МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКІЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

СУТНІСТЬ ХАРАКТЕРИСТИКИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ. ОПЕРАТИВНИЙ ШТАБ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ

Виконала: слухач факультету

кримінальної міліції,

лейтенант міліції

Чертенкова А.М.

Перевірив: начальник кафедри, к.ю.н.,

доцент, полковник міліції

Поліщук В.Г.

Запоріжжя 2008

План

1. Сутність характеристики управління органами внутрішніх справ в особливих умовах

1.1 Загальне поняття управління та управління в особливих умовах

1.2 Сутність, поняття і класифікація управлінських рішень в діяльності органів внутрішніх справ

1.3 Цілепокладання та механізм управління ОВС в особливих умовах

1.4 Процес управління силами та засобами ОВС при проведенні спеціальних операцій

2. Оперативний штаб спеціальної операції

2.1 Штаб спеціальної операції, як орган управління силами та засобами у бойовій обстановці

2.2 Функції оперативного штабу (Г)УМВС, УМВСТ

2.3 Послідовність дій керівника штабу по керівництву силами та засобами у типових та особливих умовах

2.4 Вимоги до керівника штабу спеціальної операції

1. Сутність характеристики управління органами внутрішніх справ в особливих умовах

1.1 Загальне поняття управління та управління в особливих умовах

У науковій літературі існує значна кількість визначень управління. Найбільш загальне його поняття вироблене кібернетикою, суть якого полягає в тому, що процес управління є не що інше, як упорядкування системи. Процеси управління -- це властивість, властива самокерованим системам. Кожна із самокерованих систем містить у собі дві підсистеми: керовану й керуючу.

Поряд з терміном "управління" вживається слово "керівництво". Ці поняття взаємозалежні, але не тотожні. Об'єктом же керівництва можуть бути тільки люди.

Категоріальний апарат науки управління складається з наступних вихідних понять: об'єкт управління, суб'єкт управління, управлінський процес, управлінська взаємодія, управлінські відносини, мета управління, функції управління, принципи управління, система управління, механізм управління, організація й ін.

Як об'єкт управління звичайно розглядаються "люди, організовані в колектив" (виробничий, військовий, міліцейський i т.п.). Але в більш широкому розумінні об'єкт управління - це те, на що спрямовано планомірний, організований, систематичний вплив суб'єкта управління. Об'єкт управління можна розглядати у двох аспектах: елементарно-структурному - як сукупність людей (персонал), виробничих, галузевих формувань, а також функціональному як діяльність, поведінка індивідів i конкретних груп людей. Таким чином, об'єктом управління можна вважати як певний колектив, так й яку-небудь організовану систему.

Своєрідність об'єктів управління для органів внутрішніх справ досить значною. По-перше, об'єктом управління є спеціально створювана для дії в особливих умовах організаційна структура, що ми визначили як оперативно-бойову організацію ОВС зі специфічним складом i специфічними (службово-бойовими) завданнями. Ця організація як об'єкт управління повинна бути вивчена особливо. По-друге, люди як суб'єкти управління при діях в екстремальних умовах зазнають стресові стани, фрустрацію, що вимагає специфічних методів впливу й особливих якостей. Відзначено, що "позитивні якості військовослужбовця в мирний час не збігаються з тими якостями, які вимагаються від нього під час війни. Це цілком справедливо й для особливих умов.

Суб'єктом управління, що здійснює управлінські функції, виступає керівник. У найпростішій керованій системі, такий, наприклад, як наряд, невеликий підрозділ, структурна одиниця, суб'єктом управління е керівник даного колективу. Але в більших системах ми маємо справу зі складними суб'єктами управління. У відносно великих підрозділах, структурних одиницях, крім самого керівника, створюється група людей, чиїми основними функціями є саме управлінські. Наприклад, у відділі, підрозділі, крім безпосереднього керівника (начальника, командира), є заступники. Крім заступників, є ще помічники, які самі не наділяються владними правами, але допомагають начальникові здійснювати функції управління. У ще більш складних системах створюються спеціальні органи управління. При цьому керуючі органи одночасно можуть бути керованими з боку вищих органів управління, становлячи ієрархічну систему суб'єктів управління. Такою складною системою є, наприклад, система органів внутрішніх справ України. У спрощеному схематичному виді вона виглядає так: МВС - ГУМВС, УМВС - міськрайоргани внутрішніх справ.

