Надалі МВС України було видано кілька документів, що уточнюють завдання й функції оперативних штабів. Так, 27 квітня 2001 р. затверджене нове Положення про оперативний штаб. Це Положення відтворювало основні вимоги Положення про Оперативний штаб 1995 р. i розвивало їх. 3окрема, були докладно визначені функціональні обов'язки керівника Оперативного штабу i його заступників, його членів, керівництва й членів робочого апарата. 7 грудня 2002 року затверджене діюче нині Положення, що змінило склад керівництва Оперативного штабу. Крім того, у новій редакції викладені основні завдання оперативного штабу.

Як указувалося, до складу Оперативного штабу МВС України входять представники всіх служб i підрозділів апарата міністерства. Це зроблено з метою оперативної координації загальних зусиль для досягнення єдиної мети. На перший погляд, настільки численний склад органа управління зро6ить його слабо-керованим. Але звичайно немає потреби збирати Оперативний штаб у повному складі: головне - залучити зацікавлені служби до вироблення рішення й скоординувати їхньої дії для виконання поставлених завдань.

Якщо при прийнятті рішень стратегічного характеру наявність численного органа управління ще якось можна пояснити, то при веденні конкретних спеціальних операцій зайве число людей на командному пункті може тільки зашкодити справі. Тим часом діючі керівні документи передбачають кілька видів оперативних штабів, що розгортають у ГУМВС, УМВС, УМВСТ при виникненні надзвичайних ситуацій:

а) постійно діючий оперативний шта6;

б) оперативний штаб при запровадженні в дію оперативних планів "Сирена" й "Грім";

в) оперативний штаб при запровадженні в дію оперативного плану "Хвиля";

г) оперативний штаб при запровадженні в дію оперативного плану "Сполох".

Розглянемо склад перших трьох оперативних штабів, оскільки в останньому випадку ("Сполох") провідна роль належить, як правило, Службі безпеки України, а не органам внутрішніх справ.

Постійно діючий оперативний штаб включає практично все керівництво відповідного управління, включаючи начальників всіх самостійних служб, ректорів навчальних закладів, командирів частин внутрішніх військ, що дислокуються на підвідомчій УМВС території. Це приблизно 15-20 чоловік. Створюється робоча група 4-5 чоловік.

Оперативні плани "Сирена" й "Грім" передбачають створення оперативного штабу приблизно такого ж складу з робочою групою з 5 чоловік:

1) старшого оперуповноваженого штабу ГУМВС, УМВС, УМВСТ;

2) старшого оперуповноваженого управління карного розшуку;

3) старшого інспектора управління (відділу) ДАІ;

4) старшого оперуповноваженого управління (відділу) виконання покарань (після виділення системи виконання покарань у самостійний департамент питання про організації взаємодії в спеціальних операціях вимагає нормативно-правового врегулювання);

5) начальника оперативного відділення (заступника начальника штабу) військової частини внутрішніх військ, залученого до операції.

Таким чином, прийняття рішень колегією з 15-20 чоловік повинна забезпечити робоча група з 4-5 чоловік.

Оперативним планом "Хвиля" передбачений той же склад оперативного штабу, але його роботу забезпечують:

а) організаційно-аналітична група чисельністю 10-12 чоловік, формована із працівників штабу, підрозділів кримінальної міліції й міліції громадської безпеки;

б) військово-оперативна група (для забезпечення управління військами);

в) група зв'язку - до 8 фахівців підрозділів зв'язку органів внутрішніх справ i внутрішніх військ;

г) група тилового забезпечення - 12-15 чоловік з особового складу технічних, господарських, медичних підрозділів органів внутрішніх справ i тилових служб частин внутрішніх військ.

Основні функції оперативного шта6у аналогічні функціям штабів, викладеним вище. Аналіз діючих положень i наставлянь дозволяє конкретизувати їх. Головними напрямками діяльності (функціями) оперативного штабу в період підготовки до дій в особливих умовах є:

1) забезпечення високої оперативної й бойової готовності сил i засобів, залучених до дій в особливих умовах;

2) організація оперативно-тактичної підготовки керівного, оперативно-начальницького складу органів внутрішніх справ, апаратів управління, тактичної, бойової, морально-психологічної підготовки всього особового складу;

3) організація й проведення оперативно-тактичних і командно-штабних навчань, оперативних тренувань, практичних занять із особистим складом штабу, зведених й оперативно-військових загонів, груп бойового порядку;

4) організація роботи системи управління силами й засобами в особливих умовах;

5) корегування (уточнення) типових оперативних планів;

6) приведення в готовність системи оповіщення й з6ору особового складу по встановлених сигналах;

7) підготовка до інструктажу особового складу органів, підрозділів внутрішніх справ, з'єднань, частин внутрішніх військ, вищих навчальних закладів МВС України, що залучаються до виконання завдань, про складну о6становку, про загальних цілях операції й конкретних завдань;

8) організація матеріально-технічного забезпечення й медичного обслуговування сил i засобів, призначених для дій в особливих умовах;

9) збір, узагальнення й оцінка даних про стан оперативної обстановки, прогнозування й розробка конкретних сценаріїв її розвитку;

10) інформування органів виконавчої влади про розвиток ситуації;

11) організація оперативно-розшукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ в особливих умовах;

12) постановка завдань органам внутрішніх справ, контроль i надання допомоги.

2.3 Послідовність дій керівника штабу по керівництву силами та засобами у типових та особливих умовах

Для ухвалення рішення керівникові й оперативному штабу необхідно знати: положення й характер дій, склад, місця укриття, розташування, озброєння, наміри, а якщо можливо - національну й соціальну приналежність, особисті якості злочинців, організаторів масових безладів, їхній морально-психологічний стан i т.п.

