливості структури деяких адміністративно-правових норм

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Адміністративно - правові норми є центральними правовими конструкціями адміністративного права, є основними механізмами для регламентації та упорядкування суспільних відносин, які виникають у сфері державного управління. Питання склада адміністративно-правових норм у доктрині адміністративного права є актуальною у зв'язку із тим, що знання внутрішньої об'єктивної організації норми дає можливість визначитись із її призначенням у процесі регулювання відносин та її спрямованістю чи - то на регламентацію, чи-то на охорону, чи - то на заборону. Особливу актуальність обрана проблема дослідження набуває у контексті визначення внутрішньої структури певних адміністративно-правових норм, які мають відмінну від формально - логічної, структуру.

Об'єктом наукового дослідження виступає проблема внутрішньої організації адміністративно-правових норм. Обраний об'єкт є комплексним, оскільки передбачає теоретичну репрезентацію структури адміністративно-правових нормах з урахуванням галузевих особливостей.

Предметом наукового дослідження виступають загальні закономірності структурної організації адміністративно-правових норм, співвідношення структурних елементів у нетипових нормах адміністративного права, особливості їх класифікації за різними підставами.

Метою наукового дослідження систематизація теоретичних наукових доробок правової доктрини України та деяких зарубіжних країн у сфері аналізу складу адміністративно-правових норм, обґрунтування їх наукової доцільності. Поставлена мета реалізується через такі завдання:

1) дослідити доктринальний плюралізм поглядів щодо поняття, особливостей адміністративно-правових норм, як основних елементів регламентації суспільних відносин у сфері державного управління;

2) проаналізувати погляди науковців щодо внутрішньої структури адміністративно-правових норм, визначити особливості розуміння сутності та класифікацію структурних елементів норм адміністративного права;

3) визначити специфіку внутрішньої структури певних адміністративно-правових норм.

Методологічною основою курсової роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, системно-структурний та інші методи.

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали загальнотеоретичні та наукові праці фахівців у галузі адміністративного права, а саме: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Скакун, П. Рабіновича, О.І. Остапенка, З.Р. Кісіля, М.В. Ковалів, С.С. Алексєєва, В.Д. Перевалова, С.В. Ківалова, О. С. Піголкіна, О. І. Костенко та інших дослідників.

Курсова робота складається із вступу, 2 розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (26 джерел). Загальний обсяг роботи складає 36 сторінок

РОЗДІЛ 1. ДОКТРИНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО - ПРАВОВОЇ НОРМИ

1.1 Поняття та сутність адміністративно-правових норм

Норми права є основним елементом механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, вони є первинною «клітинкою» правової матерії [11, с. 96]. Саме за допомогою норм право закріплює різні моделі обов'язкової, забороненої чи дозволеної поведінки суб'єктів, регулює і охороняє суспільні відносини, що піддаються правовому регулюванню чи об'єктивно потребують такого регулювання. Відповідно за допомогою адміністративно-правових норм встановлюються відносини у сфері державного управління, а разом з тим організується забезпечення прав і свобод громадян та інших суб'єктів адміністративно - правових відносин.

На думку О.Ф. Скакун [24, с. 437], «норма права - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу. За предметом правового регулювання (або за галузями права) правові норми класифікуються на норми конституційного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін.» [24, с. 439]. Іншої думки дотримується П. Рабінович [23, с. 4]: «Норма права - формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний характер і встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин та забезпечується відповідними державними гарантіями його реалізації. Ознаки загального характеру норми права полягають у тому, що вона:

а) регулює групу кількісно невизначених суспільних відносин;

б) адресована колу неперсоніфікованих суб'єктів;

в) діє у часі безперервно;

г) не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю її застосувань;

д) її чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою».

Серед доктринальних визначень норм права особливої уваги заслуговує погляд Л.І. Заморської [14, с. 36], за якою «норми права - це особливий вид соціальних правил поведінки загального характеру, що встановлені, визнані чи санкціоновані компетентним органом держави або в іншому, передбаченому нею порядку, які мають загальнообов'язкову силу, регулюють суспільні відносини в інтересах громадян і суспільства, виражаються публічно у формально-визначених приписах, як правило, у письмовій формі та передбачають можливість застосування державно-примусових заходів, включаючи відповідальність перед державою у разі порушення цих норм з метою їх підтримки та неухильного виконання»

Одним із різновидів правових норм є й адміністративні норми, які вирізняються поміж інших своєю структурою, функціональною спрямованістю, іншими характерними особливостями. Доктрині права характерне плюралізм наукових концепцій та підходів щодо визначення сутності адміністративно - правової норми.

На думку авторів підручника «Адміністративне право України» за загальною редакцією Т.О. Коломоєць [18, с.104], адміністративно-правова норма - це формальне визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку.

О.І. Харитонова [25, с. 24] у своєму дисертаційному дослідженні «Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа» визначає адміністративно-правову норму як встановлене, санкціоноване або ратифіковане державою, формально визначене і забезпечене можливістю державного примусу правило поведінки суб'єктів, що діють у галузі державного управління та сфері забезпечення публічного правопорядку, призначенням і безпосередньою метою яких є організація й регулювання суспільних відносин (а також сприяння цій меті), що забезпечує виникнення та функціонування адміністративно-правових відносин, а також умови реалізації своїх прав учасниками цих відносин та виконання покладених на них обов'язків [3, 24]. Вбачається, що наведене визначення цієї правової категорії, незважаючи на його повноту, залишає певним чином «поза увагою» регулюючої функції адміністративно-правової норми відносини, що виникають під час реалізації юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб'єктів адміністративного права. Дещо схожий підхід застосовує С.Л. Горьова [18, с. 104], яка, характеризуючи адміністративно-правову норму, зазначає, що саме вона має характерну функціональну спрямованість, яка в системі соціальних норм виконує широкий спектр завдань. Серед соціальних норм адміністративно-правові норми виконують функцію зв'язуючої ланки, оскільки вони є продуктом діяльності держави і тому сприяють становленню і зміцненню норм саморегуляції в суспільстві, а також створюють умови для здійснення управління у всіх сферах життя і є об'єктивною категорією в системі соціальних норм.

Застарілими за своєю суттю варто вважати визначення адміністративної норми, запропоновані В.М. Столбовим, О.І. Остапенком, З.Р. Кісілем, М.В. Ковалівим та Р.В. Кісілем. Так, В.М. Столбовий стверджує, що адміністративно-правова норма - це обов'язкове правило поведінки, яке встановлюється і охороняється державою та регулює суспільні відносини в сфері державного управління [18, с. 104], а О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів та Р.В. Кісіль вважають, що така норма є загальнообов'язковим формально визначеним правилом поведінки, встановлене або санкціоноване державою в особі їх компетентних органів (посадових осіб) і призначається для організації та регулювання суспільних відносин у сфері державного та громадського управління, а також відносин управлінського характеру, що виникають в інших сферах державної діяльності і реалізація якого забезпечується державним примусом [18, с. 105].

На думку Б. М. Лазарева[12, с. 59] нормою адміністративного права є встановлене державою правило, яке покликане регулювати відносини у сфері державного управління і реалізація якого, як і норм інших галузей права, підкріплюється на випадок невиконання примусовою силою держави. В. М. Манохин: норми адміністративного права -- це встановлені компетентними органами, суворо визначені, забезпечені заходами державного примусу правила поведінки учасників державного управління.

Д. М. Бахрах [12, с. 60] вважає, що адміністративно-правові норми можна розуміти як встановлені або санкціоновані державою правила, котрі регулюють відносини у сфері державного та муніципального управління, реалізація яких при невиконанні забезпечується державним примусом.