При діях в особливих умовах, крім постійних органів управління, утворюється нова система різного роду надзвичайних суб'єктів управління. Це оперативні штаби, кризові комітети, різного роду пункти управління, групи управління й т.п. В останні роки відзначається тенденція зробити хоча б частку з цих суб'єктів управління постійними. Постійну систему органів управління, розрахованих на дії в надзвичайній обстановці, через свою специфіку, Має Міністерство з надзвичайних ситуацій. У МВС України створені постійно діючі оперативні штаби, але в силу недостатнього фінансового й ресурсного забезпечення вони поки не мають у своєму розпорядженні штатні робочі апарати. Суб'єкти управління силами й засобами органів внутрішніх справ в осо6ливих умовах здійснюють управління у двох головних галузях своєї діяльності: управління в процесі організації, підготовки апаратів управління, підрозділів й особового складу, розробка типових оперативних планів i т.п., що здійснюється, в основному, у період, що передує особливим умовам, i управління силами й засобами органів внутрішніх справ i внутрішніх військ безпосередньо при проведенні спеціальних операцій, аварійно-рятувальних робіт, спеціальних бойових діях уже при настанні особливих умов. Звичайно, таку диференціацію управління не можна абсолютувати. З одного боку, у ході підготовки до дій в особливих умовах повинна створюватися обстановка, максимально наближена до екстремальної, з іншого боку - в особливих умовах не припиняється організаційна діяльність органів управління, виконання звичайних управлінських функцій поряд із "надзвичайними" управлінськими функціями осо6ливих умов. Разом з тим, в осо6ливих умовах різко зростає відповідальність за наслідки прийнятих рішень, обстановка оцінюється найчастіше по неповним або орієнтовним даним при гострому дефіциті часу. Керівник, що приймає рішення, заклопотаний створенням максимально безпечних умов для підлеглих, що вкрай важко зробити в надзвичайній обстановці, він може бути не впевнений у цей момент у безпеці власної родини, тягар відповідальності непомірною вагою лягає на його плечі. Найчастіше мережа зв'язку в такій обстановці виявляється порушеної, процес доведення рішень до виконавців і контролю за виконанням гранично ускладнений i пов'язаний з ризиком для життя. Крім того, сам пункт управління може перебувати під загрозою. Що стосується керівників нижчої ланки (старші груп бойового порядку, убрань, командири підрозділів), те вони, як правило, самі є під впливом стихії, що бушує, або вогнем збройних злочинців.

Але при будь-яких умовах управління необхідно здійснювати в рамках конкретних систем управління, кожна з яких повинна бути заздалегідь раціонально організована. Від цього в основному залежить й успіх її роботи, i чіткість, i досягнення необхідного автоматизму при виконанні управлінських функцій. Значення організації управління не вичерпується тільки ефектом раціонально працюючої системи управління. Головне - це "поводження" керованої системи при досягненні кінцевих результатів.

Суб'єкт й об'єкт управління, вступаючи у взаємини із приводу організації всіх сторін діяльності організації (установи, підприємства, військового з'єднання, органа внутрішніх справ), становлять систему управління. При цьому між суб'єктом й об'єктом управління встановлюються прямі й зворотні зв'язки. Приклади прямого зв'язку - директива, наказ, розпорядження, а зворотної звіт, доповідь, інформація, повідомлення, рапорт.

1.2 Сутність, поняття і класифікація управлінських рішень в діяльності органів внутрішніх справ

Складність та різноманітність завдань, які виконують органи внутрішніх справ в процесі боротьби зі злочинністю та забезпеченням громадського порядку, обумовлює необхідність прийняття різних управлінських рішень. Вони мають свої властивості, зумовлені специфікою діяльності правоохоронних органів, тому управлінські рішення органів внутрішніх справ мають: - прийматися з урахуванням конкретної ситуації та поставлених цілей; - відповідати вимогам Основного закону, законодавчих актів, інструкцій та наказів Міністерства внутрішніх справ, не суперечити раніше прийнятим рішенням; - мати директивний i владний характер, прийматися в односторонньому порядку; - мають бути об'єктивними, обґрунтованими і своєчасними для виконання; - встановлювати обов'язковість належної поведінки для тих, кому вони адресовані (як для вузького, так і для широкого кола виконавців); - прийматися суб'єктом управління, згідно наданих йому функціональних обов'язків; - бути результатом лаконічної та послідовної роботи; - прийматися в установленому порядку відповідно до нормативних актів.

Виходячи з вищенаведеного, можна сформулювати поняття управлінських рішень органів внутрішніх справ.

Управлінські рішення органів внутрішніх справ - це акт директивно - владного характеру, підготовлений на основі аналізу та оцінки конкретної ситуації, прийнятий в установленому порядку в межах компетенції суб'єкта управління (начальника органу внутрішні справ), який містить постановку цілей i обґрунтування засобів їх здійснення щодо організації практичної діяльності суб'єктів та об'єктів управління. В цьому визначенні наведені всі суттєві властивості управлінських рішень. Вони визначають нові цілі, завдання i засоби їх здійснення, служать підставою організації практичної діяльності суб'єктів та об'єктів управління. Необхідність прийняття управлінських рішень обумовлена, насамперед, змінами обстановки, в якій діють органи внутрішніх справ, а також рішеннями вищого органу управління - Міністерство внутрішніх справ, а їх якість визначає кінцеві результати оперативно - службової діяльності.

Саме з розробки i видання управлінського рішення розпочинається практична діяльність правоохоронних органів. Процес підготовки i прийняття управлінських заходів включає перелік заходів: - отримання достовірної і повної інформації; - вироблення висновків при аналізі зібраної інформації; - конструювання управлінського рішення.