Після оцінки всіх даних про супротивника (злочинця) приймається рішення на проведення операції, визначаються нові завдання по оперативно-розшуковому забезпеченню й розвідці. Варто враховувати, що злочинці, організатори масових безладів завжди прагнуть сховати свої наміри, місця вкриття й т.п., а тому нео6хідно навчитися аналізувати ситуацію за уривчастим даними й робити правильні висновки.

Свої сили й засоби вивчаються керівником й оперативним штабом за наступними показниками: положення. склад, озброєння й екіпірування, наявність i стан бойової, спеціальної, транспортної техніки, спеціальних засобів, матеріальна забезпеченість, морально-психологічний стан i рівень тактичної, бойової підготовки, наявність поранених i хворих. Частина цих відомостей для зручності вивчення й оцінки оформляється у формі таблиці "Розрахунок сил i засобів". Одночасно встановлюється кількісне i якісне співвідношення своїх сил i засобів із силами й засобами супротивника (при операціях по припиненню масових 6езладів, по ліквідації диверсійно-розвідувальних груп, великих анти терористичних операціях i т.п.); визначається, як вони впливають (з урахуванням положення) на виконання поставленого завдання, яку перегрупування варто провести (або створити нове угруповання).

Додані сили й засоби (сусіди) вивчаються по тими ж параметрам, що й свої сили й засоби. Основна увага акцентується при цьому на їхньому положенні й очікуваних строках прибуття в райони зосередження. При проведенні операції на території декількох регіонів вивчаються сили й засо6и сусідніх органів внутрішніх справ, з якими встановлюється тісна взаємодія. Так, при проведенні операції "Сирена" украй важливої е інформація про сили й засоби постів, заслонів, рубежів блокування суміжних районів, час заняття цих постів i рубежів, час настання повної бойової готовності.

Місцевість керівникові й оперативному штабу необхідно знати, для чого досконально вивчити її характер i тип рельєфу, природні й штучні перешкоди, наявність i стан доріг, пішохідних стежок, прохідність місцевості, умови для маскування, спостереження, орієнтування, ведення вогню й т.п. Ті або інші елементи місцевості мають різне значення залежно від характеру операції. Якщо стан доріг має велике значення для будь-якої операції, пов'язаної зі здійсненням маневру силами й засобами, то наявність потайливих підходів до укриття злочинця, що маскують властивості рельєфу й місцевих предметів, існування перешкод для дії пошукових груп виступають на перший план в операціях типу "Сирена" й "Грім"_ В операціях по припиненню масових безладів визначальне значення має наявність таких деталей місцевості, як пандуси, клумб із високим огородженнями, круті пішохідні сходи й т.п., які можуть бути на перешкоді для застосування бронетехніки в голові колони розосередження або визначати можливі напрямки дій груп бойового порядку.

Гідрометеорологічні умови, пора року, доби вивчаються з погляду їхнього впливу на швидкість здійснення маршів, вибору оптимального часу для проведення операції, умов для застосування спеціальних хімічних засобів. В останньому випадку мають значення температура й вологість повітря, наявність опадів i напрямок вітру. Від їхніх параметрів залежить тактика застосування спеціальних хімічних засобів. Дані про радіаційну, хімічну, бактеріологічну обстановку здобувають першорядне значення при діях по ліквідації наслідків аварій, катастроф й ін. Вони необхідні для визначення припустимого часу роботи вбрань міліції у вогнищі або в зоні зараження, організації роботи з дегазації, дезактивації місцевості, техніки, спорядження й т.п.

Вивчення соціально-економічного стану регіону, настроїв населення має особливе значення для прогнозування можливих надзвичайних ситуацій. Так, розвинена промислова й транспортна інфраструктура регіону припускає можливість аварій i катастроф.

2.4 Вимоги до керівника штабу спеціальної операції

Реакція людини на осо6ливо складні й незвичні умови, зовсім незнайому їй обстановку така, що або вона опановує ситуацію й надходить свідомо, або обстановка опановує її, i тоді вона починає діяти імпульсивно. Щоб перебороти негативні наслідки, варто дотримуватися таких рекомендацій:

1) повсякденні умови роботи (навчання) повинні обов'язково містити в собі окремі, най6ільш типові елементи екстремальних ситуацій. Їх необхідно відтворювати й програвати в ході практичних занять, тренувань, навчань, а також у ході штабних ігор на картах (ділових ігор);

2) екстремальна ситуація, як правило, знижує ефективність впливу керівника на людей, якщо він апелює тільки до їхньої свідомості, культурі, інтелектуальним якостям. Успіху можна досягти у випадку швидкого й 6езпосереднього впливу на емоційно-вольову сферу, що спонукує людину до дій (або гальмуючу їх), використовуючи прийоми вселяння;

3) реальна небезпека й неясність екстремальної обстановки викликає високу напруженість психічного й фізичного стану людини (це має свої плюси й мінуси). Можливі, з одного боку, активізація всіх духовних i фізичних сил, а з іншого 6оку -- негативні емоції: непевність, пасивність, страх, навіть паніка (особливо на початку ситуації а6о коли настає край людських можливостей). Вплив надпотужних подразників іноді веде до розвитку різких й істотних (патологічних) змін у психіці й поводженні, i потрі6ен висновок (дублювання) цього виконавця або керівника із ситуації. Таким чином, необхідність призначення заступників керівника операції й командирів всіх груп 6ойового порядку виправдана не тільки небезпекою фізичного висновку з ладу, але й можливістю психологічного зриву;