Городові, або сотенні, отамани (тобто отамани сотенного містечка) були помічниками сотника. Міста Лівобережної України наприкінці XVII -- в першій чверті XVIII ст., як вище говорилося, поділялися на дві основні групи -- магістратські і ратушні. Магістратські міста користувалися так званим магдебурзьким правом, тобто правом певного самоврядування. В розглядуваний нами період це право» надавалося або підтверджувалося царськими грамотами, у яких звичайно перелічувалися права і привілеї міста. 2.3 Органи влади в містах з магдебурзьким правом Магдебурзьким правом користувалися: Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Стародуб, Новгород-Сіверський, Почар, Почей, Глухів, Мена, Короп, Кролевець, Остер, Козелець, Березне, Полтава й Гадяч, пізніше Батурин. Ці міста дістали магдебурзьке право в різні роки. Час під часу права й привілеї міст підтверджувались -- при вступі на престол нового царя, при зміні гетьмана, при втраті оригіналу грамоти та ін. Міське управління в магістратських і ратушних містах Лівобережної України наприкінці XVII -- першій чверті XVIII ст. складалося з урядовців і служителів. Перших обирали, і вони становили правлячу верхівку міського управління. До них належали -- війт, бурмістри, райці, лавники, а також, очевидно, й городові отамани. У 1188 році архієпископ Віхман надав привілей на самоврядування Магдебургові. В XIII ст. магдебурзьке право поширюється на інші німецькі землі, на міста Польщі, Литви, Чехії, Сілезії, Угорщини. Норми цього права регулювали управління містом, суспільно-правові відносини, порядок суда та судочинства, визначали заходи кримінального покарання, регламентували внутрішню статутну діяльність купецьких корпорацій, ремісницьких цехів і торгівлі. За магдебурзьким правом міста звільнялись від управління й суду феодалів. Це право регламентувало права міських станів -- купців, ремісників, визначало порядок обрання і функції органів міського самоврядування, ним регулювалися питання оцінки й успадкування майна. Коли ж прийшло магдебурзьке право в міста України? Раніше інших це право отримали міста Закарпатської України, яка перебувала під Угорщиною. З 1329 року магдебурзьким правом користувалися Хуст, Вишкове, Тячів. Пізніше таке право отримали Санок (1339), Львів (1356), Кам'янець-Подільський (1374), Луцьк (1432), Кременець (1439), Житомир (1444), Мукачеве (1445), Київ (1494--1497). Міста Лівобережної України отримають це право тільки в кінці XVI -- XVII ст.: Переяслав (1585), Стародуб (1620), Ніжин (1625).